1.2.3. Наука епохи середньовіччя

Середні віки - час феодальної суспільно - економічної формації. Хронологічні рамки середньовіччя для різних країн різні. У Європі воно продовжувалось приблизно 12 віків - з V до XVII вв.

Перехід людського суспільства від рабовласництва до феодалізму супроводжувався занепадом античної культури і переходом до культури феодалізму.

Основою науки раннього феодалізму стали теологія і філософія обґрунтування віри за допомогою розуму - Ансельм Кентерберійський (1033 - 1109 рр.), Хома Аквінський (1225 - 1274 рр.). Визначення взаємозв’язку віри і розуму стало однієї з центральних проблем середньовічної науки. Однак мета й задачі науки і релігії різні. Наука вивчає світобудову і використання природних сил, а релігія прагне сформувати життєві установки людини, допомогти їй досягти внутрішньої згоди із самим собою. Середньовічні учені була змушені погоджувати наукові теорії, що вони пропагували з релігійними концепціями. Наслідком цього став розвиток алхімії (IV - XVI вв.), астрології і магії. Науковці середньовіччя займались також пошуками вічного світла, квадратури кола і створенням вічного двигуна.

Алхімія з'єднала ремісничу працю і початки експериментального природознавства, але при цьому відсутність дослідного знання компенсувалася магією, містикою й окультними теоріями. Пошуки "філософського каменю", універсального розчинника й еліксиру довголіття супроводжувалися вивченням практичної хімії і привели зрештою до вчення про хімічні елементи й атомно-молекулярної теорії. Серед алхіміків були такі великі мислителі як: Раймунд Лулій, Альберт Великий, Роджер Бекон й інші.

Роджер Бекон (1214 - 1292 рр.) був англійським філософом і натуралістом, ченцем - францисканцем і при цьому - професором в Оксфорді. Він надавав великого значення математиці і досліду, ролі науки в техніці. Бекон залишив наукові праці з астрономії, математики, фізіології зору, хімії, фізики, оптики, обґрунтував можливість створення і описав будову літального апарата, телефону, підвідного човна і т.д. Одним з перших він указав на соціальну роль науки і техніки.

У цей же час на Сході працювали вчені - енциклопедисти Абу Рейхан Мухамед ібн Ахмед аль Біруні (973 - 1050 рр.) і Алі Хусейн ібн Абдалах ібн Сіна (Авіценна) (980 - 1037 рр.). Біруні був автором близько 150 робіт з астрономії, математики, географії, мінералогії, фізики, фармакології, філософії, історії. Він вважав, що основою науки повинні бути дослід і спостереження. Авіценна написав більше 400 робіт із різних галузей знання. Його трактат "Канон лікарської науки" до XVI в. вважався основним лікарським керівництвом.

X - XI вв. ознаменувалися виникненням міст, як центрів ремесла і торгівлі, освоюванням води і вітру як джерел енергії. Були винайдені кривошип і маховик, з'явилися і знайшли широке застосування візок, підйомні механізми і мости, токарні верстати з ножним приводом. З X в. почали широко використовуватися водяні млини, вітряки, механічні годинники. Для різноманітних виробництв основним джерелом енергії стали водяні колеса. При всьому цьому, техніка залишалася лише на рівні уміння, ремесла.

До 1232 р. відноситься перше згадування про використання в Китаї димного пороху, а з XIV в. він з'явився в Західній Європі і в Україні. До винаходів XIII в. відносяться окуляри і компас. Перші окуляри з'явилися у Венеції, потім були зроблені підзорна труба, мікроскоп і телескоп, виникла оптика. Компас був винайдений у Китаї в II тисячоріччі до н.е., але в Європі став відомий лише в XII - XIII вв. Поява компаса уможливила великі географічні відкриття.

Необхідність у спілкуванні, передачі інформації привела до виникнення друкарства замість переписування книг. Цьому сприяло проникнення в Європу з Китаю і Японії паперу. Папір був вперше виготовлений у Китаї в II в., у VI в. він з'явився в Японії й інших азіатських країнах. У IXв. в Китаї з дерев’яних дощок почали друкувати книги й ілюстрації. Іоганн Гутенберг (1400 -1468 рр.) винайшов спосіб друку за допомогою рухомих набірних літер. Трохи пізніше почали друк книг старослов'янською мовою Франциск Скорина (1490 - 1541 рр.) і Іван Федоров (1510 - 1583 рр.). Друкарство сприяло розвитку літератури, освіти і науки.

Зміни в техніці привели до удосконалювання технології виробництва і викликали зміну виробничих відносин. Ремісники обєднувалися в цехи з поділом на окремі професії. Кріпацька праця була замінена вільною. Цехова організація праці сприяла впровадженню нової техніки. Починаючи з XIV в. стали виникати елементи капіталістичних виробничих відносин - кооперація, мануфактури і поділ праці.