2. Ціноутворення на ринку монополістичної конкуренції

Ринок монополістичної конкуренції характеризується високою конкурентною боротьбою, доповненою незначною монопольною владою. На ньому відносно багато товаровиробників (десятки малих і середніх фірм) пропонують схожу, але не однакову продукцію. Кожна фірма володіє невеликою часткою ринку (1-10 %), наслідком чого є обмежений контроль над ринковою ціною, а також неможливість досягнення між фірмами таємної змови чи пого­джених дій щодо обмеження обсягу виробництва і штучного зави­щення цін. Тому кожна фірма обирає власну політику ціноутво­рення без врахування можливої реакції конкурентів.

На ринку монополістичної конкуренції існує диференціація товарів - наявність у близьких товарів певних особливостей (якісних характеристик, оформлення), за якими вони відрізня­ються від інших. За вільної конкуренції такої диференціації товару немає. Завдяки диференціації товару на ринку монополіс­тичної конкуренції методи нецінової конкуренції переважають над методами цінової [1].

Поєднання монополістичних і конкурентних особливостей за монополістичної конкуренції означає, що фірма як монополіст намагається самостійно встановлювати ціну на свій товар, а як конкурент - допускає розподіл ринку між багатьма порівняно невеликими фірмами. Попит на продукцію фірми, яка функціо­нує за монополістичної конкуренції, недостатньо гнучкий, тому що пропонована нею продукція диференційована, на відміну від однорідної продукції ринку необмеженої конкуренції. Верхня межа ціни на ринку монополістичної конкуренції буде вищою за аналогічну межу на ринку необмеженої конкуренції та нижчою - на ринку чистої монополії, оскільки споживачі мають змогу купувати близькі за споживчими вартостями товари конкурентів за нижчими цінами. При цьому фірмі за монополістичної конкуренції необхідно знижувати ціну одиниці товару під час кожного збільшення обсягів виробництва. Але максимізація її прибутку в короткостроковому періоді буде приблизно такою самою, як і стан рівноваги за чистої монополії.

Стан короткострокової рівноваги фірми, що діє за монополістичної конкуренції, не може бути таким і в довгостроковому періоді. Ринок монополістичної конкуренції, не створюючи суттєвих бар’єрів для проникнення в галузь нових фірм, на відміну від ринку чистої монополії, є висококонкурентним. Тому на довгостроковому інтервалі перспектива отримання монопольного прибутку стимулюватиме входження в галузь нових фірм.

Унаслідок цього на ринку збільшуватиметься кількість продукції, що змушуватиме виробників поліпшувати її якість, зовнішні характеристики, витрачати більше коштів на рекламу, щоб зберегти ринкові позиції. Це спричинить зростання середніх витрат.

Спад попиту і зростання середніх витрат триватимуть доти, доки конкуренція не зведе економічний прибуток фірм до нуля. Тоді ринок монополістичної конкуренції з ціною, яка не забезпечує економічного прибутку, перестане приваблювати нові фірми, а існуючі не матимуть стимулів до виходу з галузі, оскільки їхні доходи покриватимуть усі витрати виробництва. У галузі настане стан довгострокової рівноваги.

За монополістичної конкуренції фірма досягає оптимального обсягу виробництва і рівноваги у довгостроковому періоді тоді, коли ціна товару (величина середнього доходу) зрівнюється з ве­личиною середніх сумарних витрат. За такої ціни фірма одержує дохід, достатній для покриття своїх витрат, у тому числі й альтернативної вартості капіталу, тобто функціонує беззбитково, але й без економічного прибутку.

Отже, за монополістичної конкуренції фірма має резервні потужності й не використовує їх повною мірою, як за умов необмеженої конкуренції. Однак, на цьому ринку завдяки диференціації продукції споживачеві пропонують широкий вибір товарів, ціни на які нижчі, а обсяг виробництва більший, ніж на ринку чистої монополії.