4.Структура сукупного грошового обороту

Сектор ГРОШОВОГО ОБІГУ характеризується еквівалентним, але безповоротним (одностороннім) рухом грошей від споживача до виробника. При цьому гроші у своєму русі постійно віддаляються від вихідного пункту, тобто спостерігається їх прямолінійний рух. . Фінансовий сектор охоплює фінансові відносини, які зумовлюють безповоротний і нееквівалентний характер створення та використання грошових коштів. В цьому секторі частина грошового обороту пов’язана з процесами розподілу ВНП. Фінансовий оборот — сектор грошового обороту, який обслуговує купівлю-продаж цінних паперів (акцій, облігацій, веселів та інших цінних паперів). Фіскально-бюджетний сектор також має нееквівалентний характер, але частина доходів економічних суб’єктів вилучається у вигляді податків і надходить у розпорядження держави для виконання нею державних функцій. Кредитний сектор характерний економічним відносинам, в якому перерозподіл грошей між господарськими суб'єктами здійснюється на нееквівалентній, але поворотній платній основі. Для з’ясування закономірностей і особливостей руху грошей в процесі суспільного відтворення економістами Заходу розроблено умовну модель грошового обороту, яка включає: а) рух продуктів, що фактично відображає обсяг ВВП; б) ринок ресурсів (земля, будівлі, робоча сила та інші засоби виробництва); в) грошовий ринок, на якому реалізуються тимчасово вивільнені грошові кошти; г) світовий ринок.

Всі ринки за допомогою переливу грошових коштів у вигляді грошових потоків тісно взаємопов’язані між собою, відображаючи фактичне функціонування єдиного ринкового простору країни. Для з’ясування механізму взаємодії грошового обороту і грошових потоків як кругообороту доходів і продуктів розроблено функціональну модель, в якій застосовано ряд припущень і узагальнень. Всі суб’єкти грошового обороту згруповано у чотири укрупнені групи: а) фірми - всі ті юридичні та фізичні особи, які приймають участь у створенні й реалізації ВНП; б) сімейні господарства - усі сімейні одиниці, які отримують самостійні грошові доходи і несуть видатки з сімейного бюджету; в) уряд - державні управлінські та інші структури, що забезпечують розподіл і перерозподіл національного доходу та національного продукту; г) фінансові посередники - суб’єкти грошового ринку, які діють посередниками, акумулюючи та розміщуючи вільні грошові кошти на грошовому ринку від свого імені і за свій рахунок (банки, страхові, інвестиційні, фінансові компанії тощо). Для спрощення побудови моделі, відомої як кругооборот доходів і продуктів, в ній використано сім припущень: 1) в економічній системі панує приватна власність, тому всі виробничі ресурси є власністю сімейних господарств, яку вони продають фірмам через ринок ресурсів; 2) фірми перебувають у власності сімейних господарств, тому весь їх прибуток надходить сімейним господарствам як дивіденди за ресурси; 3) всі податкові надходження уряд отримує тільки від сімейних господарств; 4) уряд усі свої непокриті податками видатки забезпечує коштами позиченими на внутрішньому грошовому ринку; 5) фірми свої інвестиційні потреби для розширення виробництва покривають мобілізацією коштів на внутрішньому грошовому ринку; 6) у грошових потоках сімейних господарств відображено рух заощаджень і кредитів без зустрічних повернень і відсотків; 7) потоки, що пов’язують внутрішній ринок із зовнішнім, відображають лише платежі, які опосередкують чистий експорт чи чистий імпорт.