- •1. Історія становлення та розвитку правового регулювання господарської сфери суспільного життя
- •3. Види господарської діяльності
- •2. Державний рівень організації господарської діяльності та керівництво нею
- •1. Поняття, ознаки та види господарських правовідносин
- •1. Конституційні засади правопорядку у сфері господарювання
- •2. Поняття, ознаки та особливості господарського законодавства
- •3. Система господарського законодавства
- •4. Господарсько-правові норми: поняття та види
- •5. Питання вдосконалення господарського законодавства
- •Тема 5. | Поняття господарського права
- •2. Господарське право як галузь правової науки
- •3. Господарське право як навчальна дисципліна
- •Контрольні запитання до розділу і
- •Нормативно-правові акти
- •Матеріали судової практики
- •Збірники нормативних актів Науково-практичні коментарі
- •Додаткова література до розділу і
- •3.4. Приватні підприємства
- •3.5. Орендне підприємство
- •1 Тема 8. | Правове становище
- •1. Поняття та характерні риси господарських товариств
- •2. Класифікація господарських товариств
- •1. Індивідуальні підприємці як суб'єкти господарського права
- •3. Фермерське господарство
- •4. Особисте селянське господарство
- •2. Промислово-фінансові групи як особливий різновид господарського об'єднання
- •3. Господарські міністерства (відомства) як органи господарського керівництва
- •Контрольні запитання
- •Нормативні акти
- •Матеріали судової практики
- •Збірники нормативних актів
- •Розділ 3
- •1. Майно у сфері господарювання
- •1.1. Поняття та види майна
- •2. Право власності - основне речове право у сфері господарювання: поняття та зміст
- •3. Похідні від права власності правові титули майна суб'єктів господарювання
- •1. Загальні тенденції правового регулювання відносин власності у сфері економіки
- •2. Особливості правового режиму публічних форм власності
- •3. Право приватно-колективної власності
- •5. Використання прав інтелектуальної власності у сфері господарювання
- •6. Поняття та загальні засади здійснення корпоративних прав
- •7. Правовий режим цінних паперів у господарській діяльності
- •Контрольні запитання
- •Нормативні акти
- •Матеріали судової практики
- •Збірники нормативних актів Науково-практичні коментарі
- •3. Виконання господарських зобов'язань
- •4. Забезпечення виконання господарських зобов'язань
- •5. Припинення господарських зобов'язань
- •2. Функції господарського договору
- •I. За ознакою підстав виникнення договірних зобов'язань розрізняють:
- •4. Порядок укладення, зміни та розірвання господарських договорів
- •5. Зміст господарського договору
- •Тема 15.1 Особливості правового регулювання окремим видів господарським договорів
- •1. Договори на реалізацію майна
- •1.1. Договір купівлі-продажу
- •1.2. Договір поставки
- •1.4. Договір міни (бартеру)
- •2. Підрядні договори
- •2.2. Договір підряду на проведення проектних і досліджувальних робіт
- •3.1. Договір оренди
- •3.2. Договір лізингу
- •4. Транспортні договори
- •4.2. Транспортне законодавство
- •4.3. Учасники договірних відносин у сфері транспорту
- •Розділ 5
- •Нормативні акти
- •Матеріали судової практики
- •Збірники нормативних актів Науково-практичні коментарі
- •Додаткова література
- •Розділ 6
- •2. Поняття недобросовісної конкуренції та монополістичних порушень
- •4. Відповідальність за порушення антимонопольно-конкурентного законодавства
- •Нормативні акти
- •Збірники нормативних актів Науково-практичні коментарі
- •Додаткова література:
- •Тема 19.
- •1. Поняття банкрутства
- •Тема 20-1 Судові процедури,
- •1. Поняття судових процедур, що застосовуються до боржника в процесі провадження справи про банкрутство
- •2. Розпорядження майном боржника як судова процедура у справі про банкрутство
- •4. Мирова угода як судова процедура у справі про банкрутство
- •5. Ліквідаційна процедура у справі про банкрутство
- •Контрольні запитання
- •Матеріали судової практики
- •Збірники нормативних актів Науково-практичні коментарі
- •Додаткова література
- •Розділ 8
- •1. Об'єктивні підстави спеціального регулювання певних видів господарських відносин
- •2. Класифікація господарських відносин за різними критеріями
- •3. Принципи врахування специфіки господарювання в процесі правового регулювання
- •Контрольні запитання
- •1. Поняття, ознаки та види бірж
- •2.2. Угоди товарної біржі: поняття, види, порядок укладання
- •2.3. Правила біржової торгівлі
- •3. Особливості правового становища фондової біржі
- •Тема 25. | Правове регулювання комерційного посередництва (агентським відносин) у сфері господарювання
- •1. Поняття та ознаки комерційного посередництва як різновиду господарської діяльності
- •2. Система нормативно-правових актів, що регулюють агентські відносини у сфері господарювання
- •3. Агентський договір
- •Тема 24.
- •1. Поняття і види капітального будівництва
- •3. Правовідносини з капітального будівництва
- •4. Будівельне законодавство
- •1. Поняття інновацій та інноваційної діяльності
- •2. Система законодавства про інноваційну діяльність
- •3. Інноваційні правовідносини
- •4. Заходи щодо стимулювання інноваційної діяльності
- •2. Банківська діяльність
- •3. Страхування
- •4. Посередництво у здійсненні операцій з цінними паперами
- •5. Аудит
- •1. Поняття комерційної концесії та комерційної субконцесії
- •2. Система актів законодавства про комерційну концесію
- •3. Договір комерційної концесії за українським законодавством
- •Контрольні запитання
- •2. Система нормативно-правових актів про зовнішньоекономічну діяльність
- •4. Правовий режим зовнішньоекономічної діяльності
- •5. Зовнішньоекономічний договір
- •2. Поняття та види іноземних інвестицій
- •3. Об'єкти та суб'єкти іноземного інвестування
- •4. Форми здійснення іноземних інвестицій
- •Контрольні запитання
- •1. Правовий режим спеціальних (вільних) економічних зон
- •1.2. Системе нормативно-правових актів про спеціальні (вільні) економічні зони
- •1 Буткевич о. В. Правове регулювання в спеціальних (вільних) економічних зонах. Дисертація.- с 48.
- •2. Правовий режим концесійної діяльності
- •3. Інші види спеціальних режимів господарювання
- •Контрольні запитання
- •Відомчі нормативно-правові акти
- •Збірники нормативних актів Науково-практичні коментарі
- •Додаткова література
- •Тема 1. Господарська діяльність 4
- •Тема 2. Організація та управління господарською діяльністю 14
- •Тема 3. Господарські правовідносини 25
- •Тема 4. Господарське законодавство 31
- •Тема 5. Поняття господарського права 45
- •Тема 6. Загальна характеристика суб'єктів господарських правовід носин 57
- •Тема 7. Правове становище підприємств 67
- •Тема 9. Правове становище індивідуальних підприємців та інших
- •Тема 10. Господарські організації - органи господарського керів ництва 128
- •Тема 11. Загальні засади майнових відносин у сфері господарю вання 143
- •Тема 12. Особливості правового режиму окремих категорій майна
- •Тема 13. Зобов'язальні відносини у сфері господарювання 204
- •Тема 14. Господарські договори 216
- •Тема 15. Особливості правового регулювання окремих видів гос подарських договорів 236
- •Тема 16. Господарсько-правова відповідальність 313
- •Тема 17. Правове регулювання економічної конкуренції 344
- •Тема 19. Банкрутство як правовий механізм регулювання підпри ємницької діяльності 376
- •Тема 20. Судові процедури, що застосовуються до боржника в
- •Тема 21. Загальні засади врахування специфіки окремих видів господарських відносин у процесі їх правового регулювання 400
- •Тема 22. Правове регулювання біржової діяльності 406
- •Тема 23. Правове регулювання комерційного посередництва (агент ських відносин) у сфері господарювання 423
- •Тема 24. Правове регулювання капітального будівництва 434
- •Тема 25. Правове забезпечення інноваційної діяльності 450
- •Тема 26. Правове регулювання фінансової діяльності 480
- •Тема 27. Особливості правового регулювання комерційної концесії 501
- •Тема 28. Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності... 509
- •Тема 29. Правовий режим іноземного інвестування 537
- •04060, Київ-60, вул. М. Берлинського, 9.
4. Відповідальність за порушення антимонопольно-конкурентного законодавства
Одними з основних функцій антимонопольних органів є контрольна та розслідувально-юрисдикційна, які полягають у здійсненні контролю за станом товарних ринків, виявленням монополістів, а також порушень антимонопольно-конкурентного законодавства з метою відновлення стану ринків, майнового становища потерпілих від цього осіб та застосування господарських санкцій до правопорушників.
Залежно від характеру порушень антимонопольно-конкурентного законодавства розрізняють такі їх види:
недобросовісну конкуренцію;
антиконкурентні дії (монополістичні зловживання);
порушення щодо антимонопольних органів.
Недобросовісною конкуренцією відповідно до Закону «Про захист від недобросовісної конкуренції» визнаються будь-які дії у конкуренції, що суперечать правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності.
Розрізняють три великі групи правопорушень, що належать до недобросовісної конкуренції, а саме:
неправомірне використання ділової репутації;
створення перешкод господарюючим суб 'єктам (підприємцям) у процесі конкуренції та досягнення неправомірних переваг у конкуренції;
неправомірні дії щодо комерційної таємниці конкурента/іншого суб 'єкта господарювання (підприємця).
355
Своєю чергою кожна група зазначених правопорушень має численні прояви.
Так, недобросовісне використання ділової репутаціїможе проявлятися через такі дії:
неправомірне використання чужих позначень, рекламних матеріалів, упаковки (використання без дозволу уповноваженої на те особи чужого імені, фірмового найменування, знаків для товарів і послуг, інших позначень, а також рекламних матеріалів, упаков ки товарів, назв літературних, художніх творів, періодичних ви дань, назв місць походження товарів, що може призвести до змі шування з діяльністю іншого господарюючого суб'єкта (підпри ємця), який має пріоритет на їх використання);
неправомірне використання товару іншого виробника (тобто введення у господарський обіг під своїм позначенням товару ін шого виробника шляхом змін чи зняття позначень виробника без дозволу уповноваженої на те особи);
копіювання зовнішнього вигляду виробу (відтворення зов нішнього вигляду виробу іншого господарюючого суб'єкта (під приємця) і введення його у господарський обіг без однозначного зазначення виробника копії, що може призвести до змішування з діяльністю іншого господарюючого суб'єкта (підприємця).
порівняльна реклама (така реклама, що містить порівняння з товарами, роботами, послугами чи діяльністю іншого господарю ючого суб'єкта (підприємця), за винятком випадків, якщо наведені в рекламі відомості про товари, роботи, послуги, підтверджені фак тичними даними, є достовірними, об'єктивними, корисними для інформування споживачів).
Створення перешкод господарюючим суб 'єктам (підприємцям) у процесі конкуренції та досягнення неправомірних переваг у конкуренції може проявлятися, як:
дискредитація господарюючого суб'єкта/підприємця (поши рення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних ві домостей, пов'язаних з особою чи діяльністю господарюючого суб'єкта (підприємця), які завдали або могли завдати шкоди діло вій репутації господарюючого суб'єкта/підприємця);
купівля-продаж товарів, виконання робіт, надання послуг із примусовим асортиментом (тобто купівля-продаж одних товарів, виконання робіт, надання послуг за умови купівлі-продажу інших товарів, виконання робіт, надання послуг, не потрібних споживачеві або контрагентові);
356
схилення до бойкоту господарюючого суб'єкта/підприємця (спонукання конкурентом іншої особи, безпосередньо або через посередника, до відмови від встановлення договірних зв'язків із цим господарюючим суб'єктом/підприємцем);
схилення постачальника до дискримінації покупця/замов ника (спонукання постачальника конкурентом покупця/замовника, безпосередньо або через посередника, до надання постачальником конкуренту покупця/замовника певних переваг перед покупцем/за мовником без достатніх на те підстав);
схилення господарюючого суб'єкта (підприємця) до розі рвання договору з конкурентом з корисливих мотивів або в інте ресах третіх осіб чи до невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань перед цим конкурентом шляхом надання або пропонування контрагенту за договором безпосередньо або через посередника матеріальної винагороди, компенсації чи ін ших переваг;
підкуп працівника, який має повноваження від імені постачаль ника на прийняття рішень про поставку товару, виконання робіт, надання послуг або завдяки своїм можливостям впливає на прийн яття такого рішення. Підкуп працівника може здійснюватися у формі надання або пропонування йому конкурентом покупця/за мовника, безпосередньо або через посередника, матеріальних цін ностей, майнових або немайнових благ за неналежне виконання або невиконання працівником постачальника службових обов'яз ків, що випливають з укладеного чи пов'язані з укладенням між постачальником і покупцем договору поставки товарів, виконання робіт, надання послуг, що призвело або могло призвести до отри мання конкурентом покупця/замовника певних переваг перед по купцем/замовником ;
досягнення неправомірних переваг у конкуренції (отримання переваг відносно іншого господарюючого суб'єкта/підприємця шляхом порушення чинного законодавства, яке підтверджене рішенням державного органу, наділеного відповідною компетен цією).
До третьої групи - неправомірних дії щодо комерційної таємниці конкурента - належать:
• неправомірне збирання комерційної таємниці (таким вважа ється добування протиправним способом відомостей, що відповід но до законодавства України становлять комерційну таємницю, якщо це завдало чи могло завдати шкоди господарюючому суб'єк тові/підприємцеві);
357
розголошення комерційної таємниці (ознайомлення іншої особи без згоди особи, уповноваженої на те, з відомостями, що відповідно до чинного законодавства України становлять комер ційну таємницю, особою, якій ці відомості були довірені у встанов леному порядку або стали відомі у зв'язку з виконанням службо вих обов'язків, якщо це завдало чи могло завдати шкоди господа рюючому суб'єктові/підприємцеві);
схилення до розголошення комерційної таємниці (спонукання особи, якій були довірені у встановленому порядку або стали ві домі у зв'язку з виконанням службових обов'язків відомості, що відповідно до законодавства України становлять комерційну таєм ницю, до розкриття цих відомостей, якщо це завдало чи могло за вдати шкоди господарюючому суб'єктові/підприємцеві);
неправомірне використання комерційної таємниці (впрова дження у виробництво або врахування під час планування чи здійс нення підприємницької діяльності без дозволу уповноваженої на те особи неправомірно здобутих відомостей, що становлять відпо відно до законодавства України комерційну таємницю).
Антиконкурентні дії чи монополістичні зловживання (розділи II-V Закону «Про захист економічної конкуренції» (далі - Закон) поділяються на такі основні групи:
антиконкурентні узгоджені дії суб'єктів господарювання;
зловживання монопольним становищем на ринку;
антиконкурентні дії органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю;
обмежувальна та дискримінаційна діяльність суб 'єктів господарювання, об'єднань
концентрація без отримання відповідного дозволу Антимонопольного комітету у разі обоє 'язковості такої згоди;
Антиконкурентными узгодженими діями визнається укладення суб'єктами господарювання в будь-якій формі угод, прийняття об'єднаннями в будь-якій формі рішень, створення нового суб'єкта господарювання з метою координації його конкурентної поведінки з інтересами засновника (засновників) на ринку певного товару або будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність), що призвела чи може призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції.
Проявами антиконкурентнихузгоджених дій може бути:
• встановлення цін чи інших умов придбання або реалізації товарів;
358
обмеження виробництва, ринків товарів, техніко-технологіч- ного розвитку, інвестицій або встановлення контролю над ними;
розподіл ринків чи джерел постачання за територіальним принципом, асортиментом товарів, обсягом їх реалізації чи при дбання, за колом продавців, покупців або споживачів чи за іншими ознаками;
спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів;
усунення з ринку або обмеження доступу на ринок (вихід з ринку) інших суб'єктів господарювання, покупців, продавців;
застосовування різних умов до рівнозначних угод з іншими суб'єктами господарювання, що ставить останніх у невигідне ста новище в конкуренції;
укладення угод за умови прийняття іншими суб'єктами гос подарювання додаткових зобов'язань, які за своїм змістом або згі дно з торговими та іншими чесними звичаями в підприємницькій діяльності не стосуються предмета цих угод;
суттєве обмеження конкурентоспроможності інших суб'єктів господарювання на ринку без об'єктивно виправданих на те при чин.
Вчинення антиконкурентних узгоджених дій вважається правопорушенням і тягне за собою відповідальність згідно із законом, крім передбачених законом випадків і за умови дотримання встановлених типових вимог до узгоджених дій. Такими випадками є:
добровільне повідомлення про факт порушення антимонополь- них органів особою, що вчинила антиконкурентні узгоджені дії, раніше за інших учасників цих дій і за умови, якщо заявник не був ініціатором або керівником таких дій і надав усі докази або інфор мацію стосовно вчиненого порушення, якими володів або міг без перешкодно отримати;
узгоджені дії малих або середніх підприємців щодо спільного придбання товарів, які не призводять до суттєвого обмеження кон куренції та сприяють підвищенню конкурентоспроможності малих або середніх підприємців;
узгоджені дії стосовно постачання та використання товарів (використання поставлених товарів; придбання в інших суб'єктів господарювання або продаж іншим суб'єктам господарювання чи споживачам товарів; придбання товарів, які за своєю природою або згідно з торговими та іншими чесними звичаями у підприєм ницькій діяльності не належать до предмета угоди; формування цін або інших умов договору про продаж поставленого товару ін шим суб'єктам господарювання чи споживачам), якщо такі дії не
359
призводять до суттєвого обмеження конкуренції на всьому чи в значній частині ринку, його монополізації, обмеження доступу на ринок інших суб'єктів господарювання чи до економічно необгрунтованого підвищення цін або дефіциту товарів;
узгоджені дії стосовно прав інтелектуальної власності (угод про передачу прав інтелектуальної власності або про використання об'єкта права інтелектуальної власності в тій частині, в якій вони обмежують у здійсненні господарської діяльності сторону угоди, якій передається право, якщо ці обмеження - щодо строку, тери торії дії, виду діяльності, сфери використання, мінімального обся гу виробництва - не виходять за межі законних прав суб'єкта пра ва інтелектуальної власності);
узгоджені дії, які хоча й, за загальним правилом, забороня ються (ст. 6 згаданого Закону), однак в установленому порядку можуть бути антимонопольними органами чи Кабінетом Міністрів України, якщо їх учасники доведуть, що ці дії сприяють вирішенню суспільно важливих, визначених законом проблем (щодо вдоскона лення виробництва, придбання або реалізації товару; техніко- технологічного, економічного розвитку; розвитку малих або серед ніх підприємців; оптимізації експорту чи імпорту товарів; розроб лення та застосування уніфікованих технічних умов або стандартів на товари; раціоналізації виробництва) і за умови, що ці дії суттєво не обмежують конкуренцію на всьому чи в значній частині ринку або позитивний ефект від таких дій для суспільних інтересів пере важає негативні наслідки обмеження конкуренції.
Зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку проявляються в таких діях чи бездіяльності суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, зокрема обмеження конкурентоспроможності інших суб'єктів господарювання, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку. До таких порушень (зловживанням монопольним/домінуючим становищем на ринку) належить:
встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалі зації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку;
застосування різних цін чи різних інших умов до рівнознач них угод з суб'єктами господарювання, продавцями чи покупцями без об'єктивно виправданих на те причин;
360
обумовлення укладання угод прийняттям суб'єктом господа рювання додаткових зобов'язань, які за своєю природою або згід но з торговими та іншими чесними звичаями у підприємницькій діяльності не стосуються предмета договору;
обмеження виробництва, ринків або технічного розвитку, що завдало чи може завдати шкоди іншим суб'єктам господарювання, покупцям, продавцям;
часткова або повна відмова від придбання або реалізації това ру за відсутності альтернативних джерел реалізації чи придбання;
суттєве обмеження конкурентоспроможності інших суб'єктів господарювання на ринку без об'єктивно виправданих на те причин;
створення перешкод доступу на ринок (виходу з ринку) чи усу нення з ринку продавців, покупців, інших суб'єктів господарювання.
Антиконкурентні дії органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю як правопорушення полягають у прийнятті зазначеними органами будь-яких актів (рішень, наказів, розпоряджень, постанов тощо), надання письмових чи усних вказівок, укладення угод або будь-які інші дії чи бездіяльність зазначених органів, які призвели або можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції.
Антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, зокрема, визнаються:
заборона або перешкоджання створенню нових підприємств чи здійснення підприємництва в інших організаційних формах у будь-якій сфері діяльності, а також встановлення обмежень на здійснення окремих видів діяльності, на виробництво, придбання чи реалізацію певних видів товарів;
пряме або опосередковане примушення суб'єктів господа рювання до вступу в асоціації, концерни, міжгалузеві, регіональні чи інші форми об'єднань або здійснення концентрації суб'єктів господарювання в інших формах;
пряме або опосередковане примушення суб'єктів господа рювання до пріоритетного укладення договорів, першочергової поставки товарів певному колу споживачів чи першочергового їх придбання у певних продавців;
будь-яка дія, спрямована на централізований розподіл това рів, а також розподіл ринків між суб'єктами господарювання за територіальним принципом, асортиментом товарів, обсягом їх ре алізації чи закупівель або за колом споживачів чи продавців;
361
встановлення заборони на реалізацію певних товарів з одно го регіону країни в іншому або надання дозволу на реалізацію то варів з одного регіону в іншому в певному обсязі чи за виконання певних умов;
надання окремим суб'єктам господарювання або групам суб'єктів господарювання пільг чи інших переваг, які ставлять їх у привілейоване становище стосовно конкурентів, що призводить або може призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції;
дія, внаслідок якої окремим суб'єктам господарювання або групам суб'єктів господарювання створюються несприятливі чи дискримінаційні умови діяльності порівняно з конкурентами;
дія, якою встановлюються не передбачені законами України заборони та обмеження самостійності підприємств, у тому числі щодо придбання чи реалізації товарів, ціноутворення, формування програм діяльності та розвитку, розпорядження прибутком.
Крім того, всім зазначеним органам (влади, самоврядування, адміністративно-господарського управління та контролю) забороняються шляхом дії або бездіяльності схиляти суб'єкти господарювання або будь-які із згаданих категорій органів до порушень законодавства про захист економічної конкуренції, створенні умов для вчинення таких порушень чи їх легітимації, а органам влади та органам місцевого самоврядування - делегувати окремі владні повноваження об'єднанням, підприємствам та іншим суб'єктам господарювання, якщо це призводить або може призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції.
Обмежувальною та дискримінаційною діяльністю суб'єктів господарювання та об'єднань визнаються такі дії, що обмежують конкуренцію на ринку та/або створюють перешкоду у госоподар-ській діяльності іншим суб'єктам в інших формах, аніж антикон-курентні узгоджені дії та зловживання монопольним становищем на ринку. Це порушення може мати такі прояви, як:
схилення інших суб'єктів господарювання до вчинення пору шень законодавства про захист економічної конкуренції (до анти- конкурентних узгоджених дій, концентрації суб'єктів господарю вання) чи сприяння вчиненню таких порушень;
неправомірне використання суб'єктом господарювання рин кового становища (у разі отримання згоди антимонопольного ко мітету на узгоджені дії, на економічну концентрацію, монопольне становище на ринку);
362
створення перешкод у господарській діяльності малим або середнім підприємцям, що мають значно менший ринковий вплив, шляхом вчинення дій, заборонених згідно з частинами першою та третьою ст. 19 Закону);
необгрунтована та невиправдана відмова суб'єктові господа рювання у прийнятті до об'єднання, якщо в результаті цього такий суб'єкт опиняється у невигідному становищі як учасник конкурен ції. Подібна відмова кваліфікується як правопорушення лише що до тих об'єднань, стосовно яких виконуються такі умови: 1) об'єд нання може об'єднати всіх учасників певного ринку чи території; 2) об'єднання створюється чи діє для досягнення цілей, що не пе редбачають отримання прибутку; 3) створення та діяльність об'єд нання не призводить до економічної концентрації та антикон- курентних узгоджених дій.
Монополізація товарного ринку може мати місце одним або групою суб'єктів господарювання різними способами, які отрима-' ли назву економічної концентрації. З метою запобігання монополізації товарних ринків, зловживанню монопольним (домінуючим) становищем, обмеженню конкуренції органи Антимонопольного комітету України здійснюють державний контроль за концентрацією суб'єктів господарювання (далі - концентрація). Здійснення концентрації без дозволу антимонопольних органів (якщо такий дозвіл є обов'язковим) є одним із видів монополістичних зловживань.
Концентрацією згідно із ст. 22 Закону «Про захист економічної конкуренції» визнається:
злиття суб'єктів господарювання або приєднання одного суб'єкта господарювання до іншого;
набуття безпосередньо або через інших осіб контролю од ним або кількома суб'єктами господарювання над одним або кіль кома суб'єктами господарювання чи частинами суб'єктів господа рювання, зокрема, шляхом:
а) безпосереднього або опосередкованого придбання, набуття у власність іншим способом активів у вигляді цілісного майнового комплексу або структурного підрозділу суб'єкта господарювання, одержання в управління, оренду, лізинг, концесію чи набуття в інший спосіб права користування активами у вигляді цілісного майнового комплексу або структурного підрозділу суб'єкта госпо дарювання, в тому числі придбання активів суб'єкта господарю вання, що ліквідується;
б) призначення або обрання на посаду керівника, заступника керівника спостережної ради, правління, іншого наглядового чи
363
виконавчого органу суб'єкта господарювання особи, яка вже обіймає одну чи кілька з перелічених посад в інших суб'єктах господарювання, або створення ситуації, за якої більше половини посад членів спостережної ради, правління, інших наглядових чи виконавчих органів двох чи більше суб'єктів господарювання обіймають одні й ті самі особи;
в) створення суб'єкта господарювання двома і більше суб'єктами господарювання, який тривалий період буде самостійно здійснювати господарську діяльність, і при цьому зазначене створення не приводить до координації конкурентної поведінки між суб'єктами господарювання, що створили цей суб'єкт господарювання, або між ними та новоствореним суб'єктом господарювання;
3) безпосереднє або опосередковане придбання, набуття у власність іншим способом чи одержання в управління часток (акцій, паїв), що забезпечує досягнення чи перевищення 25 або 50 відсотків голосів у вищому органі управління відповідного суб'єкта господарювання.
Однак не вважаються концентрацією:
створення суб'єкта господарювання, метою якого (чи внаслі док створення якого) є координація конкурентної поведінки між суб'єктами господарювання, що створили зазначений суб'єкт гос подарювання, або між ними та новоствореним суб'єктом господа рювання. Такі дії розглядаються як узгоджені дії відповідно до аб зацу другого ч. 1 ст. 5 Закону;
придбання часток (акцій, паїв) суб'єкта господарювання особою, основним видом діяльності якої є проведення фінансових операцій чи операцій з цінними паперами, якщо це придбання здійснюється з метою їх наступного перепродажу за умови, що зазначена особа не бере участі в голосуванні у вищому органі чи інших органах управління суб'єкта господарювання. У такому ви падку наступний перепродаж має бути здійснений протягом одно го року з дня придбання часток (акцій, паїв). На клопотання зазна чених осіб із обгрунтуванням про неможливість здійснення наступ ного перепродажу органи Антимонопольного комітету України можуть прийняти рішення про продовження цього строку;
дії, що є проявами економічної концентрації, проте між суб'єктами господарювання, пов'язаними відносинами контролю, відповідно до вимог Закону щодо отримання у встановлених випад ках дозволу Антимонопольного комітету України;
набуття контролю над суб'єктом господарювання або його частиною, в тому числі завдяки праву управління та розпоряджен-
364
ня його майном арбітражним керуючим, службовою чи посадовою особою органу державної влади.
Учасниками концентрації згідно зі ст. 23 Закону визнаються:
суб'єкти господарювання, стосовно яких здійснюється або має здійснитися злиття, приєднання;
суб'єкти господарювання, які набувають або мають намір набути контроль над суб'єктом господарювання, чи суб'єкти гос подарювання, щодо яких набувається або має набутися контроль;
суб'єкти господарювання, активи (майно), частки (акції, паї) яких набуваються у власність, одержуються в управління (корис тування), оренду, лізинг, концесію або мають набутися, та їх по купці (одержувачі), набувачі;
суб'єкти господарювання, що є або мають намір стати зас новниками (учасниками) новостворюваного суб'єкта господарювання. У разі, коли одним із засновників є орган виконавчої влади, орган міс цевого самоврядування, орган адміністративно-господарського управ ління та контролю, учасником концентрації вважається також суб'єкт господарювання, активи (майно), частки (акції, паї) якого вносяться до статутного фонду новостворюваного суб'єкта господарювання;
фізичні та юридичні особи, пов'язані з вищеназваними учас никами концентрації, відносинами контролю, що дає підстави ви знати відповідну групу осіб єдиним суб'єктом господарювання за критеріями ст. 1 Закону.
Згідно зі ст. 24 Закону концентрація може бути здійснена лише за умови попереднього отримання дозволу Антимонопольного комітету України чи адміністративної колегії Антимонопольного комітету України, якщо економічні показники господарської діяльності її учасників, обчислені згідно із встановленим АМК порядком, перевищують встановлену законом межу за двома критеріями: 1) сукупної вартості активів або сукупного обсягу реалізації товарів учасників концентрації, з урахуванням відносин контролю, за останній фінансовий рік, у тому числі за кордоном, понад суму, еквівалентну 12 мільйонам євро за курсом Національного банку України, що діяв в останній день фінансового року; 2) вартості (сукупної вартості) активів або обсягу (сукупного обсягу) реалізації товарів, у тому числі за кордоном, не менш як у двох учасників концентрації, з урахуванням відносин контролю, понад суму, еквівалентну одному мільйону євро за курсом Національного банку України, що діяв в останній день фінансового року у кожного, та вартості (сукупної вартості) активів або обсягу (сукупного обсягу) реалізації товарів в Україні хоча б одного учасника концентрації, з
365
урахуванням відносин контролю, понад суму, еквівалентну одному мільйону євро за курсом Національного банку України, що діяв в останній день фінансового року.
При розрахунку обсягів реалізації товарів учасників концентрації використовується сума доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), за вирахуванням суми податку на додану вартість, акцизного збору, інших податків або зборів, базою для оподаткування в яких є оборот, за останній фінансовий звітний рік, що передував поданню заяви (кошти, отримані від реалізації товарів у межах однієї групи суб'єктів господарювання, пов'язаних відносинами контролю, якщо такий облік ведеться, не враховуються). Якщо учасниками концентрації виступають комерційні банки, для розрахунку вартості активів та обсягів реалізації використовується десята частина вартості активів комерційного банку. У випадках, коли учасниками концентрації є страховики, для розрахунку вартості активів страховика використовується сума нетто-активів, а для розрахунку обсягів реалізації товарів - сума доходів від страхової діяльності, визначених відповідно до законодавства України про страхову діяльність.
За загальним правилом, подібна концентрація (умовно її можна назвати кваліфікованою концентрацією) можлива за наявності попереднього дозволу антимонопольних органів (Антимонопольного комітету України чи його адміністративної колегії), що надається в установленому порядку (статті 25-34 Закону «Про захист економічної конкуренції»), лише за умови, якщо зона (концентрація) не призводить до монополізації чи суттєвого обмеження конкуренції на всьому ринку чи в значній його частині. Кабінет Міністрів України може дозволити концентрацію навіть у разі негативного рішення АМК України, якщо позитивний ефект для суспільних інтересів такої концентрації переважає негативні наслідки обмеження конкуренції, а останні не становлять загрози системі ринкової економіки та є необхідними для досягнення мети концентрації.
Концентрація, що здійснюється без отримання дозволу АМК України, визнається правопорушенням, якщо такий дозвіл є обов'язковим.
Правопорушенням щодо антимонопольних органів є дії (бездіяльність) суб'єктів господарювання, що створюють перешкоди для здійснення антимонопольними органами своїх функцій і повноважень. Проявами таких порушень є:
неподання суб'єктами господарювання у встановлені строки інформації, подання неповної чи недостовірної інформації анти-монопольним органам;
366
створення перешкод працівникам антимонопольних органів щодо виконання ними своїх повноважень (проведення перевірок, вилучення чи накладення арешту на майно, предмети, документи, інші носії інформації);
невиконання суб'єктами господарювання погоджених з антимонопольними органами установчих документів (у випадках економічної концентрації) або вимог та зобов 'язань, якими було обумовлено рішення про надання дозволу на узгоджені дії чи концентрацію.
За правопорушення у сфері економічної конкуренції передбачаються такі види відповідальності: господарсько-організаційні санкції, господарсько-адміністративні штрафи, безоплатне вилучення майна; відшкодування шкоди.
Господарсько-організаційні санкції застосовуються у формі:
примусового поділу суб'єкта господарювання, що зловживає монопольним (домінуючим) становищем на ринку (застосовується антимонопольними органами за умови, якщо це можливо з органі заційних, територіальних та технологічних міркувань). Реоргані зація суб'єкта господарювання, що підлягає примусовому поділу, здійснюється на його розсуд протягом встановленого строку, який не може бути меншим шести місяців;
надання обов'язкових до виконання вказівок щодо припи нення виявлених порушень (у т. ч. скасування чи зміна органом влади, органом місцевого самоврядування, органом адміністратив но-господарського управління та контролю прийнятого ним рі шення чи розірвання угоди, що визнані антиконкурентними діями зазначених органів), відновлення попереднього стану на ринку;
блокування цінних паперів;
скасування дозволу на узгоджені дії у разі порушення умов його надання;
вимога щодо обов'язкового спростування порушником в офіційних органах преси неправдивих, неточних або неповних ві домостей (у разі встановлення факту дискредитації господарюю чого суб'єкта/підприємця;
скасування на вимогу антимонопольних органів ліцензій, припинення операцій зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів господарювання у разі порушення ними антимонопольного зако нодавства.
Зазначені санкції застосовуються здебільшого антимонопольними органами чи на їх вимогу самим порушником (примусовий поділ, спростування відомостей, що дискредитують конкурента) чи іншим компетентним органом (скасування ліцензії).
367
Господарсько-адміністративні штрафи накладаються на суб'єктів господарювання та/або їх посадових осіб за передбачені законом порушення антимонопольно-конкурентного законодавства. При цьому розмір штрафу залежить від виду порушення (за акти недобросовісної конкуренції - у розмірі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян) та/або розміру незаконно отриманого прибутку. Рішення про накладення штрафів приймається антимонопольними органами на їх засіданнях (у розмірах понад одну тисячу неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - виключно Антимонопольним комітетом України, в решті випадків - адміністративною колегією Антимонопольного комітету України).
Безоплатне вилучення товарів з неправомірно використаним позначенням або копій виробів іншого господарюючого суб'єкта (підприємця) як у виробника, так і у продавця застосовується за відповідні акти недобросовісної конкуренції, з дотриманням передбаченого Кабінетом Міністрів України порядку.
Відшкодування шкоди як форма господарсько-правової відповідальності передбачається у разі заподіяння внаслідок порушення конкурентного (антимонопольного) законодавства шкоди (як правило, майнової) учасникам конкуренції, споживачам, державі. Застосовується в судовому порядку за заявою заінтересованої особи (осіб), в інтересах держави - антимонопольних органів, прокурора. Розмір шкоди визначається за правилами ЦК (ст. 203), а у разі вчинення порушень, передбачених пунктами 1, 2, 5, 10, 12, 18, 19 ст. 50 Закону «Про захист економічної конкуренції» (антиконкурентні узгоджені дії, зловживання монопольним/домінуючим становищем; здійснення суб'єктами господарювання без наявності відповідного дозволу узгоджених дій; набуття безпосередньо або через інших осіб контролю одним чи кількома суб'єктами господарювання над іншим (іншими) суб'єктом (суб'єктами) господарювання; концентрація без отримання відповідного дозволу, якщо останній є необхідним; обмеження в господарській діяльності суб'єкта господарювання у відповідь на його звернення до антимонопольних органів із заявою про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; невиконання учасниками узгоджених дій, концентрації вимог і зобов'язань, якими було обумовлено рішення про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію) - у подвійному розмірі завданої шкоди.
Притягнення до відповідальності за порушення конкурентного
368
законодавства може мати місце протягом спеціальних строків позовної давності, встановлених ст. 42 Закону «Про захист економічної конкуренції»,- п'ять років з дня вчинення порушення, а у разі тривалого порушення - з дня його закінчення, крім випадків несвоєчасного, неповного подання інформації чи подання недостовірної інформації антимонопольним органам, створення перешкод працівникам антимонопольних органів щодо виконання ними своїх повноважень, щодо яких передбачено трирічний строк позовної давності.
Застосуванню до порушників антимонопольно-конкурентного законодавства передує діяльність антимонопольних органів щодо контролю за станом ринків, виявлення монополістів, встановлення фактів та складу правопорушення, розгляд справи.
Порядок розгляду справи про порушення антимонопольно-конкурентного законодавства включає такі стадії:
порушення справи у формі розпорядження антимонопольних органів про початок розгляду справи, що може мати місце за наявності відповідних підстав: матеріально-правових (вияв лення ознак порушення антимонопольно-конкурентного законо давства) і процесуально/формально-правових (ініціатива заінтере сованої особи, права та законні інтереси якої порушені, чи анти монопольних органів);
винесення попереднього рішення у справі про вжиття заходів для відвернення негативних та непоправних наслідків для су б'єктів господарювання внаслідок порушення антимонопольно- конкурентного законодавства. Такими заходами можуть бути: а) заборона особі (відповідачеві), в діях якого вбачаються ознаки порушення, вчиняти певні дії, в тому числі про блокування цін них паперів; б) обов'язкове вчинення зазначеною особою певних дій, якщо це є необхідним для захисту прав та законних інтересів інших осіб;
розгляд справи про порушення антимонопольно-конкурент ного законодавства, в процесі якого досліджуються матеріали справи, включаючи заяви, пояснення та заперечення сторін (відпо відача і заявника) і третіх осіб, докази, висновки експертів (у разі призначення експертизи). За результатами розгляду приймається рішення про: визнання вчинення порушення конкурентного зако нодавства та застосування до порушника передбачених законом санкцій; визнання суб'єкта господарювання таким, що займає монопольне становище на ринку (тобто про встановлення юридич ного факту); закриття провадження у справі (підставами для цього
369
може бути: непідвідомчість справи антимонопольним органам; невстановлення відповідача або його місцезнаходження; наявність справи з тих самих підстав або того самого відповідача на розгляді в антимонопольних органах; недоведення вчинення правопорушення та інші підстави, передбачені законом). Рішення антимонопольних органів може бути:
перевірене з відповідними наслідками (зміна, скасування рі шення повністю або частково і відповідно - направлення справи на новий розгляд чи прийняття нового рішення, чи припинення провадження у справі) в адміністративному порядку вищестоящим органом (якщо рішення приймалося територіальним відділенням або адміністративною колегією АМК);
оскаржено в судовому порядку протягом двох місяців з дня одержання рішення. Рішення АМК оскаржуються до Вищого господарського суду; адміністративної колегії чи територіаль ного відділення АМК - до господарського суду АР Крим, облас них, Київського та Севастопольського міських господарських судів.
Контрольні запитання
Що спричинило запровадження інституту антимопольно-конкурентного ре гулювання в Україні?
Розкрийте поняття «економічна конкуренція». У чому полягають її позитивні функції!? За яких умов вони проявляються?
Чому монополізм вважається антиподом конкуренції? Чи може відігравати монополізм позитивну роль у сфері господарювання?
Які категорії осіб беруть участь у сфері економічної конкуренції?
У чому полягає зміст державного регулювання у сфері економічної конку ренції?
На які органи покладається здійснення функцій щодо регулювання відносин у сфері економічної конкуренції? В чому полягають повноваження цих органів?
За допомогою яких нормативно-правових актів забезпечується правове ре гулювання відносин у сфері економічної конкуренції.
Назвіть види і категорії правопорушень у сфері економічної конкуренції.
Розкрийте поняття «економічна концентрація».
За яких умов економічна концентрація вважається правопорушенням?
За якими критеріями суб'єкт господарювання визнається монополістом?
В яких випадках монополіст вважається таким, що зловживає своїм домі нуючим становищем на ринку?
Яка поведінка суб'єктів господарювання на ринку визнається недобросо вісною конкуренцією?
370
Які дії учасників відносин у сфері економічної конкуренції визнаються ан- тиконкурентними?
Назвіть форми господарсько-правової відповідальності, що застосовуються до порушників законодавства про захист економічної конкуренції.
Протягом яких строків може застосовуватися ця відповідальність?
Які адміністративно-господарські санкції застосовуються за правопору шення у сфері економічної конкуренції?
В якому порядку застосовується господарсько-правова відповідальність за правопорушення у сфері економічної конкуренції?