3. Назвіть фактори, що впливають на зміст земельних правовідносин.

На зміст земельних правовідносин впливають такі обставини:

1) основне цільове призначення земельної ділянки та її правовий статус. Усі землі мають різну якість, різняться природними характеристиками і показниками, мають різне економічне й соціальне значення. Враховуючи ці обставини, для організації раціонального використання і охорони земель усі землі поділяються на різні категорії. Ці категорії виділяють залежно від основного цільового призначення відповідних земель. Перебування земельної ділянки у складі тієї чи іншої категорії визначає зміст та обсяг правта обов'язків відповідного суб'єкта, що використовує землю на законних підставах;

2) правовий статус суб'єктів земельних правовідносин. Так, іноземні громадяни і юридичні особи не можуть бути власниками земельних ділянок сільськогосподарського призначення.

4. Які особливості юридичних фактів, що породжують чи припиняють земельні правовідносини?

Підставами виникнення, зміни та припинення земельних відносин є юридичні факти — юридично значимі обставини, які поділяються відповідно на правовстановлюючі, правозмінюючі та правоприпиняючі. До таких обставин можна віднести:

• договори та інші угоди, передбачені законом, а також не передбачені законом але такі, що не суперечать йому;

• акти державних органів та органів місцевого самоврядування, які передбачені законом як підстави виникнення земельних прав та обов'язків;

• судові рішення, які встановлюють земельні права та обов'язки;

• набуття земельних прав та обов'язків на підставах, які дозволені законом;

• заподіяння шкоди;

• інші дії фізичних та юридичних осіб;

• події, з якими закон або інший правовий акт пов'язує виникнення, зміну і припинення земельних відносин.

За характером виникнення юридичні факти поділяються на дії та події. Дії являють собою такі юридичні факти, в яких виявляється поведінка людей або їх колективів. Дії (бездіяльність) можуть бути правомірними, тобто такими що відповідають вимогам законодавства, і неправомірними, тобто такими, що суперечать закону. Основні види правомірних дій — землекористування та охорона земель.

Події — це такі юридичні факти, настання яких відбувається незалежно від волі учасників правовідносин (наприклад, засуха, повінь, землетрус або інше стихійне лихо).

5. Який зміст процесуальних земельних правовідносин?

Земельно-процесуальні правовідносини – це врегульовані земельно-процесуальними нормами суспільні відносини, що складаються між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними і юридичними особами та іншими суб’єктами земельно-процесуальної діяльності, пов’язаної з реалізацією належних їм функцій, повноважень, прав і юридичних обов’язків у сфері застосування земельно-правових матеріальних норм.

Земельно-процесуальні правовідносини характеризуються тим, що:

• можуть існувати тільки як врегульовані нормами права суспільні відносини;

• забезпечують реалізацію земельних матеріальних правовідносин;

• виникають, змінюються та припиняються у сфері державного управління земельним фондом;

• побудовані на засадах субординації;

• носять публічний характер;

• взаємопов’язані із земельно-процесуальною діяльністю;

• мають такий правовий склад, що виражається в наявності кількох суб’єктів;

• мають «подвійну» юридичну природу.

Зміст земельно-процесуальних правовідносин складають передбачені законом функції, повноваження, права і юридичні обов’язки відповідних суб’єктів земельно-процесуальних правовідносин у сфері здійснення прав на землю і регулювання земельних відносин. В змісті земельно-процесуальних правовідносин варто розрізняти основні, допоміжні та додаткові функції, повноваження, права і юридичні обов’язки.

(Дисертація - Ковальський Д.В. Земельно-процесуальні правовідносини).

Задача 5

Відповідно до ч.1 ст. 6 ЗУ «Про місцеві державні адміністрації»: На виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів - накази.

Отже, було порушено такий критерій як форма вираження н-п акта, оскільки затверджувати порядок голова не компетентний.

Відповідно до ч.1 ст. 116 ЗК України: Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до п.12 Перехідних положень ЗК України: До розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці другому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Отже, голова не мав права розпоряджатися землями в межах населених пунктів.

Відповідно до ч.4 ст. 122 ЗК України: Обласні державні адміністрації передають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.

Що стосується змісту даного акту, то відповідно до ч.2 ст. 56 ЗК України: Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств.

Отже, це є правомірно.

Відповідно до ч.2 ст. 59 ЗК України: Громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми.

Відповідно і це є правомірним.

Згідно ст. 7 ЗУ «Про фермерське господарство»: Для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

Порядок використання та розпорядження землями садівницького товариства регулюється ст. 35 ЗК України: Громадяни України із земель державної і комунальної власності мають право набувати безоплатно у власність або на умовах оренди земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва.

Іноземні громадяни та особи без громадянства, а також юридичні особи, можуть мати земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва на умовах оренди.

Земельні ділянки, призначені для садівництва, можуть використовуватись для закладання багаторічних плодових насаджень, вирощування сільськогосподарських культур, а також для зведення необхідних будинків, господарських споруд тощо.

До земель загального користування садівницького товариства належать земельні ділянки, зайняті захисними смугами, дорогами, проїздами, будівлями і спорудами загального користування. Землі загального користування садівницького товариства безоплатно передаються йому у власність за клопотанням вищого органу управління товариства до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчує право на земельну ділянку.

Отже, стосовно даного акту є відповідні зауваження, що суперечать чинному законодавству України.

Задача 6

Відповідно до ч.2 ст.10 ЗУ «Про місцеве самоврядування»: Обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.

Відповідно до ст.8 ЗК України: До повноважень обласних рад у галузі земельних відносин на території області належить:

а) розпорядження землями, що знаходяться у спільній власності територіальних громад;

г) затвердження та участь у реалізації регіональних програм використання земель, підвищення родючості ґрунтів, охорони земель;

Відповідно до ч.4 ст.60 ЗУ «Про місцеве самоврядування»: Районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об'єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЗУ «Про місцеве самоврядування»: Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Отже, обласної ради в частині розпорядження землями неправомірне.

Щодо подальших рішень, а саме:

1. Відповідно до ст. 8 ЗК України: До повноважень обласних рад у галузі земельних відносин на території області належить: д) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів;

Відповідно до ст. 15 ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища»: Місцеві Ради несуть відповідальність за стан навколишнього природного середовища на своїй території і в межах своєї компетенції: к) координують діяльність відповідних спеціально уповноважених державних органів управління в галузі охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів на території місцевої Ради.

Згідно ст. 15 ЗУ «Про землеустрій»: До повноважень обласних рад у сфері землеустрою належать: ґ) координація робіт із землеустрою;

2. Визначення засад державної політики в галузі використання та охорони земель:

Відповідно до ст. 6 ЗК України: належить до компетенції ВР України.

Відповідно до ст. 8 ЗК України: До повноважень обласних рад у галузі земельних відносин на території області належить: в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;

3. На сьогоднішній день згідно з Податковим кодексом України, а саме ст. 270: 270.1. Об'єктами оподаткування є: 270.1.1. земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; 270.1.2. земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Відповідно до ст. 272 Податкового кодексу України: передбачені ставки податку на землі сільськогосподарського призначення.

Відповідно до ст. 284 Податкового кодексу України: можуть лише встановлюватись пільги щодо земельного податку.

Отже, рішення щодо податку є неправомірним.

Задача 7

Відповідно до ч.2, 5 ст. 33 ЗУ «Про державний земельний кадастр»:

2. Облік кількості земель та якості земельних угідь ведеться щодо власників і користувачів земельних ділянок.

5. Відомості щодо кількості та якості земель узагальнюються центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Узагальнена інформація про кількість та якість земель безоплатно надається органам державної влади та органам місцевого самоврядування відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру.

Відповідно до п.17 Порядку ведення державного земельного кадастру: Власники землі та землекористувачі щорічно не пізніше 15 січня подають територіальним органам Держкомзему за місцезнаходженням земельних ділянок звіти за станом на 1 січня про зміни, що відбулися у складі земель, які знаходяться у власності або користуванні, в тому числі на умовах оренди.

Відповідно до п.4 Порядку ведення державного земельного кадастру: Державний земельний кадастр ведеться Держкомземом та його територіальними органами, які здійснюють його формування, ведення, збереження і забезпечують доступ до відповідної інформації органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

Отже, перша вимога сільської ради суперечить чинному законодавству України.

Відповідно до ст. 9 Податкового кодексу України: 9.1. До загальнодержавних належать такі податки та збори: 9.1.10. плата за землю;

Відповідно до ст. 286 Податкового кодексу України: 286.1. Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Відповідні центральні органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів та державної реєстрації речових прав на нерухоме майно щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

286.2. Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Отже, друге рішення є також неправомірним.

Відповідно до ст. 13 ЗУ «Про благоустрій населених пунктів»: До об'єктів благоустрою населених пунктів належать: 1) території загального користування; 2) прибудинкові території; 3) території будівель та споруд інженерного захисту територій; 4) території підприємств, установ, організацій та закріплені за ними території на умовах договору.

Відповідно до ч.1, ст. 20 ЗУ «Про благоустрій населених пунктів»: Організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом.

Відповідно до ч.1, 4 ст. 36 ЗУ «Про благоустрій населених пунктів»: 1. Фінансування заходів з благоустрою населених пунктів, утримання та ремонт об'єктів благоустрою здійснюється за рахунок коштів їх власників або користувачів, якщо це передбачено умовами відповідних договорів, а також за рахунок пайових внесків власників будівель і споруд, розміщених на території об'єкта благоустрою, інших передбачених законом джерел фінансування.

Фінансування заходів з благоустрою населених пунктів може здійснюватися за рахунок коштів державного бюджету, місцевих бюджетів, коштів підприємств, установ, організацій, добровільних внесків юридичних осіб та громадян, інших джерел, передбачених законом.

4. Підприємства, установи, організації на умовах договору, укладеного з балансоутримувачем об'єкта благоустрою, можуть здійснювати часткове фінансування утримання закріпленої за ними території та/або брати пайову участь у фінансуванні утримання в належному стані всього об'єкта благоустрою.

Отже, положення щодо щоквартальних внесків є неправомірним.

Що стосується благоустрою прилеглих територій, то згідно ч.2, ст. 18 ЗУ «Про благоустрій населених пунктів»: Підприємства, установи та організації у сфері благоустрою населених пунктів зобов'язані: 1) утримувати в належному стані території, надані їм в установленому законом порядку.