МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Бердянський державний педагогічний університет

Кафедра політології та правознавства

Методичні поради та завдання

до практичних занять з курсу

«Право інтелектуальної власності України»

У к л а д а ч :

доцент В.А. Папанова

Бердянськ, 2012

Методичні поради та завдання до практичних занять з курсу “Право інтелектуальної власності України” / Уклад.: В.А. Папанова. – Бердянськ:, 2012. – __ с.

У к л а д а ч : В.А. Папанова

Основною метою методичних порад та завдань для практичних занять з навчальної дисципліни «Право інтелектуальної власності України» є надання допомоги студентам у вивченні найбільш складних питань спецкурсу та набуття ними навичок самостійної роботи з літературними джерелами та законодавством, що регулює відносини в сфері інтелектуальної власності.

Семінар №1

Тема : Авторське право та суміжні права Питання

1. Об'єкти авторського права, їх ознаки.

2.     Об'єкти сумiжних  прав.

3.     Особистi права авторів i майновi права суб’єктів авторського права (суміжних прав).

4.     Виникнення i здiйснення авторського права. Сроки охорони авторських i сумiжних прав.

5.     Захист авторських та суміжних прав.

Нормативні акти

1. Цивільний кодекс України, Книга 4.

2. Про розповсюдження примiрникiв аудiовiзуальних творiв та фонограм: Закон України вiд 23 березня 2000р. // Урядовий кур’єр.- 2000.- №77.

3. Про авторське право і суміжні права: Закон України від 23.12.1993р. в редакції закону від 11 липня 2001р. // Офіційний вісник України. - 2001.- № 32. – Ст. 1450.

Література

1. Денисова Р.А. Возмещение морального (неимущественного) вреда как один из гражданско-правовых способов защиты авторских прав // Проблемы законности.- 1998.- Вып. 35.- С.75-80.

2. Основы интеллектуальной собственности.- К.: Издательский Дом «Iн Юре», 1999.- 600с.

3. Матвеев Ю.Г. Международная охрана авторских прав.- М.: Юрид.лит.,1987.- 222 с.

4. Мусияка В.Л. Важнейшие правовые формы защиты субъективного авторского права // Проблемы социал. законности: Республиканский межведомственный науч. сборник.- 1987.- Вып. 20.- С.72-78.

5. Право інтелектуальної власності: Підручник для студентів вищих навч. Закладів / За ред. О.А. Підопригори, О.Д. Святоцького.- К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2002.- 624 с.

6. Пiдопригора О.А., Пiдопригора О.О. Право iнтелектуальної власностi України: Навч. посiбник для студентiв юрид. вузiв i фак. ун-тiв.- К.: Юрiнком Ιнтер, 1998.- 336с.

7. Підопригора О.О. Законодавство України про інтелектуальну власність.-Харкiв: Фірма ”Консум”, 1997.- 192с.

8. Підопригора О. Деякi зауваження до авторського права // Вiсник Академiї правових наук України.-1998.-№ 3.-С. 37-49.

9. Савельєва I. Охорона фонограм // Iнтелектуальна власнiсть.-1999.-№6.-С.31-37.

10. Святоцький О. Захист прав на об’єкти iнтелектуальної власностi у судовому порядку // Iнтелектуальна власнiсть.- 1999.- №3-4.- С.13-18.

11. Шишка Р. Право iнтелектуальної власностi: погляд на проблему // Право України.- 1999.- №1.- С.57-59.

12. Яркина Н.Е. Особенности применения альтернативных мер гражданско-правовой ответственности за нарушение смежных прав // Проблеми законності.- Харків: Нац. Юрид. Акад. України, 2002.- Вип. 53.-С. 169-175.

Завдання

1. Даниленко звернувся до суду з позовом до видавництва “Радуга” з вимогами припинити виробництво і розповсюдження книги “Життя тварин” та просив суд вилучити у відповідача примірники книги, а також стягнути з видавництва понесені збитки. Свої вимоги позивач мотивував тим, що він, як автор цієї книги, права на її відтворення і розповсюдження видавництву “Радуга” не надавав.

Представник видавництва “Радуга” проти позову заперечував та пояснив, що авторських прав Даниленка видавництво не порушувало, оскільки тиражувало та розповсюджувало книжки на умовах договору з видавництвом “Цікавий світ”, яке надало йому права на перевидання даного твору.

У суді було встановлено, що Даниленко видав видавництву “Цікавий світ” невиключну ліцензію на відтворення і розповсюдження цієї книжки. Останнє вирішило, що воно здобуло виключні авторські права і вказало на всіх примірниках знак “копірайт”, після якого зазначалося найменування видавництва.

Чи є правомірними дії видавництва “Цікавий світ” та видавництва “Радуга”? Як слід вирішити справу?

2. Акціонерне товариство “Владібор” на комерційній основі здійснювало розповсюдження на дискетах комп’ютерної програми для автоматизації бухгалтерського обліку “Влад”. Товариство з обмеженою відповідальністю “Парус” звернулося до суду з позовом до АТ “Владібор”, в якому просило припинити продаж даної продукції та стягнути з відповідача компенсацію за порушення авторських прав. Свої вимоги ТОВ “Парус” мотивувало тим, що воно є розробником цієї програми і як такий розповсюджує програму під назвою “Парус”, а АТ “Владібор” вкрало програму та поширює її під іншою назвою. Представники ТОВ “Парус” стверджували, що програма “Влад” містить явну подібність з програмою “Парус”, і висловили думку про те, що опис та тексти програми були скопійовані.

АТ “Владібор” проти висунутих вимог заперечувало, посилаючись на те, що програма “Влад” була розроблена її співробітником Петровим. Авторські права на цю програму зареєстровані 30.05.2004р. в Агентстві з авторських та суміжних прав на його ім’я, після чого Петров передав права на розповсюдження програми АТ “Владібор”.

Судова експертиза встановила, що програми “Влад” та “Парус” являють собою один і той же програмний продукт під різними назвами і мають неістотні відмінності. З представлених до суду письмових доказів (договорів ТОВ “Парус” зі своїми замовниками–користувачами програми) з’ясувалося, що програмний продукт “Парус” реалізовувався ТОВ “Парус” починаючи з квітня 1993р.

Чи має місце порушення авторських прав ТОВ “Парус”? Яке рішення повинен прийняти суд?

3. Погуляєв звернувся до суду з позовом до ТОВ “НАК” та Єрьоменко про захист авторських прав. У позові він просив заборонити тиражування, розповсюдження аудіокасет, на яких були записані моноспектаклі позивача, а також вилучити та знищити усі примірники з торгового обігу та стягнути з відповідачів компенсацію за порушення авторського права у розмірі 7000 грн. і моральну шкоду у розмірі 700 грн. Позивач мотивував свої вимоги тим, що він є автором усних творів, зафіксованих на касетах, володіє виключними правами відносно їх використання та нікому цих прав не передавав.

Під час розгляду справи було встановлено, що ТОВ “НАК” виготовило 500 примірників аудіокасет із записом моноспектаклів Погуляєва. На касетах були розміщені знаки охорони авторських прав та суміжних прав із зазначенням їх володільця - ТОВ “НАК”. Представники відповідача пояснили, що ці записи були випущені на замовлення Єрьоменко, який передав їм оригінал фонограми та видав дозвіл на відтворення її примірників. Частина касет (250 примірників) була передана ТОВ “НАК” в якості оплати за тиражування фонограми з правом їх розповсюдження. У суді Єрьоменко пояснив, що авторських прав Погуляєва він не порушував, а запис усних творів, які передавалися в радіоефірі, зробив самостійно на власній апаратурі. Тому він вважає себе виробником фонограми і особою, що має суміжні права на її використання.

Як слід вирішити справу? Чи є в даному випадку порушення авторських прав? За яких умов охороняються суміжні права виробників фонограм?

4. Редакція газети "Відомості сьогодення" пред'явила до ТОВ «Інформ» позов про стягнення компенсації за порушення майнових авторських прав. Підставою для звернення до суду було розміщення на сайті відповідача в мережі Інтернет матеріалу, що був опублікований у газеті позивача. Майнові авторські права на цей матеріал були передані редакції газети автором надрукованої статті Тихим на підставі авторського договору. У зв'язку з цим позивач вважає свої авторські права порушеними і вимагає від ТОВ "Інформ" компенсації в розмірі 10000 грн.

Відповідач проти позову заперечував, мотивуючи це тим, що розміщення матеріалу на сайті у системі мережі Інтернет не є використанням твору, оскільки воно не належить ні до відтворення, ні до показу, ні до сповіщення твору, у зв'язку з чим не потребує дозволу особи, яка має авторське право.

Чи має редакція авторські права на опубліковану статтю?

Чи вірні доводи відповідача?

Вирішить справу.

5. Лавренко у березні 2004 р. звернулась до місцевого суду з позовом до рекламно-інформаційної компанії “Одекс”. За матеріалами справи Лавренко працювала у цій компанії головним редактором і директором проекту по випуску довідника “Будівельні компанії Києва”. Довідник був виданий “Одекс” двічі: один раз за часи праці Лаврінко у компанії у квітні 1999р., а вдруге - після її звільнення – у січні 2004р. Позивачка вважає, що саме вона є автором довідника, оскільки вона збирала, обробляла матеріали, покладені в його основу, створила назву та інші складові довідника. Крім того, ця робота не входила до її службових обов'язків як головного редактора і директора проекту. За трудовим договором вона зобов'язана була організовувати роботу творчого колективу та видавничого процесу. Після звільнення Лавренко зареєструвала свої авторські права у Державному департаменті інтелектуальної власності і отримала свідоцтво. На підставі цього позивачка вимагала:

визнати за нею авторські права на довідник;

зобов'язати відповідача припинити використання її твору у довіднику 2004р, який був виданий без її згоди;

сплатити авторську винагороду за використання довідника в обох виданнях -1999р і 2004р.

відшкодувати моральну шкоду.

Відповідач, не погоджуючись із доводами позивачки, зазначив, що, по-перше, із Лавренко не було укладено авторську угоду, в якій би визначалась авторська винагорода. По-друге, позивачка отримувала заробітну плату, а створення довідника було головною умовою прийняття її на роботу.

Чи правомірні вимоги позивача? Вирішіть справу.

Семінар №2