2. Граничні витрати
Кожне підприємство цікавить питання: “Якщо збільшити обсяг виробництва,то що відбудеться з витратами? Чи буде при цьому зростати дохід?”
На першу частину питання ( що відбудеться з витратами?) може дати відповідь дослідження показника граничних витрат.
Граничні витрати - (МС – Marginal Cost) - це додаткові витрати, які пов’язані з виробництвом додаткової одиниці продукту:
MC = ∆TC / ∆Q,
де МС - граничні витрати, ∆TC - приріст валових (загальних) витрат; ∆TC - приріст випуску продукції.
Обсяг граничних витрат не залежить від постійних витрат, тому що FC не залежить від того, виробляється додаткова продукція чи ні. Тому МС залежить від того, як змінюються змінні витрати.
Розглянемо таблицю, у якій зроблено розрахунок граничних витрат.
Обсяг випуску, Q |
Постійні витрати, FC |
Змінні Витрати, VC |
Загальні витрати, TC |
Граничні витрати, MC |
1 |
10 |
5 |
15 |
5 |
2 |
10 |
10 |
20 |
3 |
3 |
10 |
13 |
23 |
4 |
4 |
10 |
17 |
27 |
6 |
5 |
10 |
23 |
33 |
8 |
Як видно з таблиці, обсяг граничних витрат спочатку зменшується, але потім, по мірі збільшення змінних витрат (VC), починає зростати.
Крива граничних витрат МС у короткостроковому періоді має U-подібну форму і характеризує величину приросту змінних витрат для випуску додаткової одиниці продукції.
3. Розподіл та використання прибутку підприємства
Прибуток є узагальнюючим показником економічної діяльності підприємства, його метою. Найчастіше валовий прибуток визначається як валова виручка мінус валові витрати:
PF = TR – TC,
де PF - прибуток, TR – загальна виручка (ціна одиниці продукції помножена на кількість проданих одиниць продукції), ТС – загальні витрати (постійні та змінні).
Соціально-економічна сутність прибутку найповніше виявляється у його функціях, таких як облікова, розподільча, стимулююча, інформаційна [1].
Розподіл прибутку, з огляду на його економічну природу, є складовою частиною загальної системи розподілу ВВП (валового внутрішнього продукту) і ЧП (чистого продукту).
Через розподіл прибутку реалізується одна із його найважливіших функцій - стимулювання діяльності підприємницьких структур[2].
Прибуток має: забезпечити підприємство власними коштами для розширеного відтворення основного капіталу, фінансування інноваційних та інвестиційних проектів; стимулювати підвищення ефективності виробництва; забезпечити формування централізованого грошового фонду.
Від досконалості форм і методів розподілу прибутку залежить зацікавленість підприємств та окремих працівників у постійному зростанні і удосконаленні виробництва та підвищенні його ефективності. Саме прибуток є основним джерелом матеріального заохочення працівників підприємств, власників акцій, підприємців і менеджерів. Тому головним у системі розподілення прибутку має бути урахування економічних інтересів підприємств, працівників та суспільства.
У розподілі прибутку підприємств виділяють два етапи.
Перший етап - це розподіл балансового прибутку. Учасниками цього розподілу є держава і підприємство. У результаті розподілу кожний з учасників одержує свою частку прибутку. Пропорція розподілу прибутку між державою і підприємницькими структурами має дуже важливе значення для забезпечення потреб і держави, і суб’єктів підприємницької діяльності. Від правильного вирішення цієї проблеми залежить розвиток вітчизняної економіки в цілому. Велике значення при цьому має податкова політика держави щодо суб’єктів підприємницької діяльності, яка реалізується в сумі податків, що сплачуються за рахунок прибутку, у визначенні ставок оподаткування тощо.
Другий етап - це розподіл і використання прибутку, що залишився у розпорядженні підприємницьких структур після здійснення платежів до державного бюджету.
На цьому етапі можуть створюватися за рахунок прибутку цільові фонди для фінансування певних витрат, задоволення відповідних потреб.
Згідно з прийнятими положеннями міжнародних стандартів в Україні відбуваються зміни у розподілі й використанні прибутку підприємств. Нині визначення чистого прибутку підприємства здійснюється виключенням із загальної суми прибутку тільки податку на прибуток. Тепер сплата штрафів підприємством безпосередньо не впливає на обсяг його чистого прибутку. Новими положеннями не передбачено формування за рахунок прибутку ряду цільових фондів, як це відбувалося раніше. Передбачено використання чистого прибутку підприємства на створення резервного фонду, виплату дивідендів, поповнення статутного фонду та інші напрямки використання. Детально порядок розподілу та використання прибутку визначається статутом суб’єкта підприємницької діяльності.