2. Система цін та механізм оплати в кооперативі.

Кооператив не купує продукцію своїх членів, а реалізує її від їх імені , в окремих випадках навіть сплативши авансом члену кооперативу попередньо встановлену ціну. Продукція, що передається кооперативу, залишається власністю члена до її реалізації кооперативом. Коли кооператив переробляє цю продукцію, то цей процес подібний до переробки на давальницьких умовах, тому що член залишається власником сировини.

З іншого боку, кооператив не продає членам засоби виробництва, а закуповує від їх імені за поданими заявками.

Ціноутворення в кооперативі складається з двох частин:

• на початку сезону (тобто перед доставкою членами своєї продукції або перед наданням їм засобів виробництва чи послуг) кооператив встановлює попередні ціни;

• наприкінці фінансового року фінансові результати діяльності кооперативу (в більшій частині) розподіляється серед членів у вигляді кооперативних виплат, які додаються до попередніх цін, що були виплачені їм за продукцію (надбавки), або віднімаються від попередніх цін за послуги та засоби виробництва (знижки).

Кінцева ціна, що виробник отримує за продукцію (попередня ціна + кооперативні виплати) або сплачується за послуги та товари (попередня ціна – кооперативні виплати), дорівнює собівартості. Вона підраховується лише наприкінці року і залежить від результатів спільної діяльності кооперативу.

Важливо: члени повинні знаходитись в однаковому положенні щодо кооперативу: всі вони мають бути постачальниками сільськогосподарської продукції споживачами засобів виробництва чи користувачами послуг.

Кооператив не може об‘єднувати водночас і виробників, і споживачів тієї ж продукції (наприклад, насіння).

Встановлення розміру попередніх цін та кооперативних виплат – це не лише чистий економічний розрахунок. Це управлінське рішення. Від запланованої собівартості слід віднімати деяку суму (для розрахунку цін за поставлену ними продукцію) або додавати невеликий запас (для розрахунку ціни за послуги та засоби виробництва). Кооператив поверне цей надлишок у вигляді кооперативних виплат у кінці року, але він не може вимагати у членів повернення коштів.

З іншого боку, кооператив повинен враховувати ситуацію на ринку, зокрема умови, що пропонуються конкурентами. Звичайно, відносини кооперативу з членами не мають комерційного характеру; звичайно, члени беруть зобов‘язання щодо ведення діяльності і не повинні створювати конкуренцію для кооперативу, звичайно, попередня ціна не є кінцевою, і члени знають, що їм будуть нараховані кооперативні виплати в кінці року і що комерційна структура такого б ніколи не зробила. Але не потрібно ставити членів у скрутне становище і тим самим давати привід для недотримання зобов‘язань. Кооператив повинен заручитися їх довірою, а для цього найкращим аргументом є вигідні попередні ціни.

Отже, визначення попередніх цін – це компроміс між необхідністю мати достатню страху вальну надбавку і запропоновувати привабливі умови порівняно з тим, що існують на ринку.

Як і попередні ціни, розмір кооперативних виплат не є результатом математичного розрахунку. Мова йде про розподіл між різними видами діяльності і видами продукції кооперативу тієї частини результату, яку була попередньо виділена на кооперативні виплати.

Питання про встановлення попередніх цін та розміру кооперативних виплат недоцільно виносити на обговорення на Загальних зборах. Правління повинно встановити стратегічні орієнтації кооперативу, а виконавчий директор – запропонувати розрахунки, відповідно до обраної стратегії.

Рисунок 4.1. – Ціноутворення в кооперативі