3. Розвиток геоінформатики і гіс-технології в державах снд

Важливу роль у розвитку теорії і технології автоматизованої картографії і геоінформатики зіграла Всесоюзна конференція "Автоматизація в тематичній картографії", проведена в МДУ у січні 1985 року; з кінця 1990 року тут працює постійний семінар "Актуальні проблеми геоекології та геоінформатики". У вересні 1989 і 1990 років у Кабардино-Балкарії МДУ провів перший і другий наукові семінари за проблемою "Геоінформаційні системи гірських територій". На другу половину 90-х років було заплановано створити серію електронних еколого-географічних карт Росії та окремого атласу з цієї тематики; розробки з теорії і методології геоінформатики, участь у ряді національних програм , таких як "Університети Росії", "Екобезпека Росії" та інші. Декілька напрямків розроблялись в Інституті географії РАН, зокрема, створення основ методології і програмного забезпечення географо-картографічного моделювання із використанням цифрових методів геоінформаційних технологій; розробка теорії і методів глобального атласного картографування включно із цифровим поданням картографічної інформації та експериментами з формування банків глобальних картографічних даних тощо. У продовження робіт зі створення наукових основ картографічного моделювання геосистем на базі автоматизованих картографічних комплексів, банків даних й аерокосмічних матеріалів, розпочатих з 1986 року, у програму досліджень ввійшли: розробка принципів і методів машинних імітаційних картографічних експериментів; досліди з використанням ГІС у задачах моделювання взаємозв'язків і змін територіальних структур геосистем; створення геокартографічної інформаційно-експертної системи картографічних баз даних локального, регіонального і глобального рівнів. До істотно нових моментів апаратно-програмного забезпечення цих робіт належать: запровадження мікрокомп'ютерних обчислювальних засобів, особливо ПК із розвинутою периферією; орієнтація на значне розширення не тільки геомодельних, але й інтелектуальних можливостей систем із використанням знань на основі елементів експертних систем; особлива увага приділена теорії мови карт і її прикладним аспектам, в т. ч. питанням автоматизації проектування систем знаків для карт, генерованих ЕОМ; розробці принципово нових типів творів автоматизованої картографії, включаючи "електронні" карти. Серед них: спільний радянсько-американський проект „Інтерактивний електронний атлас навколишнього середовища", істотну частину змісту якого складають цифрові карти І тому атласу "Природне середовище і природні ресурси світу"; міжнародний проект електронного атласу-сценарію альтернативних варіантів регіонального розвитку Таджикистану, що виконувався в рамках проекту "Гірські екосистеми”; Програма „Людина і біосфера”; ГІС-VM-COUNTY, яка призначена для обробки просторово розподілених даних і математико-картографічного моделювання і включає бази даних з економіки і населення колишнього СРСР і США; створений банк гляціологічних даних на основі каталогу льодовиків – "ГІС-Гляціологія". Сформований БнД про характеристики гідрологічного циклу Руської рівнини, розроблялись методи перетворення і опрацювання аерокосмічних матеріалів для введення і використання в ГІС. Технічною базою цих розробок були міні- та мікроЕОМ (типу CM, IBM PC, Macintosh), система обробки зображень "Периколор" і КТС "Роботрон " АКС на базі "Арісто" та інші пристрої. За ініціативи Інституту географії РАН у 1983 році у Тартуському університеті була проведена наукова конференція "Проблеми геоінформатики". У 1987 році інститут організував Всесоюзну нараду "Картографія в епоху НТР: теорія, методи, практика", дві сесії якої – "Картографія, геоінформатика, дистанційне керування: шляхи взаємодії" і "Принципи та методи картографічного моделювання геосистем на базі автоматизованих комплексів, банків даних та аерокосмічної інформації" – безпосередньо пов'язані із вирішенням завдань геоінформатики і картографії. Зусилля з координації досліджень у галузі геоінформатики і картографії фокусувались на таких значних програмах, як Міжнародна геосферно-біосферна програма ”Глобальні зміни” у програмі біосферних і екологічних досліджень РАН; державна автоматизована система збору та обробки даних геологічних, геофізичних та геохімічних досліджень „Геосистема”, що розроблена при Міністерстві геології у Москві; автоматизована картографічна система морської картографії Санкт-Петербурзького ДУ; у Казанському ДУ створена ГІС моделювання навколишнього середовища; географи Тбіліського ДУ створили ГІC стану природного середовища, але вона була дуже дорогою в експлуатації. Ще одна ГІС – для Грузії в цілому – мала завдання здійснювати моніторинг ландшафтів у М1:1000000, а для регіонів - 1:50000. Мережа збору інформації для неї включала стаціонари, станції фонового моніторингу і гідрометеостанції. Використовувались також матеріали аерокосмічного знімання. Всередині 80-х років географи ТбДУ випустили електронний атлас соціально-економічних характеристик м. Тбілісі. Помітних успіхів у справі створення ГІС, їх елементів і відомчих інформаційних обчислювальних систем добились спеціалісти Прибалтики, а саме – естонські географи, що показала наукова конференція „Проблеми геоінформатики”, проведена Тартуським ДУ та Естонським географічним товариством у 1983 pоці, яка рекомендувала розробити заходи для розвитку регіональних ГІС і єдиної ГІС країни. У 1985 році естонські географи організували першу школу-семінар з проблем геоінформатики на тему "Створення і функціонування ГІС". У Латвії була створена база даних стану екосистем природних резерватів DETA, у Литві – система ведення державного обліку земель і земельного кадастру, у Молдові, в Інституті екології та генетики розроблена ГІС „Агроекос“, метою якої було агроекологічне картографування. Серед праць тематики ГІС у Харківському ДУ особливо важливою була ГІС „Рельєф,” як апаратно-програмний засіб опрацювання цифрових моделей рельєфу. У вересні 1988 р. тут відбулася Всесоюзна конференція „Тематична картографія і науково-технічний прогрес", одна із секцій якої була присвячена питанням цифрової картографії і геоінформатики. У Київському ДУ розроблялась автоматизована технологія створення комплексу загальногеографічних карт-основ на територію України, а також ГІС для виконання експрес-аналізу стану природного середовища, виявлення міграції елементів у ландшафтах, розробки прогнозів для території, що постраждала в результаті аварії на ЧАЕС.

Важливу координуючу роль зіграла Всесоюзна міжвідомча нарада з проблем використання ГІС для розв'язання питань охорони навколишнього природного середовища і раціонального природокористування, проведена у січні 1991 року існуючим на той час Держкомітетом СРСР з охорони природи. Засоби ГІС використовувались при оцінці екологічних наслідків великих природних та технологічних катастроф, зокрема Спітакського землетрусу і Чорнобильської аварії. До реалізації геоінформаційних проектів стали залучати досить потужні і багатофункціональні програмні засоби, що пов’язано з проникненням зарубіжних комерційних продуктів для IBM-сумісних комп’ютерів та появою власного ринку програмних засобів для цього середовища. Значні труднощі у технічному оснащенні більш-менш великих проектів ГІС поступово, але неухильно втрачають свою гостроту завдяки розширенню можливостей своєї обчислювальної техніки. Обмеженість вибору технічних засобів, орієнтація на різні, в т.ч. імпортні обчислювальні комплекси і, як наслідок, різнотипність апаратної бази, що використовувалась у роботі з ГІС, привели до необхідності стандартизації, тобто встановлення стандартів на формати обміну даними. Була проведена інвентаризація існуючих інформаційних ресурсів. Так, у 1989 році опублікований каталог еколого-географічних і геофізичних баз даних, з яких три бази біологічного напрямку, п’ять – географічного і дев’ять – комплексного призначення. Помітні зрушення у проблемі взаємодії ГІС із відомчими ІC і БД. У Росії створений електронний атлас „Наша Земля” (1997) на базі програмного продукту Arc View, який містив 262 карти та 115 фотознімків.

Аналіз сучасного стану в геоінформатиці показує, що в географії і сумісних із нею науках нагромаджений вже досить значний досвід. Однак існує декілька моментів: по-перше, потрібні розробки теоретичних і методичних основ геоінформатики; по-друге, слід усунути роз’єднаність та некерованість робіт, що мало місце до недавнього часу.