2. Розвиток напрямів “нової політичної економії”

Центральним, системоутворюючим і субстанціональним елементом системи економічних наук є загальна економічна теорія, статус ядра якої, незважаючи на інтенсивний розвиток інтеграції різних напрямів світової економічної думки, зберігає політична економія.

Загальна економічна теорія - це політична економія з якісно визначеним, складно структурованим предметом, що розвивається у взаємозв'язку з модифікаціями сутнісних закономірностей економічної цивілізації, на основі чого відбувається й еволюція всієї системи економічних наук.

У новому столітті політико-економічна наука інтенсивно розвивається. Значна кількість наукових журналів у своїй назві містить термін “політична економія”. Виникають і розвиваються конкуруючі наукові напрями, які претендують на статус нової політичної економії. Серед них найбільш помітні: теорія суспільного вибору, постфордистська теорія регуляції, раціональна, позитивна, світова політекономія; політична економія розвитку; економічна соціологія міжнародних відносин, а також деякі напрямки економічної глобалістики і радикальної політичної економії. Перелічені напрями мають як подібні дослідницькі програми, так і ті, що істотно різняться. Окремі з них (наприклад, теорії регуляції) оцінюються у світовій економічній літературі як домінуючі школи політичної економії в сучасній суспільній науці.

Відмітна риса більшості зарубіжних варіантів “нової політичної економії” - їх міждисциплінарний характер, найчастіше - в аспекті тих чи інших проблем економічної політики і регулюючих функцій держави. Особливе місце в сучасній науці займає теорія суспільного вибору, яка за допомогою інструментарію неокласичного аналізу досліджує сферу політичних відносин.

Подібна міждисциплінарна інтеграція має позитивне значення для розширення і збагачення предмета політичної економії, але тут є і небезпека його розмивання. Кожна наука зберігає свій самостійний статус, поки система категорій і законів, що втілена в її предметі, відбиває соціально значимий фрагмент дійсності. Інакше не тільки економічний, але і будь-який інший загальнонауковий “імперіалізм” давно б поглинув усі раніше самостійні галузі наукового знання.

Дійсну множинність сучасних політико-економічних систем доцільно було б відрізняти від різнобою в термінології, викликаного нечіткістю розуміння предмета науки та її основного питання.

3. Політична економія і економікс: модифікація предмета в умовах становлення глобально - інформаційного способу виробництва

Протягом останніх півтора сторіч на роль загальної економічної теорії у світовій економічній науці претендували два теоретичних напрямки – політична економія і економікс.

Політична економія прагнула з'ясувати, чому виникали, розвивалися, припиняли своє існування економічні системи або властиві їм окремі елементи господарського механізму. Основне питання політичної економії - це питання про власність, про ступінь її відповідності задачам підвищення ефективності економічної системи. Політико-економічний підхід конкретизується далі в дослідженнях системи відтворювальних відносин, у тому числі - форм економічних взаємозв'язків між різними власниками. Питання про власність складає таким чином, системоутворюючу основу предмета політичної економії.

Що стосується економікс, то тут основним питанням є взаємодія продавців і покупців у процесі економічного вибору, що дозволяє оптимізувати використання обмежених ресурсів, максимізувати доходи і підтримувати ринкову рівновагу. Представники даного наукового напрямку досліджують переважно вторинні фази відтворювального процесу через призму ринкового механізму ціноутворення, керуючись при цьому маржиналістсько-неокласичною аксіоматикою з необхідними для сучасних умов додаваннями кейнсіанских ідей екстернального регулювання ринку та інституціональних оцінок взаємовпливу економічних і соціальних факторів. Таким чином, предмет економікс складають зовнішні форми соціально-економічних відносин.

У сучасних умовах найбільш важливим є той факт, що при переході до глобально - інформаційного способу виробництва в кажному із двох основних теоретико-економічних напрямків на перший план виходить проблематика глобальних економічних взаємодій.

Для політичної економії все актуальнішими стають проблеми світової (всесвітньої) власності, глобального економічного управління, глобального оподаткування (податок Тобіна), специфікації власницьких правочинностей суб'єктів (акторів) світового господарства, глобалізації механізмів ціноутворення і фінансових відносин тощо.

Успішний розвиток економічної глобалістики неможливий без розробки її політико-економічних основ. Модифікація предмета політекономії в контексті первинності глобальних закономірностей - одна із сутнісних сторін процесу перетворення її в політичну економію сучасної цивілізації.

Ключового значення набуває також глобальний характер інформаційних ресурсів, форм виробництва і форм багатства. Зростає роль власності на інформацію та її матеріальні носії; одночасно актуалізується проблема прав на одержання, поширення й інтерпретацію інформації [2, c.24]. Основне питання для політичної економії питання про власність перетворюється в питання про власність на інформацію.

Модифікується і предмет економікс, який зорієнтований на вивчення мікроекономічних параметрів функціонування ринкового механізму. У ролі первинних економічних одиниць у рамках всесвітнього господарства починають виступати транснаціональні виробничо-фінансові комплекси. Між транснаціональними корпораціями (ТНК) і глобальними корпораціями (ГК), а також між ними й іншими суб'єктами глобальних взаємодій виникає багатобічна і багаторівнева система відносин, що визначає структуру світового господарства. Крім суб’єктно-інституціональної організації вона містить у собі фінансові відносини, світову торгівлю, міграцію капіталу, робочої сили, глобальні науково-технічні взаємозв'язки, рух інформації та інші загальнопланетарні економічні форми, що втілюють сучасний стан системи поділу праці, спеціалізації, кооперування й усуспільнення виробництва. Тим самим модифікація предмета економікс поширюється і на макрорівень. Одночасно трансформується і змістовий контекст категорії “макроекономіка”. Її традиційний зміст – система ринкового господарського механізму в масштабах окремих країн - все більше набуває значення світогосподарського ринкового механізму.