2.1. Культурний шок та його симптоми

Уявіть собі, що ви знаходитесь в ситуації, коли не можете запитати дорогу, не знаєте, як користуватися телефоном і заправити машину бензином; поняття не маєте, як платити за продукти і не завжди можете навіть впізнати продукти на полиці, більше того, не маєте можливості з цієї ситуації вийти. Ось це і є культурний шок - коли ви опиняєтеся в положенні, яке сильно відрізняється від того, до чого ви звикли, і ви повинні в ньому залишатися. Зазвичай це відбувається з іммігрантами та студентами, учнями за кордоном. Коли вчені говорять про поняття культурного шоку як про явище, ведеться мова про притаманні всім людям переживання і відчуття, котрі вони переносять при зміні звичних для них умов життя на нові. Схожі відчуття переносяться, коли дитина переходить з однієї школи в іншу, коли ми міняємо роботу чи квартиру, переїжджаємо з одного міста в інше. Зрозуміло, що при переїзді в іншу країну ми отримуємо все це разом, культурний шок буде в сотні разів сильніший. Це справедливо для всіх емігрантів, звідки і куди б вони не переїжджали, не залежно від віку, статі, професії та освіти. Коли іноземці в незнайомій країні збираються обговорити та покритикувати країну, її людей, можете бути впевнені, вони страждають від культурного шоку. Термін "культурний шок" був вперше використаний антропологом Калвер Оберг в 1954 році. Він визначив це поняття як страх, викликаний втратою знайомих розпізнавальних знаків у соціальному спілкуванні. Якщо задуматися про це, то стане зрозуміло, що навіть якщо ви говорите на мові країни, в яку потрапили, багато невербальні сигнали відрізняються від тих, до яких ви звикли на батьківщині і які сприймаються і розшифровуються практично на рівні підсвідомості. По суті культурний шок – це конфлікт старих та нових установок і орієнтацій, старих – до яких звик індивід у певному суспільстві, і нових – з якими йому доведеться зіткнутись у новому середовищі. Інакше кажучи, культурний шок – це протистояння двох культур на рівні індивідуального осмислення. Він являється серйозним випробуванням, але на щастя, він проходить. Феномен культурного шоку вивчається на стику одночасно декількох взаємопов'язаних дисциплін соціології, психології, соціальної антропології, етнології. Для сучасного стану науки характерний глобальний підхід у розгляді даного феномену. Саме в ХХ сторіччі, згадані науки ввели тлумачення культурного шоку, у зв'язку з масовими процесами міграції, як результату розпаду економічних систем країн третього світу, регіональних війн та етнічних конфліктів. Також у зв'язку з модернізацією, яка являється успішною, якщо вона не руйнує глибинних структур свідомості, змінюючи лише її змістовий компонент, а не увесь «культурний код» націй. Степінь впливу культурного шоку на людину різна. Не часто, але зустрічаються ті, хто не можуть жити в чужій крані. Однак ті, хто зустрічав людей переживаючи культурний шок и тих, котрі достатньо пристосувалися, можуть помітити стадії процесу. Для того щоб ослабити культурний шок або скоротити його період, слід одразу прийняти, що це явище існує і що вам так чи інакше доведеться з ним зіткнутися. Проте головне пам’ятати: з ним можна боротися і воно не триватиме вічно! Культурний шок є серйозним випробуванням, в якомусь сенсі він нагадує психічний розлад, але, на щастя, він проходить. Симптоми культурного шоку досить різноманітні: 1. побоювання з приводу санітарних умов та чистоти (щодо якості їжі, води, чистоти посуду, постільної білизни); 2. підвищений критицизм по відношенню до нової і невиправдана ідеалізація старої країни; 3. постійні скарги на клімат, умови, людей; 4. відмова вивчати мову і знайомитися зі звичаями країни; 5. страх перед фізичним контактом з іншими людьми; 6. загальна тривожність; 7. страх бути обманутим; 8. роздратованість; 9. плаксивість; 10. недостатня впевненість в собі; 11. безсоння; 12. відчуття безпорадності, непотрібності; 13. зловживання алкоголем і наркотиками 14. психосоматичні розлади; 15. депресія і при тяжкому перенесенні навіть спроби самогубства та інші. Відчуття втрати контролю над ситуацією, власній некомпетентності і несправдження очікувань можуть виражатися в приступах гніву, агресивності і ворожості по відношенню до представників країни перебування, що ні трохи не допомагає гармонічним міжкультурним відносинам . Частіше всього культурний шок має негативні наслідки, але слід звернути увагу і на його позитивну сторону – хоча б на тих індивідів , у кого першочерговий дискомфорт веде до прийняття нових цінностей і моделей поведінки і, в кінцевому результаті, важливий для саморозвитку і росту особистості. Виходячи з цього канадський психолог Дж. Беррі навіть запропонував замість терміна « культурний шок» використовувати поняття «стрес акультурації»: слово шок асоціюється тільки з негативним досвідом, в результаті міжкультурного контакту можливий і позитивний досвід – оцінка проблем та їх вирішення. З початку 1990-х років спеціалісти надають перевагу терміну «стрес акультурації» [3]. Цей стрес пов’язаний з нестачею психологічного та культурного потенціалу людини, котрий перешкоджає адекватному соціальному функціонуванню в умовах певної соціокультурної системи. Стрес акультурації близький за значенням до культурного шоку, але менше акцентує увагу на негативних симптомах. Серед переваг концепції стресу акультурації виділяють, по-перше, зв’язок з теоріями психологічного стресу, а по-друге розуміння того, що джерелом проблем є не сама культура, а міжкультурна взаємодія. Для розуміння стресу акультурації саме останній аспект і є головним. Спочатку акультурація домінувала як соціологічна категорія і її розуміли як процес змін в культурі групи. Пізніше психологічний компонент – зміни, котрі відбуваються в людині під час акультурації їх групи – був добавлений в поняття акультурації. Акультурація – це феномен, який існує як на груповому так і на особистому рівні. Про це вперше зазначив Т. Грейвс у своїй статті «Психологічна акультурація в три етнічному суспільстві», де він виділив особистісний вимір акультурації [4]. Під психологічною акультурацією він розумів зміни в психологічній адаптації індивіда під впливом культури. Психологічна акультурація включає в себе як процес так і результат впливу культури на індивіда, який висловлюється в змінах на особистому рівні. Якщо людина вже має досвід перебування в іншому культурному середовище, то цей досвід сприяє більш швидкій адаптації. Також на адаптацію впливає і культурна дистанція, тобто ступінь відмінностей між рідною культурою та тією, до якої йде процес адаптації. В цьому випадку, на адаптацію впливає навіть не сама культурна дистанція, а уявлення людини про неї, його відчуття культурної дистанції, котре залежить від багатьох факторів: наявність або відсутність конфліктів, знання іноземної мови та культури і т.д. Суб’єктивно культурна дистанція може сприйматися як більш довга, так і коротша ніж вона є насправді. В обох випадках культурний шок триватиме, а адаптація буде ускладнена. Для нормальної адаптації дуже важливі умови країни перебування: наскільки доброзичливі місцеві жителі до приїзжих, чи готові вони їм допомогти, спілкуватися з ними. Також слід зазначити можливість спілкування з представниками інших культур, якщо є спільна робота, інтереси. Значною є позиція засобів масової інформації, котрі створюють загальний емоційний настрій та громадську думку по відношенню до інших етнічних та культурних груп. Більш суперечливо проходять процес адаптації студенти, перебуваючи в країні під навчання. Відсутність життєвого досвіду робить молодих людей емоційно незахищеними в інших країнах. Але перевага в тому, що саме молодість та відсутність стереотипів, що складались роками, не заважають швидше входити в соціокультурний простір країн перебування. Глобалізований світ через засоби масової інформації, туризм, вивчення мов, тощо готує молоду людину до подолання дилеми «ми-вони». Але не настільки рівний розвиток країн, щоб вести мову про абсолютну ідентифікацію культур ( тай цього взагалі не потребує людство в силу своєї поліетнічності). Зрозуміло, що культурний шок або акультурація – це складний та болісний для людини процес. Тому що під час цього процесу відбувається особистісний ріст, ломка існуючих стереотипів, для чого потрібно величезна витрата фізичних і психологічних ресурсів людини. Як результат: нова картина світу, заснована на прийнятті та розумінні культурного різноманіття, зняття дихотомії «ми - вони», стійкість перед новими випробуваннями, толерантність до нового і незвичного. З цього стає зрозуміло, що найважливіший висновок - здатність жити у світі, що постійно змінюється, у якому все менше має значення кордони між країнами і все більш важливими стають безпосередні контакти між людьми.