ПСИХОЛОГІЯ ВИБОРУ ПРОФЕСІЇ

Основні концептуальні положення

Деформація особистості професійна – змінення психічної структури, якостей особистості під впливом виконання професійної діяльності.

Ідентичність – умова, за якої людина почувається незмінною (в своїх суттєвих проявах), діючи у різноманітних життєвих ситуаціях.

Кар’єра – успішне просування працівника в сферах суспільної, професійної, наукової діяльності і т. ін.

Оптація – (от лат. optatio – желание, вибор) - прийняття рішення про вибір шляху професійного розвитку.

Персонал – особистий склад або працівники закладу, підприємства, група за професійними чи службовими ознаками. Розрізняють технічний, медичний, педагогічний, обслуговуючий персонал і т. ін.

Професіограма – характеристика професії, що включає опис умов праці, прав і обов’язків працівника, необхідних знань, вмінь і навичок, професійно важливих якостей, а також протипоказань за станом здоров’я. Професіограма дозволяє визначити професійну придатність людини.

Професійна міграція – зміна виду професійної діяльності, місця роботи, спеціальності і професії.

Професійна орієнтація (профорієнтація) – система науково обґрунтованих психолого-педагогічних та медичних заходів, націлених на підготовку молоді до вибору професії з урахуванням індивідуально-психологічних особливостей особистості і потреб суспільства.

Професійна придатність – відповідність особистісних характеристик досліджуваного вимогам професіограми, його здатність оволодіти даною професійною діяльністю.

Профпсихологія – галузь прикладної психології, яка вивчає закономірності формування професійних намірів, вибору професії, оволодіння нею, становлення і оцінки фахівця і професіонала, а також професійних деструкцій особистості.

Предметом профпсихології є психологічні особливості, закономірності, механізми професійного становлення особистості.

Об’єктом профпсихології є взаємодія особистості і професії. В центрі її дослідження – професійний розвиток і професійне самовизначення.

Професійна соціалізація – привласнення фахівцем групових норм, цінностей, правил професійного спілкування, ідентифікація себе з професією.

Професійне самовизначення – активний і довготривалий процес вибору професії, внутрішнє психологічне підґрунтя і результат цього процесу. Зміст професійного самовизначення – обізнаність про світ професій, шляхи іх вибору, способи засвоєння професій, самоаналіз і самооцінка.

Професіне становлення – розвиток особистості в процесі вибору професії, професійної освіти та підготовки, а також продуктивного виконання професійної діяльності.

Професійний профіль – сукупність критеріїв оцінки особистості фахівця. Включає види діяльності, професійно важливі якості, ключові кваліфікації, соціально-професійні ролі і способи поведінки.

Професіонал – працівник, який володіє окрім знань, вмінь, якостей і досвіду також певною компетенцією, здібністю до самоорганізації, відповідальністю і професійною надійністю. Професіонал здатний виявити проблему, сформулювати завдання і знайти спосіб його вирішення.

Професія – рід трудової діяльності, що вимагає певних знань і вмінь, надбаних в результаті спеціальної освіти, підготовки і досвіду роботи. Назва професії визначається виходячи із застосовуваних знарядь праці (машиніст, токар, комбайнер), предметів праці (машинобудівник, гірник), способів впливу на предмет праці (штамповник, мотальниця) або характеру і змісту праці.

Психограма – частина професіограми, яка відображає вимоги до особистості фахівця, а також психофізіологічні властивості, психологічні якості і здібності, що забезпечують оволодіння даною професією.

Самовизначення особистості – свідомий акт виявлення і ствердження власної позиції в проблемних ситуаціях.

Cпеціаліст – професійно компетентний працівник, який володіє необхідними для якісного і продуктивного виконання праці знаннями, вміннями, навичками, досвідом та індивідуальним стилем діяльності.

Стадії професійного становлення характеризуються соціальною ситуацією і провідною діяльністю.

Виділяють стадії:

1. Аморфної оптації (0-12 років). Основне психологічне новоутворення стадії: професійно орієнтовані інтереси і схильності.

2. Оптації (12-16 років) – професійні наміри, вибір шляху професійної освіти, навчально-професійне самовизначення.

3. Професійної підготовки (16-23 роки) – професійна підготованість, професійне самовизначення, готовність до самостійної праці.

4. Професійної адаптації (18-25 років) – засвоєння нової соціальної ролі, досвіду, самостійного виконання професійної діяльності, професійно важливі якості.

5. Первинної професіоналізації – професійна позиція, індивідуальний стиль діяльності, кваліфікована праця.

6. Вторинної професіоналізації – професійний менталітет, ідентифікація з професійною спільнотою, професійна мобільність, корпоративність, гнучкий стиль діяльності, висококваліфікована діяльність.

7. Професійної майстерності – творча професійна діяльність, рухливі інтегративні психологічні новоутворення, самопроектування власної діяльності і кар’єри, вершина (акме) професійного розвитку.

САМОПІЗНАННЯ: ЦІКАВИЙ СВІТ МОГО «Я» І МАЙБУТНЯ ПРОФЕСІЯ

Самооцінка і рівень домагань

Темперамент і професія

Професійно-важливі риси характеру особистості

Визначення типу мислення

Увага і пам'ять

Вимоги, які необхідно враховувати при виборі професії та плануванні професійної кар'єри - це, в першу чергу, психологічні особливості людини. І внутрішнє життя людини, і її зовнішні прояви будуються за певними законами, які вивчає і описує психологія.

Американський вчений Ф. Парсонс виділив три основні чинники успішності вибору професій: правильна самооцінка схильностей, здібностей, інтересів, устремлінь, можливостей і обмежень; знання того, що потрібне для успішної діяльності за кожною з вибираних професій; уміння співвіднести результати самооцінки із знаннями вимог професій.

Пізнати себе, усвідомити свої сильні і слабкі сторони допоможе Тобі інформація, отримана за допомогою психологічних тестів. Перша умова роботи психологів з тестовими методиками — конфіденційність. Ще одна важлива умова — Твоя щирість при відповіді на запитання. Якщо відповіді на питання, що стосуються Твоєї поведінки в різних ситуаціях, завідомо неправдиві, то результати тестів будуть недостовірними.

Більшість тестів засновані на самооцінці. Самооцінка - це здатність оцінювати себе самого. Саме вона є тим вимірювальним приладом, який завжди з Тобою.

Американський психолог Вільям Джеймс вивів формулу самооцінки, яку іноді називають «формулою щастя»:

САМООЦІНКА = Успіх / Рівень домагань

Є тільки два способи підвищити самооцінку:

1) домогтися успіху в якій-небудь діяльності;

2) знизити рівень домагань.

Досягти одночасно і того, й іншого вдається лише великим людям.

Темперамент і властивості нервової системи.

У п'ятому столітті до нашої ери в Греції жив великий вчений Гіппократ, в роду якого було 17 поколінь лікарів. Досвід і спостережливість допомогли йому описати нині всім відомі типи людей: сангвініка, холерика, флегматика і меланхоліка. Чотири темпераменти Гіппократ порівнював з чотирма стихіями: вогонь, земля, вода, повітря. Гармонія чотирьох стихій створює життя на землі, гармонія чотирьох початків в людині дозволяє їй жити повноцінним життям.

Темперамент - якість біологічна, вроджена. Темперамент визначає і забезпечує швидкість, силу і врівноваженість наших реакцій. Він проявляється в мисленні, мові, манері спілкування. Але темперамент не впливає на інтереси, успішність, інтелект, ділові якості. Визначити свій темперамент Ти можеш за методиками: «Формула темпераменту», опитувальником Г.Айзенка. На основі отриманих результатів Ти зможеш зробити висновок, яким чином враховувати тип темпераменту в майбутній професійній діяльності та який iндивiдуальний стиль дiяльностi формувати в себе, пристосовуючи темперамент до вимог “Твоєї” професії.

Слід зазначити, що темперамент рідко зустрічається у чистому вигляді. Як правило в однієї людини поєднуються властивості різних типів, наприклад: холеричний меланхолік, меланхолійний флегматик та ін. Кожному типу темпераменту властиві позитивні і негативні якості. Питання, ким краще бути, не має сенсу, як і питання, який час року краще. У кожному є свої плюси і свої мінуси. Треба їх знати і діяти, вибираючи ефективну модель поведінки в залежності від ситуації, не йдучи на поводу у природних якостей, а розвиваючи їх.

Сангвінік (живий тип) − сильний, врівноважений, рухливий. Швидко пристосовується до нових умов. Енергійний і працьовитий, швидко зосереджує увагу. Може тривалий час працювати і виконувати завдання навіть у несприятливих умовах, але при умові, що ця робота цікава, доступна і викликає емоційні враження. Сангвініки мають хороші організаторські здібності, легко вступають в контакт, швидко зближуються з людьми, налагоджують гарні стосунки, легко спілкуються. Почуття і настрої в них мінливі. Порівняно легко переживають невдачі і неприємності. В разі відсутності серйозних цілей, глибоких думок, творчої діяльності у сангвініків формується поверховість і несталість. Сангвінічний темперамент не накладає ніяких обмежень на вибір професії.

Флегматик (спокійний тип) − сильний, врівноважений, інертний. У більшості випадків флегматик рівний і спокійний, рідко виходить із себе. Навіть зазнавши неприємностей − залишається спокійним. Працьовитий, витриманий. В роботі виявляє ґрунтовність, продуманість, настирливість. Спокійно, повільно рухається і розмовляє. Не любить частих змін в будь-чому, надає перевагу звичному оточенню. Повільно зосереджує увагу. Повільність може заважати йому в роботі, особливо тоді, коли необхідно щось швидко зрозуміти, запам’ятати, зробити. Але зате він запам’ятовує міцно і надовго. У ставленні до людей сталий, спокійний, тактовний. В залежності від умов у одних флегматиків можуть розвинутися позитивні риси: витримка, глибина думок; інших − в’ялість, байдужість, безвілля, лінощі. У флегматиків є схильність до систематичної роботи, вміння концентруватися на поставленому завданні, вдумливість - необхідні професійні якості вченого, дослідника.

Холерик (поривчастий тип) − сильний, рухливий, неврівноважений. Він характеризується сильним збудженням і менш сильним гальмуванням. Через це нестриманий, нетерплячий, дратівливий. Швидкий в рухах і діях, поривчастий. Психічні процеси протікають у нього швидко та інтенсивно. Із захопленням розпочинає справу, виявляє ініціативу, працює з натхненням, але запас енергії у нього швидко вичерпується. Особливо коли робота одноманітна і вимагає старанності, тоді піднесення та натхнення пропадає, настрій псується. Властиве холерику переважання збудження над гальмуванням виявляється у різкості, гарячковості, дратівливості, нестримності, які він виявляє у спілкуванні з людьми. Все це йому заважає об’єктивно оцінювати вчинки людей. Оскільки потреба в спілкуванні у холериків підвищена, вони часто обирають професії, пов'язані зі спілкуванням - сфера обслуговування, юриспруденція, політика, адміністрування. А це якраз ті види діяльності, які вимагають від людини уміння ефективно спілкуватися.

Меланхолік (уповільнений) − дуже важко переживає образу, міміка невиразна, голос тихий. Характеризується пониженою активністю. Невпевнений у собі, несміливий. Він швидко втомлюється, тривале і сильне напруження викликає втому і він, як правило, припиняє таку роботу. У звичайній і спокійній обстановці працює продуктивно. Емоції у нього виникають повільно і відрізняються великою глибиною. Важко переносить образи, хоча зовні це майже непомітно. Люди цього типу схильні до замкнутості, уникають спілкування з незнайомими людьми, сором’язливі. Меланхоліки часто характеризуються м’якістю, тактовністю, делікатністю. Висока чутливість у поєднанні з потребою в самоті народжує не полководців, а творців. Більшість поетів, художників, музикантів - меланхоліки. Їхні твори - пам'ять про їхні почуття і переживання. Силою свого таланту вони змушують інших переживати своє щастя і своє страждання. Проте не буває правил без винятків. Холеричний темперамент не завадив Пушкіну стати великим поетом.

Будь-яка група людей працює ефективніше, якщо в ній є представники всіх темпераментів. Меланхоліки першими відчувають, в якому напрямку треба починати пошук. Холерики виконують функції безстрашних розвідників. Сангвініки є джерелом позитивних емоцій і постійно генерують несподівані ідеї. Флегматики аналізують інформацію та пропонують зважене рішення.

Особливості темпераменту необхідно враховувати при виборі професії, але не слід плутати темперамент з характером. Доброта і жорстокість, працьовитість і лінощі, акуратність і неохайність - все це риси характеру, які не закладені від природи, а формуються протягом усього життя. Розумним або дурним, чесним чи брехливим, талановитим або бездарним може бути людина з будь-яким темпераментом. Успішність людини залежить не від її темпераменту, а від здібностей, знань, навичок та спрямованості особистості.

Професійно-важливі риси характеру особистості

Характер людини − це індивідуально-своєрідне поєднання суттєвих властивостей і особливостей особистості, що проявляються в поведінці, вчинках, діяльності.

Характер людини складається із співвідношення багатьох якостей або рис, які, як правило, утворюють протилежні пари (позитив/негатив) і поділяються на чотири групи:

1. Риси характеру, що виражають ставлення особистості до діяльності, до праці, навчання: працелюбність − лінь, ініціативність − консервативність, добросовісність − безвідповідальність, наполегливість − безвілля.

2. Риси характеру, що виражають ставлення особистості до інших людей, до суспільства: товариськість − замкнутість, тактовність − безтактність, правдивість − брехливість, ввічливість − грубість, чуйність − жорстокість, щирість − лицемірство, доброзичливість − заздрість, турботливість − байдужість.

3. Риси характеру, що виражають ставлення особистості до себе: самокритичність − некритичність, вимогливість − невимогливість, скромність − хвалькуватість, почуття гідності − самолюбство, егоїзм − альтруїзм (безкорисливе прагнення до діяльності на благо інших).

4. Риси характеру, що виражають ставлення особистості до речей: акуратність − неохайність, економність − марнотратство, щедрість − скупість.

За визначеністю характери людей бувають з яскраво вираженими рисами (однією або декількома) (наприклад, горда людина або ввічлива і т. ін. означає, що зазначена риса домінує над всіма іншими) і без визначеності, коли жодна з рис особливо не виділяється (у цьому випадку кажуть „невизначений характер”).

За цілісністю характери людей поділяються на цілісний, в якому відсутні протилежні риси, і суперечливий, в якому наявні несумісні риси. Люди з цілісним характером відрізняються єдністю думок та почуттів, цілей та способів діяльності, переконань, поглядів та вчинків. Навпаки, для людей із суперечливим характером властивий розлад між думками та почуттями, між переконаннями та вчинками і т. ін.

За силою розвитку вольових якостей розділяють сильні і слабкі характери. Якщо рисами сильного характеру є цілеспрямованість, наполегливість, рішучість, витримка, мужність, сміливість, то рисами людей безхарактерних є нерішучість, боягузтво, невпевненість і т. ін.

Характер багато в чому визначає життя, долю людини. Недаремно народна мудрість твердить: „Посієш вчинок − пожнеш звичку, посієш звичку − пожнеш характер, посієш характер − пожнеш долю”. Таким чином, характер проявляється у ставленні до власної діяльності − активному, цілеспрямованому, нерішучому і т. ін. Разом з тим, якщо говорять про характер, то називають його сильним, твердим, м’яким, тяжким, поганим, настирливим… Однак характер нічого не говорить про соціальну цінність людини: холерик, який має складний характер, може наслідувати величні цілі, а м’який і поступливий сангвінік виявитися негідником.

Вважається, що здатність особистості до вибору професії пов’язана зі здатністю до прийняття рішення, з усвідомленням професійної мети та способів її досягнення через професійне самовизначення, тому вибір професії – це вольовий акт. Пропонуємо Тобі самостійно дослідити вольову організацію Твоєї особистості і порівняти свої вольові якості з тими, які висуває обрана Тобою професія. Ті вольові якості, які недостатньо у Тебе розвинуті, потрібно систематично виховувати в себе.

Тип мислення

Психологам вдалося виділити основні риси, властиві мисленню талановитих людей. Це продуктивність, оригінальність, допитливість, мужність.

Продуктивність - це кількість нових ідей, що виникають у людини, здатність швидко переключатися з однієї думки на іншу і використовувати отриману інформацію в різних контекстах.

Оригінальність - це здатність до генерації нестандартних ідей, що виявляється в парадоксальних, несподіваних рішеннях, а також у вираженні отриманих результатів в неординарною формі.

Допитливість - це інтерес до всього нового і здатність дивуватися. Мислення починається з питань. Всі відкриття зроблені завдяки питанням "Як?" і "Чому?"

Мужність - здатність приймати рішення в ситуації невизначеності, не боятися власних висновків і довести їх до кінця, ризикуючи особистим успіхом та репутацією. Відомий фізик П. Л. Капіца зазначав, що в науці не ерудиція є основною рисою, головне - уява і сміливість.

У кожної людини переважає певний тип мислення. Тип мислення - це індивідуальний спосіб перетворення інформації.

Скориставшись методикою «Тип мислення» Ти дізнаєшся про власні особливості і зможеш прогнозувати успішність у певних видах професійної діяльності.

1. Предметно-дієве мислення (П-Д) властиво людям справи. Про них зазвичай говорять: «Золоті руки!» Вони краще засвоюють інформацію через рухи. Вони володіють хорошою координацією рухів. Їх руками створений весь навколишній предметний світ. Вони водять машини, стоять біля верстатів, збирають комп'ютери. Без них неможливо реалізувати найблискучішу ідею. Цим мисленням володіють і багато видатних спортсменів, танцюристів.

2. Абстрактно-символічним мисленням (А-С) володіють багато людей науки - фізики-теоретики, математики, економісти, програмісти, аналітики. Люди з таким типом мислення можуть засвоювати інформацію за допомогою математичних кодів, формул і операцій, які не можна ні помацати, ні уявити. Завдяки особливостям такого мислення на основі гіпотез зроблено багато винаходів у всіх областях науки.

3. Словесно-логічне мислення (С-Л) відрізняє людей з яскраво вираженим вербальним інтелектом (від лат. Verbalis - словесний). Завдяки розвиненому словесно-логічному мисленню учений, викладач, перекладач, письменник, філолог, журналіст можуть сформулювати свої думки і донести їх до людей. Це вміння необхідно керівникам, політикам і громадським діячам.

4. Наочно-образне мислення (Н-О) мають люди з художнім складом розуму, які можуть представити і те, що було, і те, що буде, і те, чого ніколи не було і не буде - художники, поети, письменники, режисери. Архітектор, конструктор, дизайнер, художник, режисер повинні володіти розвиненим наочно-образним мисленням.

У чистому вигляді ці типи мислення зустрічаються рідко. У більшості людей переважає один або два типи мислення. Для багатьох професій необхідне поєднання різних типів мислення, наприклад, для психолога. Таке мислення називають синтетичним.

5. Креативність (К) - це здатність мислити творчо, знаходити нестандартні рішення, задачі. Креативністю може володіти людина з будь-яким типом мислення. Це рідкісна і нічим не замінна якість, що відрізняє талановитих і успішних людей в будь-якій сфері діяльності.

На думку американського дослідника Коена, «ми ніколи навіть близько не підходимо до кордонів наших можливостей, а мозок зазвичай використовує лише незначну частину своєї потужності». Психологи висловлюють думку, що можливості людей, яких ми називаємо геніями, - не аномалія, а норма. Завдання полягає в тому, щоб розкріпачити мислення кожного і використовувати величезний потенціал, відпущений нам природою.

Мислення - важка робота. Для її виконання необхідні організованість, добре розвинені увага і пам'ять, спостережливість, працездатність. При масі в 2% від нашого тіла мозок споживає 15% усієї вироблюваної енергії. На успішність виконання інтелектуальних завдань впливає емоційний стан, стан здоров'я, умови роботи. Тому інтелектуальні тести необхідно виконувати в спокійній обстановці і хорошому настрої.

Як розвивати мислення

* Інформація для мислення - все одно, що їжа для тіла. Джерела інформації - спілкування з людьми і книгами, екскурсії, подорожі, інтернет. Як і їжа, інформація повинна бути якісною.

* Мислення активізується, коли стандартні рішення не дають результатів. Тому так важливо розвивати у себе вміння бачити предмет чи явище з різних сторін, помічати незвичайне у звичайному.

* Мислення і мова - нерозривні. Мислення розвивається, коли ви розповідаєте про прочитане або побачене, берете участь в дискусіях, викладаєте свої або чужі думки в письмовій формі.

Увага. Пам’ять

Увага - це спрямованість нашої свідомості на певний об'єкт. Увага має ряд властивостей: стійкість, обсяг, переключення, розподіл, концентрація. Багато професій пред'являють особливі вимоги до уваги. Наприклад, водій повинен вміти розподіляти увагу, щоб помічати все: сигнали світлофора, ситуацію на дорозі, роботу самого автомобіля. Учитель повинен контролювати ситуацію у класі і стежити за логікою викладу навчального матеріалу. Бухгалтер чи вчений повинні концентруватися на своїй роботі так, щоб не помічати можливі перешкоди.

Увага дитини мимовільна, тобто вона не докладає ніяких зусиль, щоб зупинити свій погляд на яскравій іграшці, новій людині. Мимовільна увага включається, коли ми побачили щось цікаве, незвичайне, що приваблює нас всупереч нашій волі. Порушення довільної уваги у дитини може бути наслідком мозкових порушень, емоційних і психічних проблем, порочного стилю виховання. У дорослих людей недолік довільності може спостерігатися в стані сильного стресу (дистресу), при хронічній втомі, ряді захворювань і нерідко призводить до помилок в роботі. Тому льотчики, авіадиспетчери, водії, оператори виробництв, пов'язаних з підвищеною відповідальністю, перед виходом на робоче місце повинні проходити медичну експертизу.

Пам'ять - це здатність запам'ятовувати те, що ми бачимо, чуємо, говоримо і робимо, зберігати все це, і в потрібний момент відтворювати. Запам'ятовування, збереження, впізнавання, відтворення - основні функції пам'яті.

Продуктивність пам'яті характеризується обсягом і швидкістю запам'ятовування інформації, тривалістю її збереження і точністю відтворення. Відмінності в пам'яті людей виявляються не тільки в її продуктивності, тобто в кількісних характеристиках, але і в якісних.

За характером засвоюваної інформації розрізняють слухову, зорову, моторну, емоційну, логічну пам'ять.

Слухова пам'ять важлива для людей, що мають справу із звуковою інформацією - акустиків і операторів зв'язку, звукорежисерів і звукооператорів, музикантів і композиторів.

Зорова пам'ять повинна бути добре розвинена у співробітників правоохоронних органів та митників, художників і дизайнерів, вчителів та вихователів.

Спортсмени, каскадери, танцюристи повинні мати гарну моторну пам’ять, тобто пам'ять на рухи.

Емоційна пам'ять дозволяє акторові увійти в стан душі свого персонажа і передавати цей стан глядачам.

Вчених відрізняє розвинена логічна пам'ять, завдяки якій вони оперують поняттями, формулами, схемами, гіпотезами, ідеями і концепціями.

Як тренувати пам'ять

* Погана пам'ять нерідко є наслідком поганої уваги. Щоб сконцентруватися на завданні, недостатньо просто думати про нього. Необхідно візуально представити або програти ситуацію, виявити нові деталі, розглянути завдання з різних сторін, поставивши себе на місце інших людей.

* Тренуйте зорову пам'ять, намагаючись перед сном як можна яскравіше уявити денні події. Подумки вдивіться в обличчя і предмети, намагаючись побачити деталі.

* Тренуйте слухову пам'ять. Спробуйте повторити сказане диктором з інтервалом у кілька секунд, як це робить перекладач-синхроніст. Випишіть цікаві афоризми та цитати. Щодня запам'ятовуючи хоча б одну з них, ви не тільки поліпшите пам'ять, а й збагатите свою промову.

ЦІКАВИЙ СВІТ ПРОФЕСІЙ

Професія, спеціальність, посада

Класифікації професій

Ознаки професії

Формула професії

Типу майбутньої професії

Інтереси і схильності у виборі професії

Професійний тип особистості

Професійно важливі якості

Професія і здоров'я

Зорієнтуватись у великому та складному світі професій, у якому їх нараховується десятки тисяч, зробити правильний вибір Тобі допоможуть класифікації професій. Деякі з них ми розглянемо нижче. А для початку, необхідно навчитися розрізняти поняття “професія”, “спеціальність”, “посада”.

Не кожний вид трудової діяльності називається професією.

Професія - це:

* Діяльність, спрямована на користь суспільству,

* Діяльність, що вимагає професійного навчання,

* Діяльність, виконувана за певну винагороду (зарплату).

Отже, професія – це конкретна діяльність, ремесло, комплекс функцій, рід роботи, який виконується індивідом і є складовою частиною будь-якої трудової діяльності (токар, учитель, лікар тощо). Але не має просто токаря, є токар-розточувальник, токар-універсал; є вчитель початкових класів, вчитель трудового навчання, вчитель математики, а не просто вчитель тощо.

Отже, професія включає в себе ряд спеціальностей.

Спеціальність визначається як вид заняття, комплекс знань, вмінь і навичок, необхідних для визначеного роду діяльності в межах однієї професії. Наприклад, лікар – професія, а хірург – спеціальність; вчитель – професія, а вчитель-математик – спеціальність; слюсар – професія, а слюсар-складальник – спеціальність. Не всі відрізняють поняття “професія” та “посада”, хоча вони мають відмінності.

Посада - це службове місце (становище) в якомусь державному чи громадському закладі, на підприємстві, яке пов’язане з виконанням організаційно-розпорядницьких або адміністративно-господарських та фінансових обов’язків (наприклад: міністр, директор, ректор, декан, бригадир тощо).

Класифікація професій будується за своїми законами.

Цікаво, що ще в XVIII столітті відомий історик і державний діяч В.М. Татіщев запропонував свою класифікацію видів професійної діяльності:

* Потрібні науки (освіта, охорона здоров'я, економіка, право);

* Корисні науки (сільське господарство, фізика, біологія, математика);

* Франтівські або науки, що звеселяють (література і мистецтво);

* Марні науки (алхімія, астрологія);

* Шкідницькі науки (чаклунство).

У світі налічується близько сорока тисяч професій, причому щороку зникають десятки старих і виникають сотні нових. Деякі професії кокетливо змінюють назви, прикидаючись сучасними. Не відразу зрозумієш, що бармен - це буфетник, а менеджер - керуючий. Класифікація професій за алфавітом допоможе зорієнтуватися в них, якщо знати назви всіх сорока тисяч професій.

У різних країнах діють класифікації, які об'єднують професії за різними ознаками: місцем роботи, ступенем самостійності, швидкістю просування по службі і т. ін. Можна розподілити професії за галузями промисловості. Ось, наприклад, швейна промисловість. Яких тільки професій там немає - і модельєри, і наладчики устаткування, і слюсарі, і художники, і швачки-мотористки різних спеціальностей, і економісти, і бухгалтери. Але хіба можна приміряти до своїх інтересів і уподобань галузь промисловості? Приміряти можна тільки професію.

Отже, ознайомитись з усіма існуючими професіями у тебе немає можливості, тому найкраще ознайомитись з представниками певних груп професій, утворених на основі схожості між ними.

Обираючи професію людина спрямовує свої помисли перш за все на те, з чим вона буде працювати, тобто на предмет праці, потім на те, що вона буде робити з ним, тобто на мету праці. Важливо також знати, чим вона буде впливати на предмет, тобто знаряддя праці, і де вона буде працювати, тобто умови праці. Виходячи з цього вчені й запропонували відповідно класифікувати професії на підставі істотних ознак: предмету, мети, знаряддя та умови праці.

У нас в країні найчастіше використовується чотирирівнева класифікація професій Є.О. Клімова, за якою всі професії можна розподілити за п'ятьма предметами, трьома цілями, чотирьма засобами і чотирьма умовами праці.

На основі відмінностей у предметах праці всі професії запропоновано поділити на п’ять типів: “людина - природа”, “людина - техніка”, “людина – людина”, “людина - знакова система”, “людина - художній образ”.

• Людина – природа (П) – предметом праці є живі організми, рослинний і тваринний світ, біологічні процеси, земля, вода: біолог, ветеринар, зоотехнік, тваринник, агроном, овочівник, садівник, лісник, геолог, океанолог тощо.

• Людина - техніка (Т) – предметом праці є машини, апарати й установки, технічні системи, матеріали й енергія: інженер, машиніст, шофер, кранівник, слюсар, радіомеханік, токар, сталевар тощо.

• Людина - людина (Л) - предметом праці є самі люди, групи людей чи колективи: офіціант, продавець, лікар, вчитель, вихователь, юрист, екскурсовод тощо.

• Людина - знакова система (З) – предметом праці є схеми, цифри, умовні знаки, формули, слова, шифри, коди, таблиці: програміст, статист, економіст, коректор, друкарка, комірник, обліковець, кресляр, топограф.

• Людина – художній образ (Х) – предметом праці є художні образи, їх роль, елементи та особливості, засоби їх побудови: ювелір, фотограф, актор, письменник, музикант, художник.

 За метою праці виділяють три класи професій: гностичні (пізнавальні), перетворювальні, пошукові (винахідницькі).

• Гностичний клас (Г) професій: досліджувати, розпізнавати, відрізняти, визначати, перевіряти; розбиратись у складних явищах, оцінювати (робити висновки на основі різноманітних ознак об’єкта), перевіряти за наперед відомими ознаками, сортувати і т. ін.: контролер технічного контролю (техніка), коректор (знакова система), критик (художній образ), санітарний лікар (людина), лаборант хіміко-біологічного аналізу (природа).

• Перетворювальний клас (П) професій пов’язаний з активним перетворюванням предмету праці, його обробкою, переміщенням, упорядкуванням, обслуговуванням, здійсненням впливу на нього, організацією праці. Причому, в одних випадках може відбуватись перетворення безпосередньо в процесі дії на об’єкт праці, а в інших – перетворювальна діяльність спрямовується на види енергії, інформацію, різні процеси: столяр (техніка), учитель (людина), рільник (природа), кресляр (знакова система), реставратор (художній образ).

• Клас пошукових (В) характеризують професії практичної праці, близькі до класу перетворювальних – винайти, придумати, знайти новий варіант, сконструювати: вчений, конструктор-модельєр одягу, конструктор меблів, дизайнер, аранжувальник квітів тощо. Останній клас нечисленний за кількістю віднесених до нього професій.

Існують професії, які поєднують в собі ознаки двох і навіть трьох класів.

У залежності від знарядь (засобів) праці професії поділяють на чотири відділи. Це професії пов’язані з використанням:

• ручних (Р) знарядь праці - викрутка, гайковий ключ, молоток, долото, фарборозпилювач, пневматичний відбійний молоток і т. ін. – слюсар-складальник, монтажник радіоапаратури, столяр, тесля, ювелір, гравіювальник, хірург, стоматолог, музикант тощо;

• машин (М) з ручним керуванням, їх ще можна назвати професіями машинно-ручної праці – це токар, фрезерувальник, машиніст баштового крана, машиніст тепловоза, тракторист-машиніст та ін.;  

• автоматизованих і автоматичних (А) систем, машин, апаратів, роботів - оператор прокатного стану, диспетчер енергосистеми, апаратник хімічного виробництва, оператор автоматичних потокових ліній, сталевар, друкар, ткаля та ін.;  

• функціональних засобів (Ф), знарядь праці - роль знарядь праці тут відіграють функціональні засоби поведінки та мови людини, жести, вимова звуків, слів, виразів, змістові та емоційні інтонації, міміка обличчя або окремі властивості організму - вчитель, вихователь, диктор, актор, диригент хору чи оркестру. Функціональним засобом може бути і організм людини (артист балету, спортивний тренер, співак, акробат).

За умовами праці всі професії поділяються на чотири групи:

• побутові (П) – праця в умовах звичайного побутового мікроклімату - бухгалтер, економіст, бібліотекар, кресляр, вчитель, конструктор та ін.;

• праця на відкритому повітрі (В) – будівельник, пожежник, рільник, лісник, агроном та ін.;    

• праця в незвичайних (Н) умовах: на висоті, під землею, під водою, в повітрі, у космосі, в гарячих цехах тощо - шахтар, водолаз, монтажник сталевих конструкцій, космонавт, пілот тощо;

• праця з підвищеною моральною (М) відповідальністю за здоров’я і життя людей, матеріальні цінності - лікар, вчитель, інспектор міліції, інженер з техніки безпеки, суддя, продавець, інкасатор, касир, та ін.

Схематично цю класифікацію можна подати у вигляді піраміди із п’яти ярусів: типи, класи, відділи, групи професій з умовними позначеннями (див. мал.1.). На вершині цієї піраміди розташовується вільний ярус-прямокутник, який призначений для умовного позначення Твоєї майбутньої професії у вигляді відповідної формули професії. Цю схему можна розглядати і як „драбину”, сходження по якій допомагає Тобі обмірковувати вибір майбутньої професійної діяльності: від визначення типу професії до обговорення класу, підбору відділу та уточнення групи власної професії.

 

Мал.1. Яруси класифікації професій

Формулу потрібно будувати, наближаючи її до реальних умов сучасної економіки країни. При цьому свідомий вибір повинен ґрунтуватися на положеннях формули вибору професії: „хочу”, „можу”, „треба”. Компонент „треба” вказує на потреби суспільства в кадрах визначених професій. Якщо ти хочеш і можеш займатися якоюсь справою, але на неї немає запиту на ринку праці, тоді інтереси, нахили, здібності й зусилля твої втрачають свій сенс. Таким чином, складена формула професії надає можливість визначити конкретну професію, з якою Ти детально познайомишся і визначиш, чи подобається вона Тобі чи ні. Так, якщо Ти не знаєш, яку професію вибрати, але знаєш, з яким предметом праці хотів би працювати, знаєш, що з ним треба робити, якими знаряддями впливати на нього і в яких умовах виконувати цю роботу, то для цього Ти за даною класифікацією можеш скласти так звану формулу професії (див. мал.1.) і за нею підібрати вже конкретну професію чи групу споріднених професій. Допомагати тобі в цьому повинен психолог, профконсультант, вчитель. Наприклад, ти хотів би працювати з природними рослинними об’єктами, перетворюючи їх за допомогою ручних знарядь праці в побутових умовах. Тоді формула цієї професії буде мати вигляд: П/П/Р/П – під неї підходять професії працівників тепличного господарства, наприклад плодоовочівник. А якщо розширити предмет праці в даній формулі, доповнивши його художнім образом – ПХ – тоді це професія квітникар-декоратор. Але може трапитися, що отриманій формулі на даний момент нічого не відповідає, тобто у дійсності немає такої професії. Так, наприклад, формула професії вчителя трудового навчання має вигляд: Л,Т/П,Г/Ф,Р,М/М,П, професії вчителя початкових класів – Л/П,Г/Ф,Р/М,П, а професії психолога ― Л, З/Г, П/Ф, Р, А/М, П.

Користуючись цією класифікацією будь-яку професію можна позначити формулою з чотирьох букв, що позначають відповідну ознаку. Майже кожна професія має кілька ознак. Тому головне - виділити основні ознаки і другорядні.

Визначити тип майбутньої професії можна за методиками Є.О. Клімова

Інтереси і схильності у виборі професії

Інтерес допомагає розкрити здібності, подолати перешкоди на шляху до мети.

Інтереси різняться за змістом (література, музика, техніка, тварини, квіти, комп'ютери, спорт і т. ін.), по глибині, за тривалістю. Здатність виявляти цікавість пов'язана з особливостями темпераменту людини: у меланхоліків і флегматиків інтереси більш стійкі і глибокі. Зате у холериків і сангвініків інтереси ширше.

Більшість великих людей - вчених, письменників, композиторів, художників - уже в дитячому віці проявляли інтереси і схильності до занять наукою, літературою, музикою, образотворчим мистецтвом. Але інтерес цей виникав не на порожньому місці. На формування інтересів впливає навколишнє середовище, виховання і освіта. У кожної людини є своя «програма», яку психологи називають життєвим сценарієм. Сценарій складається ще в ранньому дитинстві в основному під впливом батьків.

На основі орієнтаційно-діагностичної анкети інтересів можна виявити групи інтересів або сфери визначення переваг чи відмов від певних профілів і про­фесій. Методика дозволяє розглянути профіль інтересів, виявити їх широту, виділити певний перелік інтересів, а в ньому — провідні і супутні інтереси.

Визначення професійного типу особистості

Люди у більшості випадків прагнуть знайти середовище і професію, які дозволили б їм найкраще розкрити свої здібності, виразити свої інтереси, цінності, орієнтації. Виходячи з цього, Д. Голанд виділяє шість типів особи­стості: реалістичний, інтелектуальний, соціальний, конвенційний, підприє­мницький, артистичний. Відповідно до зазначених типів особистості виді­лено і шість типів професійного середовища з аналогічними назвами.

З точки зору вибору професії сутність методики Голанда полягає в тому, що успішність професійної діяльності, задоволеність нею і т. ін. залежить, насамперед, від відповідності типу особистості типові про­фесійного середовища. Представники тієї чи іншої професії за певними пси­хологічними характеристиками більш-менш однорідні. Кожна професія при­ваблює людей, яким притаманні спільні інтереси, погляди, нахили, певні пси­хофізіологічні властивості та ін. Оскільки представники кожної професій­ної групи характеризуються певною подібністю, то в багатьох ситуаціях вони реагують досить однаково, створюючи тим самим своє інтерперсональне се­редовище. Таким чином, правомірно можна стверджувати про наявність мо­делі професійного середовища, яке оточує людину.

Характеристика типів особистості

Не вдаючись до розгляду причин і спонукальних сил формування кожно­го окремого типу особистості, Голанд описує ці типи за такою схемою: освітні і професійні цілі, кращі професійні ролі, здібності, спеціальні обдарування, оригінальні досягнення, особистісний розвиток, життєвий шлях.

Реалістичний тип — емоційно стабільний, орієнтований на сьогодні, чоловічий, не соціальний. Його представники займаються конкретними об'єктами і їх практичним використанням: інструментами, різними реча­ми, тваринами, машинами. Віддають перевагу професіям, які вимагають моторних навичок, спритності, конкретності, тобто, таким професіям, як: механік, електрик, інженер, агроном, садівник, токар, водій, будівельник і т.п.

Для даного професійного типу характерними є переважно невербальні інтелектуальні здібності. Психомоторні навички переважають над матема­тичними здібностями і здібностями до мов.

Інтелектуальний тип — орієнтований на розумову працю. Він несоціальний, аналітичний, раціональний, незалежний, оригінальний, У нього пе­реважають теоретичні і, в деякій мірі, практичні цінності. Роздумам про проблему він надає більшу перевагу ніж реалізації зв'я­заних з нею рішень. Йому подобається розв'язувати завдання, які вимага­ють абстрактного мислення. Інтелектуал падає перевагу науковим професі­ям, таким як: ботанік, астроном, фізик, математик і т. ін. Володіє високорозвиненими як вербальними, так і невербальними здібностями.

Соціальний тип — ставить перед собою такі цілі і завдання, які дозволя­ють йому встановити тісний контакт з навколишнім середовищем. Володіє соціальними вміннями і потребує соціальних контактів. Рисами його харак­теру є соціальність, бажання навчати і виховувати, гуманність, жіночність. Заняття, яким даний тип надає найбільшу перевагу — це навчання, лікуван­ня, обслуговування. В основному це лікар, вчитель, психолог. Представники цього типу намагаються триматися осторонь від інтелектуальних проблем. Вони активні, вміють пристосовуватися. Проблеми вони вирішують, опира­ючись переважно на емоції, почуття і вміння спілкуватися, їм притаманні хороші вербальні і відносно слабкі невербальні здібності.

Конвенційний тип - віддає перевагу чітко структурованій діяльності. З ото­чуючого середовища він вибирає цілі, задачі і цінності, які формуються із звичаїв і обумовлені станом суспільства. У відповідності з цим його підхід до проблем носить стереотипний практичний і конкретний характер. Спон­танність і оригінальність йому не характерні. В значній мірі для нього харак­терні ригідність, консерватизм, залежність. Надає перевагу професіям, по­в'язаним з розрахунками, канцелярією — бухгалтер, касир, економіст, стати­стик, комірник, працівник банку, ревізор і т. ін.

Він володіє хорошими навичками спілкування, а також моторними на­вичками. Математичні здібності розвинуті у нього краще, ніж вербальні. Він поганий керівник і організатор, його рішення переважно залежать від оточу­ючих його людей.

Підприємницький тип - обирає цілі, цінності і задачі, які дозволяють йому проявити енергію, ентузіазм, імпульсивність, домінантність, реалізу­вати любов до пригод. Віддає перевагу чисто «чоловічим», керівним ролям, в яких він може задовольнити свої потреби в домінантності і визнанні. Це такі професії, як: директор, телерепортер, завідувач, менеджер, журналіст, дипломат і т. ін. Для цього професійного типу характерна дуже широка сфера діяльності. Йому не подобаються заняття, пов'язані з ручною працею, а та­кож ті, що вимагають посидючості, великої концентрації уваги й інтелекту­альних зусиль. Віддає перевагу невизначеним вербальним задачам, які пов’язані з керівництвом, високим статусом і владою. Найбільших досягнень добивається в управлінні, бізнесі і спорті.

Артистичний тип - відхиляється від чітко структурованих проблем і видів діяльності, що передбачають велику фізичну силу. В спілкуванні з оточую­чими опирається на свої безпосередні почуття, емоції, інтуїцію і уяву. Йому властиві складні погляди на життя, гнучкість, незалежність рішень. Це не соціальний, оригінальний тип.

Важливо підкреслити, що кожна людина володіє особистісними власти­востями, характерними для всіх шести описаних типів. Саме тому модель особистості можна виразити у вигляді психологічного профілю з буквами - індексами (за назвою типів), поданих у порядку зменшення ступеня доміну­вання того чи іншого типу. Значення індексів: Р - реалістичний, І - інтелектуальний, С - соціальний, К - конвенційний, П - підприємницький і А - артистичний. Отримана таким чином модель дозволяє охарактеризувати людину з точки зору її більшої чи меншої схильності бути зарахованою до того чи іншо­го типу особистості.

Поведінка людини залежить від її особистісних властивостей, а також від оточення, осередку, в якому вона діє. Професійним типам особи­стості відповідають моделі професійного середовища. До останнього нале­жать і люди зі своїми домінуючими рисами. В загальних рисах моделі про­фесійного середовища, що відповідають певним типам особистості, вигля­дають таким чином:

Реалістичне професійне середовище характеризується тим, що предме­том праці тут є конкретні реальні речі. Це може бути сфера виробництва, використання різних матеріальних цінностей і засобів. Для виконання робіт необхідна вправність, рухливість, наполегливість, фізична сила. Соціальні павички потрібні в незначній мірі і пов'язані в основному з прийомом і пере­дачею мінімальної інформації.

Бесіди короткі і стереотипні. Характер завдань, що отримує працівник, конкретний і чіткий. Результат передбачуваний і матеріальний.

Професії: механік, зоотехнік, водій, інженер, агроном, машиніст, елект­рик та ін.

Інтелектуальне професійне середовище характеризується вирішенням завдань, що першочергово передбачають наявність абстрактного мислення і творчих здібностей. Апаратура, що використовується, вимагає швидше інте­лектуальних, ніж фізичних навичок. Стосунки відіграють незнач­ну роль, хоча тут необхідно вміти передавати і приймати складні словесні кон­струкції. Результат праці може бути непередбаченим, часто не матеріальним. Характер завдань різноманітний, вимагає досить високого рівня інтелекту.

Професії: геолог, ботанік, хімік, вчений, редактор, фізик та ін.

Соціальне професійне середовище відповідає соціальному типу особис­тості. Це, в основному, робота з людьми, що передбачає наявність вмінь роз­биратися в поведінці людей і навчати інших. Робота вимагає постійного осо­бистого спілкування з людьми. Необхідні здібності переконувати, промо­вистість. Характер знань різноманітний. Результат праці не завжди можна передбачити.

Професії: соціолог, педагог, психолог, лікар, адвокат, соціальний праців­ник, профконсультант та ін.

Конвенційне професійне середовище характеризується вирішенням зав­дань, що вимагають здібностей до обробки конкретної рутинної інформації. Це в основному робота з документами, цифрами, фактами, банками даних та ін. Робота вимагає точності, ретельності.

Професії: бухгалтер, ревізор, податковий інспектор, фінансист, оператор ЕОМ тощо.

Підприємницьке професійне середовище характеризується виконанням завдань різного характеру, що вимагають особистої ініціативи, вміння керу­вати, соціальних навичок. Важливо вміти розбиратися в мотивах поведінки різних людей. При спілкуванні з представниками різних типів і в різних си­туаціях важлива комунікабельність. Результат роботи не зав­жди передбачений, але реалістичний.

Професії: бізнесмен, брокер, спеціаліст з реклами, організатор подорожей, постачальник, страховий агент і т. ін.

Артистичне професійне середовище характеризується розв'язанням проблем і завдань, що передбачають наявність художнього смаку, уяви. Більш складні задачі з розв'язанням за допомогою фантазії, інтуїції. Всі свої знання, емоційну сторону життя, свою суть представники нього се­редовища прагнуть присвятити досягненню конкретної мети — реалізу­вати себе.

Характер завдань різноманітний, результат непередбачений. Необхідна наявність спеціальних здібностей: до співів, малювання, хореографії тощо.

Професії: диригент, музикант, художник, актор, журналіст, скульптор, дизайнер і та ін.

У результаті досліджень Голанд встановив, що люди різних професій­них типів неоднаково адаптуються до умов різного професійного середови­ща. Слід зазначити, що відповідність типу особистості до типу професійно­го середовища є передумовою високих досягнень в діяльності і задоволеності людини своєю працею.

У чистому вигляді ці професійні типи зустрічаються рідко, звичайно можна говорити тільки про переважаючий тип особистості. Обираючи професію, необхідно враховувати свій професійний тип. Якщо професія не відповідає Твоєму типу особистості, робота буде даватися ціною значної нервово-психічної напруги.

Професійно важливі якості

Не тільки людина обирає професію. Будь-яка професійна діяльність відбирає людей, що володіють набором рис якостей, необхідних для успішності цієї діяльності. Ці якості називаються професійно важливими. Робота лікаря, вчителя, продавця вимагає від людини доброзичливості, чуйності, уміння контролювати свої емоції. Для диспетчера або оператора професійно важливими якостями є хороша увага, вміння працювати з різнорідною інформацією та оперативно приймати рішення. Оперативний працівник, співробітник МНС, пожежний повинні бути емоційно стійкими і холоднокровними, мати миттєву реакцію, силу і витривалість. Недолік цих якостей може коштувати їм здоров'я або життя.

Потреба в праці для нормальної людини так само природна, як потреба в харчуванні та відпочинку. Непосильна робота або неробство так само шкідливі для здоров'я, як надлишок або дефіцит сну та їжі. Хвороба може спровокувати і ненависна робота.

 Незважаючи на всі досягнення цивілізації, лікарі відзначають зростання числа психосоматичних захворювань: розлади серцево-судинної системи, ураження шлунково-кишкового тракту, неврози, психози і т. ін. Дуже часто ці захворювання професійно обумовлені. Підприємці, менеджери, адміністратори, керівники найбільш часто відчувають стресові ситуації, викликані необхідністю приймати рішення і брати відповідальність на себе, загостренням конкуренції та боязню втратити свій статус. В останні роки різко зросла кількість менеджерів, професія стала модною. І відразу з'явився новий діагноз - «синдром менеджера». Його симптоми - хронічна втома, зниження імунітету, поганий настрій, неуважність, забудькуватість - спостерігається у відповідальних людей, які займаються не своєю справою. Організм таким чином сигналізує, що треба знизити навантаження. Якщо людина не прислухається до цих сигналів, її чекають серйозні проблеми зі здоров'ям.

Особливу групу ризику становлять люди із завищеним рівнем домагань - ті, які прагнуть зайняти місце, що не відповідає їхнім можливостям.

Практично всі професії пред'являють свої вимоги до здоров'я людини. Умовно всі ці вимоги можна розділити на чотири групи:

* Рухові: координація рухів, сила і м'язова витривалість;

* Аналізаторні: зір, слух, нюх, дотик, смак;

* Нервово-психічні: сила, рухливість, врівноваженість нервової системи;

* Інтелектуальні: властивості мислення, уваги і пам'яті.

Одні професії пред'являють підвищені вимоги до здоров'я людини, тому що можуть бути пов'язані зі значним напруженням зору (оператор, годинникар, ювелір), тривалим стоянням на ногах (продавець, зубний лікар, перукар), високим нервово-психічним напруженням (вчитель, адміністратор). Інші професії вимагають спеціального відбору (профвідбору), який включає визначення придатності кандидата за станом здоров'я, на основі соціально-психологічного та психофізіологічного вивчення особистості кандидата. Профвідбір абітурієнтів проводять багато військових навчальних закладів, установи МНС, ФСБ і інших федеральних служб.

За умовами праці лікарі ділять професії на чотири групи:

* Побутові умови;

* Помірний чи непостійний несприятливий вплив;

* Одночасний вплив декількох несприятливих факторів;

* Важкі та шкідливі умови праці.

Обираючи професію, треба задуматися, як вона вплине на здоров'я: чи не викличе загострення наявних хронічних захворювань або виникнення нових?

Захворювання обмежують професійний вибір, висувають вимоги щодо умов праці.

Так, при хворобах органів дихання протипоказані: несприятливий мікроклімат, загазованість, запиленість, контакт з токсичними речовинами, значне фізичне напруження.

Серцево-судинної системи - значне фізичне напруження, несприятливий мікроклімат, контакт з токсичними речовинами, робота на висоті у рухомих механізмів.

Органів зору - робота з дрібними деталями, значне фізичне напруження, запиленість.

Нервової системи - нервово-емоційне напруження, шум і вібрація, несприятливий мікроклімат, контакт з токсичними речовинами.

Опорно-рухового апарату - статична робоча поза, значне фізичне напруження (підйом і перенесення важких речей), робота на висоті у рухомих механізмів.

Органів травлення - контакт з токсичними речовинами, значне фізичне і нервове напруження, робоча поза, пов'язана з напругою м'язів живота, з порушенням режиму харчування.

Нирок і сечових шляхів - несприятливий мікроклімат, контакт з токсичними речовинами, вимушена робоча поза, робота, пов'язана з порушенням режиму харчування.

Проблеми зі здоров'ям можуть ускладнити професійну діяльність, а ненависна робота може привести людину до нервового зриву, захворювань психосоматичного характеру, втрати інтересу до життя, якщо, звичайно, у людини немає інших цінностей, крім кар'єри і матеріального благополуччя. А ось улюблена робота під силу зберігає і зміцнює здоров'я.          

Справжній професіонал дбайливо ставиться до свого інструменту, будь то комп'ютер, скальпель, фотоапарат або верстат. Наш організм - більше, ніж інструмент. І найголовніше, він дається нам один раз на все життя. Твоє здоров'я - цей один з факторів успішної професійної кар'єри.

ЗДІБНОСТІ ТА ПРОФЕСІЙНА ПРИДАТНІСТЬ

Здібності загальні та спеціальні

Здібності до практичних видів діяльності

Здібності до інтелектуальних видів діяльності

Здібності до професій соціального типу

Здібності до офісних видами діяльності

Здатність до підприємницької діяльності

Естетичні здібності

Рівні професійної придатності

Кожна людина від народження має особливості будови тіла, органів чуття і мозку. Ці особливості ще називають "задатками", тобто заздалегідь даними від природи якостями. До задатків відносять силу, врівноваженість і рухливість нервових процесів, швидкість і точність реакції, природжені особливості зору і слуху. Гарну пам'ять, увагу, розум одним дано від природи, інші розвивають їх вправами. Задатки - це наші можливості, які у сприятливих умовах можуть вирости до здібностей, а можуть загинути, як насіння, що впало на кам'янистий грунт.

На підставі одних і тих самих задатків можуть виникнути різні здібності.

Здібності - це індивідуально-психологічні особливості людини. Здібності бувають загальними і спеціальними. Загальні здібності визначають рівень будь-якої розумової діяльності і залежать від сформованості пізнавальних процесів - мислення, пам'яті, уваги. Чим вище загальні здібності, тим успішніше людина в будь-якій діяльності.

Існують здібності, необхідні для будь-якої діяльності. Для практичних видів діяльності особливе значення мають здібності до зорового, слухового і тактильного сприйняття інформації, формування рухових навичок. Співробітник правоохоронних органів, офіціант, масажист, тренер повинні бути сильними, витривалими й спритними. Високий рівень фізичного розвитку необхідний тим, хто вибрав професії, пов'язані з військовою службою, охороною, спортом, пожежними, водолазними та аварійно-рятувальними роботами.

Здібності розвиваються, але для їх розвитку потрібні час і терпіння. Здібності до практичних видів діяльності практично не піддаються вимірюванню - щоб зрозуміти, наскільки розвинені в людини рухові навички, координація рухів, предметно-дійове мислення, краще запропонувати реальні ситуації. Ясно, що з двох підлітків, які займаються танцями, швидше рух освоїть той, у кого краще координація рухів і відчуття ритму. Але рівень розвитку цих здібностей може визначити тільки фахівець.

Однак можна визначити рівень розвитку технічних здібностей, необхідних у багатьох практичних професіях, де предмет праці - «техніка» (наприклад, за тестом Бенета).

Високий рівень загального розумового розвитку є умовою успішної професійної діяльності вчителя, лікаря, юриста, психолога, інженера, економіста, програміста та ін. Визначається він як природними задатками і спадковістю людини, так і її життєвим досвідом, освітою, вихованням і рисами характеру (Інтелектуальний тест Ю.Г. Айзенка, тест Равена).

Підлітковий вік - це час підвищеної інтелектуальної активності, коли формуються і розвиваються ясність, гнучкість, оригінальність і гострота мислення, наполегливість, дисциплінованість, впевненість і самовладання. Ці якості забезпечують здатність до праці.

Люди, успішні в професіях соціального типу, поважають і цінують людей: учнів і студентів, клієнтів і пацієнтів, пасажирів і покупців, відчувають підвищене почуття відповідальності за свою роботу.

Більшість професій соціального типу пов'язано з обслуговуванням, навчанням, вихованням інших людей якщо не прямо, то опосередковано. Успішність юриста, лікаря, вчителя, менеджера багато в чому залежить від їх емоційної стійкості й уміння спілкуватися.

Всі люди настільки різні за темпераментом, сприйняттям, способом переробки інформації, схильностями, здібностями, вихованням, що було б дивно, якби між ними не виникали розбіжності. Людство давно б зникло, якщо б люди не навчилися домовлятися, враховувати не тільки свої, але і чужі інтереси. Конфлікти - це зіткнення інтересів. Поведінка людини в конфліктах вивчає розділ психології, який називається конфліктологія.

Особливості нервової системи та емоційної сфери багато в чому визначають нашу схильність до конфліктної поведінки. Побачити деякі особливості своєї поведінки в конфліктних ситуаціях допоможе тест Томаса.

За допомогою тестових методик Ти можеш вивчити власні спеціальні та загальні творчі здібності, щоби врахувати отриману інформацію при виборі майбутньої професії.

Однак існують здібності, наявність або відсутність яких може визначити тільки фахівець. Це - спеціальні здібності: артистичні, літературні, музичні, здібності до образотворчого мистецтва.

Люди, що володіють видатними здібностями, називаються обдарованими. Однак не завжди обдарована людина може повною мірою використовувати ці дари.

Вирізняють такі рівні розвитку здібностей: обдарованість, талант і геніальність.

Якщо природа щедро наділила людину талантами, це не означає, що вона може розслабитися. Людина, що володіє прекрасними фізичними даними, богатирським здоров'ям і блискавичною реакцією, може програти слабкому супернику, якщо буде пропускати тренування і порушувати спортивний режим. Багато видатних спортсменів, артистів, письменників безславно закінчили свій земний шлях, тому що зупинилися в професійному розвитку, переоцінивши свої здібності.

Встановлено, що різниця між «мислителями» і «художниками» починається на фізіологічному рівні. «... Життя чітко вказує на дві категорії людей - художників і мислителів, - писав великий російський вчений-фізіолог І.П. Павлов, - між ними різка різниця. Одні - художники у всіх їхніх родах: письменники, музиканти, живописці і т. ін. - захоплюють живу дійсність цілком, суцільно, сповна, без усякого подрібнення, без усякого роз'єднання. Інші - мислителі - саме дроблять її і тим ніби умертвляють її, роблячи з неї якийсь тимчасовий скелет, і потім тільки поступово ніби знову збирають її по частинах і намагаються таким чином оживити, що цілком їм все-таки так і не вдається» [3].

Вчені провели експеримент, по черзі відключаючи обидві півкулі, і встановили, що людина, у якої активною є ліва півкуля, стає сміхотливою, збудженою і балакучою. Розум зберігається, а творчі здібності, якщо вони, звичайно, були, кудись зникають. Якщо ліву півкулю відключити, творчі здібності залишаться, але пропаде гарний настрій.

Тому важлива гармонійна, злагоджена робота обох півкуль. Гармонія не означає рівність. Одна півкуля, як правило, домінує, тобто панує. Це називається функціональною асиметрією. Людина не народжується з асиметрією - вона виникає в результаті активної діяльності.

У більшості художників, скульпторів, музикантів, акторів домінує права півкуля. Завдяки цьому у них виникають яскраві зорові або слухові образи, які вони передають нам у вигляді творів мистецтва.

Виявити провідну півкулю та уточнити свою приналежність до «мислителів» або «художників» можна за допомогою простого тесту: «Праве чи ліве?»

Здібності тісно пов'язані з інтересами і схильностями і є невід'ємною частиною професійної придатності людини. Наявність професійних здібностей - необхідна, але недостатня умова успішної професійної діяльності. Важливе значення має ставлення до праці, особисті якості, здоров'я, навички, звички, знання, досвід. Враховуючи ці та інші чинники, розрізняють різні ступені професійної придатності людини.

1. Професійна непридатність до конкретної професії.

Про профнепридатність говорять у тих випадках, коли є відхилення у стані здоров'я, несумісні, з точки зору медиків, з роботою у тій чи іншій сфері діяльності. Однак протипоказання можуть бути не тільки медичні. Є ціла група професій, для якої необхідні спеціальні здібності. Наприклад, якщо у людини немає здібностей до образотворчого мистецтва, вона навряд чи стане хорошим художником, архітектором, скульптором.

Пряму профнепридатність видно неозброєним оком, прихована - не так очевидна. Фахівець може утримуватися на необхідному професійному рівні ціною великого нервово-психічного напруження, компенсуючи відсутність одних необхідних якостей іншими. Ступінь напруженості залежить від характеру професійних функцій, індивідуальних особливостей людини, мотивів її поведінки, досвіду, знань, навичок і вмінь.

2. Професійна придатність до конкретної професії або групи професій.

Це означає, що у людини немає професійних протипоказань, але немає і виражених схильностей - є тільки реальний шанс, що людина буде хорошим фахівцем в цій галузі. Необхідно враховувати, що професійна придатність формується тільки в професійній діяльності.

Профпридатність може бути відносною - у цьому випадку людина освоює професію повільно і з великими труднощами. Є професії, де відносна профпридатність допустима, хоча і небажана, але в деяких видах діяльності вона неприпустима - там потрібна абсолютна профпридатність (льотчик, оператор АЕС, монтажник-висотник, хірург).

3. Відповідність конкретній професійній діяльності.

Людина відповідає обраній професії в тому випадку, якщо у неї є якості, професійно важливі для даної діяльності, у тому числі виражений інтерес до цього предмета праці, професійна освіта, досвід успішної роботи в даній області. Такому фахівцю можна довірити штурвал літака, скальпель хірурга.

4. Покликання - вищий рівень професійної придатності.

Це не тільки абсолютний збіг вимог професії і особистісних, фізіологічних, інтелектуальних особливостей людини, а й яскраво виражений інтерес до цього виду діяльності, що межує з любов'ю. Не кожному дано знайти своє покликання. І зовсім не тому, що одні вміють шукати, а інші - ні. Творців, професіоналів своєї справи в усі часи були одиниці. Якщо комусь здається, що цей рівень для нього недоступний, не варто опускати руки: по-перше, ви тільки на самому початку професійного шляху, по-друге, ви ще не знаєте, на що здатні, а по-третє, видатних успіхів ці люди домагалися завдяки трудовій мотивації, тобто спонуканню до дії.

Витоки ставлення людини до праці допомагає зрозуміти класифікація, запропонована німецьким психологом Е. Фроммом, відповідно до якої люди діляться на наступні типи [16]:

* Рецептивний (той, що бере). Люди цього типу вважають, що всі їм чогось повинні: грошей, роботи, любові, уваги, тому вони чекають, коли все це до них прийде. Такі люди завжди шукають підтримки, потребують допомоги. Вони доброзичливі, але безпорадні, залежні, нездатні приймати самостійні рішення.

* Експлуататорський, (той, що оволодіває, опановує). Люди цього типу прагнуть використовувати ресурси і можливості інших людей в своїх цілях, діючи силою або хитрістю. Їм подобаються люди, у яких є що відняти: роботу, ідеї, гроші, а ті, у кого вже нічого не залишилося, їм не цікаві.

* Стяжательський, (той, що зберігає). Сенс життя людей цього типу - накопичення й економія. Вони скупі і підозрілі, все вимірюють грошима, тому не вірять у можливість безкорисливих відносин між людьми. Цей тип описаний у Бальзака (Гобсек), Пушкіна (Скупий лицар), Гоголя (Плюшкін), Чехова (Іонич).

* Ринковий, (той, що обмінює). Ринкова особистість сприймає себе та інших людей як товар, який можна вигідно продати. Головне в житті людей цього типу - кар'єра і гроші. Їх відмітні особливості - честолюбство, пробивні здібності, вміння жити із потрібними людьми.

* Творчий тип особистості осягає світ через любов і розум. Людини творчого типу бачить щастя в своїй роботі. «Те, що я роблю, я не назвав би роботою. Це висока насолода, задоволення, величезна радість, ні з чим незрівнянна», - писав про свою роботу лауреат Нобелівської премії з фізики академік Лев Ландау.

З п'яти перерахованих типів тільки останній Фромм називає продуктивним.

Мотиви і потреби у виборі професії

Мотивація - це спонукання, що викликають активність організму і визначають її спрямованість. Найважливішою умовою професійної самореалізації особистості є не стільки здібності, скільки мотивація людини і його життєві цілі. Для досягнення успіху в професійній діяльності недостатньо однієї професійної придатності - необхідна мотивація.

В основі будь-якої мотивації лежать цілі й потреби людини.

Потреби, в свою чергу, поділяються на нижчі і вищі. У слові «нижчі» немає нічого образливого, вони є у всіх людей. Це фізіологічні потреби (в їжі і воді, повітрі, теплі, даху над головою і т. ін.) і потреба в захищеності від ворожих дій інших людей, стихійних лих і техногенних катастроф, впевненість у завтрашньому дні. Далі йдуть соціальні потреби (почуття приналежності до сім'ї, потреба в любові). Наступний рівень - потреби в повазі і самоповазі. Вищий рівень - потреби в самореалізації, максимальному розкритті своїх здібностей.

На думку автора цієї піраміди, американського психолога Маслоу, для більшості людей вихід на більш високий рівень неможливий до тих пір, поки не задоволена потреба нижчого рівня. Таким чином, поки не задоволені первинні потреби, важко чекати від людини прояви вищих потреб (в самоповазі та самореалізації).

Але більшість людей не здатні піднятися вище другого ступеня, залишаючись на рівні фізіологічних потреб. А вони, на відміну від вищих, мають кордон насичення. Не всі його вловлюють, не всі можуть вчасно зупинитися. Всякі спроби збільшити споживання понад норму призводять до захворювань як розплати. Споживання понад норму - це надмірність. Непереборна пристрасть до влади або наживи також є деформованою потребою. Розплата - розпад відносин з людьми, особистісна деградація.

Наприкінці життя А. Маслоу зрозумів обмеженість своєї класифікації потреб. Піраміда Маслоу навіть на перший погляд далеко не бездоганна: з ієрархічної моделі мотивації випливає, що вищі потреби можуть актуалізуватися лише в міру задоволення нижчих, базових. А це зовсім не безперечно. Адже саме людина здатна заради вищих цілей піти на багато позбавлення, знехтувати безпекою заради любові, поділитися з ближнім останнім шматком хліба, віддати життя за свої переконання. Усвідомивши вразливість своєї моделі, Маслоу радикально переглянув її в своїх пізніх роботах, розділивши потреби на два класи: Д-потреби (потреби вищого порядку, дефіцітарні) і Б-потреби (буттєві), звівши проблему мотивації до питання, поставленого середньовічними богословами і загостреному в XX столітті Е. Фроммом - «мати чи бути».

Помилки в виборі професії

Що таке помилка у виборі професії, чим вона викликана і яка її ціна? Помилка може бути пов'язана з відсутністю, нестачею або спотворенням інформації. Наприклад, людина має туманне уявлення про свої здібності. Іноді занижене, частіше завищене.

Одна з найпоширеніших помилок при виборі професії - вибір з міркувань «престижу». Але «престиж» - поняття відносне. Сто років тому професія шофера вважалася престижнішою, ніж професія актора. Що стосується моди на професію, то, як казав К. С. Станіславський, мода існує тільки для тих, хто не вміє одягатися сам.

Нерідко молоді люди обирають професію «за компанію», забуваючи, що не існує двох однакових людей і що вибирається спосіб життя на довгі роки.

У кожного з вас є улюблені вчителі, які люблять і знають свій предмет. Такі люди передають не тільки знання, але й своє ставлення до предмета. Як не дивно, у цьому випадку ви теж ризикуєте помилитися у виборі професії, якщо ототожнити інтерес до викладача і його предмету зі своєю майбутньою професією. Шкільні роки пройдуть, улюбленого вчителя поруч уже не буде, а справа, яку бачилося таким привабливою, може виявитися чужою і незручною, як одяг з чужого плеча.

Нерідко інтерес до професії спалахує під впливом прочитаної книги або побаченого фільму.

Протягом всього життя кожна людина в середньому 4-5 разів змінює професію. Якщо цього не робити, може наступити професійна деформація - явище, помітне тільки оточуючим. Учитель, у якого потреба вчити, давати оцінки і всіх контролювати стає другою натурою; військовий, який навіть вдома не може позбутися від командного голосу і звички всіх будувати; лікар, сприймає всіх людей як своїх потенційних клієнтів і подумки ставить усім діагноз - всі ці люди ризикують зупинитися в професійному та особистісному зростанні, так як замкнулися на своїй професійній діяльності.

Деякі професії шкідливі для здоров'я. Є професії, несумісні з сімейним і особистим життям.

Є люди, для яких небезпека є життєвою потребою. Стресостійкість, здатність приймати рішення в критичних ситуаціях, розвинена інтуїція з опорою на знання та навички, швидкість реакції, бездоганне здоров'я, відмінна спортивна форма - ось основні вимоги екстремальних професій.

Але ризикувати можна не тільки життям і здоров'ям. По-своєму небезпечні професії і вчителі, і судді, і лікаря. Якщо екстремальні види діяльності становлять небезпеку для тіла, то ці професії небезпечні для душі.

Будь-який вибір - це самообмеження.

Питання для самоконтролю:

1. Які чинники слід враховувати для успішного вибору професії?

2. Який тип мислення характерний для професіоналів в області техніки?

3. Який темперамент виявляє прихильність до спілкування з іншими людьми?

4. Який тип мислення характерний для фахівця у галузі знакової інформації?

5. Який тип темпераменту найчастіше зустрічається у людей мистецтва?

6. Представники якого типу темпераменту виявляють схильність до систематичної роботи, вміння концентруватися на поставленому завданні, вдумливість?

7. Які особистісні особливості роблять професійно непридатними вчителя, диктора, продавця, водія?

8. Назвіть чотири групи якостей, що у співвідношенні складають характер?

9. Яким чином характер впливає на успішність професійної діяльності?

10. Як впливає тип мислення на успішність у певних видах професійної діяльності?

11. Чим розрізняються поняття “професія”, “спеціальність”, “посада”?

12. Які класифікації професій Вам відомі?

13. Вкажіть істотні ознаки, на яких ґрунтується класифікація професій за Є.О. Клімовим.

14. Хто є автором думки, що успішність професійної діяльності, задоволеність нею і т. ін. залежить, насамперед, від відповідності типу особистості типові про­фесійного середовища?

15. Які професійні типи особи­стості та відповідні до них моделі професійного середовища виділяє Голанд?

16. Які професії відповідають різним моделям професійного середовища за Голандом?

17. Які якості вважають професійно важливими?

18. В чому полягає різниця між типами «художника» та «мислителя»?

19. Як пов’язана функціональна асиметрія півкуль головного мозку з певним типом охоплення дійсності людиною?

20. Як пов’язані здібності з професійною придатністю?

Список літератури:

1. Бабанський Ю. К. Методи навчання в сучасній загальноосвітній школі. - М.: Просвіта, 1985. –344 с.

2. Головаха Е.И. Жизненные перспективы и профессиональное самоопределение молодежи.- К.: Наукова думка, 1988.- 142 с.

3. Жариков Е.С., Крушельницкий Е.Л. Для тебя и о тебе: Книга для учащихся. - М.: Просвещение, 1991. - 223 с.

4. Захарова А.В. Психологічне навчання старшокласників. - М., 1976. – 127 с.

5. Зеер Э.Ф. Психология профессий: Учебное пособие для студентов вузов. – М.: Академический проэкт; Екатеринбург: Деловая книга, 2003. – 336 с.

6. Климов Е.А. Человек и профессия.- Л.,1984. – 141с.

7. Климов Е.А. Шлях до професії. – Л., 1974. – 190 с.

8. Кон И. С. Психологія ранньої юності. М.: Освіта, 1989. – 335 с.

9. Крягжде С.П. Психологія формування професійних інтересів. – Вільнюс, 1981. – 195 с.

10. Мудрик А.В. Современный старшеклассник: проблемы самоопределения.- М.: Знание, 1977. – 64 с.

11. Основи педагогіки і психології вищої школи/Під ред. А.В.Петровского. - М., 1986. –422 с.

12. Павлютенков Е.М. Профорієнтація учнів. – К., 1983. –152 с.

13. Педагогічна і вікова психологія. - М., 1988. – 442 с.

14. Психологія професійної підготовки. СПБ, 1993. –324 с.

15. Самоукіна Н.В. Активне професійне орієнтування школярів., М., 1988. – 33 с.

16. Сучасні психолого-педагогічні проблеми вищої школи. - Л.: Вид-во БРЕШУ, 1985. –143 с.

17. Фромм Е.. Мати чи бути? - К.: Укр. письменник, 2010. – 222 с.

18. Чистякова С.Н. Основи профорієнтації школярів. – М., 1983. – 112 с.

19. Ярошенко В.В. Школа і професійне самовизначення учнів. – К., 1983. – 112 с.

Підготувала: Куцак І.М.,

методист-психолог науково-методичного центру

практичної психології і соціальної роботи ІППОЧО

26