До медичних засобів захисту належать:

• радіозахисні препарати (радіопротектори);

• засоби захисту від дії отруйних і аварійно небезпечних хімічних речовин - антидоти;

• протибактеріальні засоби (антибіотики, сульфаніламідні препарати, вакцини, сироватки тощо).

2. Медичні засоби протирадіаційного захисту

Радіозахисні препарати призначені для профілактики уражень іонізуючими випромінюваннями і послаблення проявів променевої хвороби.

Медичні засоби протирадіаційного захисту поділяють на три групи:

1. Засоби профілактики радіаційних уражень при зовнішньому опромі­ненні. Для ослаблення реакції організму на дію іонізаційного випромінювання використовують лікарські засоби, які мають назву «радіозахисні препарати», або «радіопротектори». Це препарати, що зумовлюють гіпоксію в радіочутливих тканинах і тим самим знижують їх радіочутливість (цистамін, індралін тощо), а також гормональні засоби (діетилстильбестрол і ін.). Радіопротектори діють лише при введенні в організм до опромінювання і у великих дозах (які небезпечні для організму).

Цистамін належить до сірковмісних препаратів і є дисульфідом хлорис­товодневої солі — меркаптоетиламіну. Рекомендована доза — 1,2 г. Опти­мальний термін застосування цистаміну — за 40-60 хв до дії іонізаційного випромінювання, тривалість радіозахисної дії становить 4-5 год.

Індралін є гетероциклічним з’єднанням (похідне індолілалкіламіну) і радіопротектором екстреної дії. Рекомендована доза для людини — 0,45 г на 1 прийом. Три таблетки радіопротектора по 0,15 г ретельно розжовують і запивають водою. Оптимальний термін вживання — за 15 хв до передбачуваного опромінюван­ня. Препарат забезпечує захист протягом 1 год. Допускається повторне вжи­вання з інтервалом 1 год. Радіозахисний ефект індраліну виявляється, як правило, при короткочас­ній дії іонізаційного випромінювання різних видів (у-випромінювання, висо­коенергетичних нейтронів, протонів, електронів) з великою потужністю дози. Ефективність його застосування збільшується в умовах нерівномірного опро­мінювання і при поєднаному застосуванні із засобами раннього і комплексного лікування радіаційних уражень. Індралін зберігає протипроменеву активність в умовах дії на організм таких екстремальних факторів, як фізичне наванта­ження, підвищена температура повітря тощо, а також при сумісному застосу­ванні з іншими медичними засобами протирадіаційного захисту, зокрема із засобами профілактики первинної реакції на опромінювання. Препарат не має негативного впливу на операторську й інші види професійної діяльності фахів­ців різного профілю і добре ними переноситься в екстремальних умовах.

При проведенні персоналом аварійних робіт в умовах дії низькоінтенсивного у-випромінювання на радіоактивно забрудненій місцевості при дозах ра­діації 150-200 мЗв передовсім призначають засоби субстратної терапії, яка сприяє прискоренню пострадіаційних репаративних процесів в організмі. З цією метою можливе застосування рибоксину, амінотетравіту, тетрафольовіту і препаратів з янтарною кислотою. Нині розроблений новий протипроменевий препарат — індометафен, призначений для захисту персоналу від низькоінтенсивного у-випромінювання, перш за все від променевого ураження системи кровотворення.

2. Засоби для запобігання або послаблення первинної загальної реакції організму на опромінювання (нудота, блювання, загальна слабкість). До них належать в основному седативні засоби — диметкарб (включає 0,04 г проти- блювотного засобу «Диметпрамід» і 0,002 г психостимулятора «Сиднокарб»), етаперазин, аерон, диметпрамід, діетилперазин, реглан, церукал, динелфен (диметпрамід, кофеїн і ефедрин).

3. Засоби профілактики радіаційних уражень при інкорпорації радіону­клідів (під час потрапляння радіоактивних речовин через рот або інгаляційно). Для прискорення виведення їх із травного тракту і запобігання всмоктуванню в кров застосовують адсорбенти. На жаль, адсорбенти не чинять полівалентну дію, тому для виведення ізотопів стронцію і барію застосовують адсорбар, полісурмін, високоокиснену целюлозу, альгісорб; при інкорпорації плутонію — ін­галяцію пентацину; при попаданні радіоактивного йоду — препарати стабіль­ного йоду; для запобігання всмоктуванню ізотопів цезію найефективнішими є фероцин, бентонітова глина, вермікуліт, берлінська блакить.

Подібно до пентацину цинкацин зв’язує в стійкі водорозчинні комплекси ізотопи плутонію, америцію, ітрію, церію, прометію та ін.

Можуть призначатися всередину катіоно- і аніонообмінні смоли, блювот­ні засоби, засоби для промивання шлунка, відхаркувальні (при потраплянні радіоактивних речовин інгаляційно), комплексони (засоби, що прискорюють виведення радіоактивних речовин з організму: солі лимонної, молочної, оцто­вої кислот).

Комплексони застосовуються інгаляційно у вигляді аерозолів і утворюють в легенях комплексні з’єднання з радіоізотопами, які потім всмок­туються в кров і виводяться із сечею. Разом з комплексонами для виведення з організму солей урану і полонію використовують унітіол.

Багато лікарських засобів є не тільки засобами медичного захисту, а й більшою мірою — засобами надання медичної допомоги і лікування радіацій­них уражень. Це:

а) адаптогени (підвищують загальну опірність організму) — препарати елеутерококу, женьшеню, китайського лимоннику; дибазол; бджолина отрута (поліпептид із бджолиної отрути — мелітин); зміїна отрута; екстракти молюс­ків (мідій);

б) стимулятори кровотворення — пентоксил, гемостимулін і ін.;

в) стимулятори центральної нервової системи — ендопам, бемегрид, інші нейролептики, транквілізатори, антидепресанти, психотропні засоби;

г) антигеморагічні засоби — серотонін, мексамін, цистамін (у поєднанні з іншими засобами), батилол, лінімент тезану (при променевих опіках шкіри для місцевого застосування) і ін.

Лікарські засоби для профілактики і лікування при радіаційних уражен­нях використовуються за призначенням лікаря, і лише ті засоби, що містяться в індивідуальній аптечці, населення може застосовувати самостійно.

Засоби профілактики радіаційних уражень шкіри при забрудненні її радіоактивним пилом. Найефективнішим заходом у цьому випадку є сані­тарне оброблення в максимально ранні терміни після забруднення (миття во­дою з милом; доцільне застосування препарату «Захист» і 1-3 % розчину хло­ридної кислоти або цитрату натрію).

Антидоти (протиотрути) — це медичні засоби протихімічного захис­ту, здатні знешкоджувати отруту в організмі шляхом фізичної або хімічної взаємодії з ним або забезпечуючи антагонізм з отрутою при дії на ферменти і рецептори. Найважливішою умовою для отримання максимального лікуваль­ного ефекту від антидотів є їх якнайскоріше застосування.

У надзвичайній ситуації хімічної природи антидоти слід застосовувати од­разу після дії отруйних речовин. Профілактичні антидоти для фосфорорганіч­них отруйних речовин (П-10М) і оксиду вуглецю (амізил) слід застосовувати безпосередньо перед входом в осередок аварії. Найефективніше антидоти ді­ятимуть при їх внутрішньом’язевому, підшкірному, внутрішньовенному вве­денні. Очевидно, що при масовому ураженні населення і тим більше у надто обмежені терміни це зробити дуже складно.

Антидоти для самостійного використання населенням виробляють у та­блетках, застосовують їх відповідно до вкладеної інструкції.

Протибактерицидні засоби поділяють на:

• засоби екстреної неспецифічної профілактики

• специфічної профілактики.

До засобів неспецифічної профілактики належать антибіотики і сульфаніламідні препарати широкого спектра дії, а також інтер­ферони. До засобів специфічної профілактики — антибіотики вузького спек­тра дії, сироватки, вакцини, анатоксини, бактеріофаги.

Деякі з указаних засобів вкладені в табельну індивідуальну аптечку.