Моральні основи (засади) кримінально-процесуальної діяльності

Published by Admin on Чт, 09/15/2011 - 17:45

Засвоєння моральних основ кримінально-процесуального права і регульованої ним державної діяльності потрібно розглядати як необ­хідну умову і методологічний принцип формування професійної право­свідомості слідчих, прокурорів, суддів, адвокатів, виконання ними їх професійного обов' язку неухильно дотримуватися вимог закону при розслідуванні і судовому розгляді кримінальної справи. Мораль (моральність) як форма суспільної свідомості у вигляді сукупності уявлень і переконань про добро, зло, справедливість, честь, обов'язок і т. д., як і право, є регулятором суспільних відносин, нормою поведінки людей. У такому значенні мораль виступає однією з основ кримінального судочинства. Мораль або моральність необхідно відрізняти від науки про мо­ральність, у якій розрізняють загальну етику і професійну етику з усіма її різновидами. Предметом етики є принципи і норми моралі, регульовані ними суспільні відносини і етична свідомість людей. Моральні норми, які за своїм змістом збігаються з правовими нор­мами, лежать в їх основі. Тому кожна кримінально-процесуальна норма по суті своїй є морально-правовою. Ієрархія моральних цінностей, які охороняються і захищаються, особливо у разі їх зіткнення і необхідності вибору пріоритетних, визна­чається, виходячи з ієрархії правових норм (загальних і окремих тощо). Серед норм кримінально-процесуального права привертають ува­гу ті, диспозиція яких включає моральні норми як складову її частину або повністю являють собою моральне правило. Так, при провадженні відтворення обстановки і обставин події, огляду та інших слідчих дій не допускаються дії, пов'язані з приниженням честі і гідності осіб, які беруть участь у них, а також оточуючих осіб. Заборона домагатися показань обвинуваченого та інших осіб, які беруть участь у справі, шляхом насильства, погроз та інших подібного роду дій (ч. 3 ст. 22 КПК) має виключно моральну основу. Але у зв'язку із втіленням її в правову форму порушення даної моральної заборони спричиняє кри­мінальну відповідальність. Моральні норми, не регламентовані законом, частіше за все визна­чають поведінку слідчого, особи, яка провадить дізнання, прокурора і судді при використанні тактичних прийомів провадження окремих процесуальних дій або їх сукупності, при встановленні психологічно­го контакту з учасниками процесу тощо. Наприклад, з точки зору цих норм слід розцінювати як аморальну обіцянку слідчого зменшити міру покарання нижче від нижчої межі або обіцянку звільнити від кримі­нальної відповідальності при відсутності до того підстав при умові визнання обвинуваченим вчинення ним злочину, що йому інкриміну­ється. Професійна юридична етика вивчає вимоги до окремих професій­них учасників кримінального судочинства — судді, прокурора, слід­чого, адвоката та інших суб'єктів. Відповідно до цього розрізняють судову етику, прокурорську етику, слідчу етику, адвокатську етику тощо. Загальними моральними принципами і нормами для суддів, про­курорів, адвокатів, слідчих і осіб, що провадять дізнання, є: гуманний та індивідуальний підхід до людей, турбота про людину, шанобливе до неї ставлення. Особливо нетерпимими є правовий нігілізм і про­фесійна неосвіченість. Конкретні моральні вимоги до окремих категорій професійних учасників процесу передбачені в законах України про статус суддів, про прокуратуру, про адвокатуру; присяга, яку дають ці суб'єкти кримінально-процесуальної діяльності, має глибокий моральний зміст, вимагає чесно і сумлінно виконувати покладені на них обов'язки, під­корятися тільки закону, бути об' єктивними і справедливими.