9. Підстави припинення земельних правовідносин.

Підставами припинення права власності на земельну ділянку (ст.140 ЗКУ) є:

а) добровільна відмова власника від права на земельну ділянку;

б) смерть власника земельної ділянки за відсутністю спадкоємця;

в) відчудження ділянки за рішенням власника;

г) звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора;

ґ) відчудження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб;

д) конфіскація за рішенням суду;

е) невідчудження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених ЗКУ.

Підстави припинення права користування земельною ділянкою (ст.141 ЗКУ) є:

а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

б) вилучення земельної ділянки;

в) припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;

г) використання земельної ділянки способами не за цільовим призначенням;

ґ) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

д) систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Охоронні земельні правовідносини припиняються після здійснення учасником (учасниками) цих відносин дій, які усувають правопорушення. Якщо порушника земельного законодавства притягнуто до юридичної відповідальності, то акт застосування стягнення (покарання) означає припинення охоронних земельних правовідносин.

Дії, як підстави припинення земельних правовідносин, традиційно поділяють на дві групи:

1) ті, які відбуваються за волею землевласника чи землекористувача (відчуження земельної ділянки за рішенням власника, відмова від використання земельної ділянки тощо);

2) ті, які відбуваються за волею органів держави, уповноважених на охорону земельних ресурсів, у тому числі правоохоронних органів загальної компетенції (вилучення земельної ділянки, позбавлення права користування нею у зв'язку з порушенням закону тощо).

Додаткові питання:

1. Як співвідносяться категорії «предмет земельного права» та «земельні правовідносини»?

Предметом правового регулювання земельного права є земельні правовідносини, під якими слід розуміти врегульовані нормами права суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Особливість земельних правовідносин в Україні полягає в тому, що вони виникають і здійснюються в межах правових норм, якими визначається цільове використання земель, по-перше, як об’єкта природного комплексу; по-друге, як території, що є основою адміністративно-територіального поділу держави; по-третє, як нерухомого майна, котре виступає основним засобом сільськогосподарського ринкового виробництва.

Тобото, можна зробити висновок, що земельні правовідносини формують предмет земельного права.

2. Визначте критерії класифікації земельних правовідносин.

1) За інститутами земельного права та залежно від їх матеріального або процесуального характеру:

          До першої групи належать:

• земельні правовідносини у сфері власності на землю;

• правовідносини з приводу прав на землю, похідних від права власності;

• правовідносини, що виникають у зв’язку зі здійсненням загального користування землею;

• правовідносини у галузі управління використанням і охороною земель;

• охоронні земельні правовідносини.

Щодо другої групи, то з/п поділяються на матеріальні і процесуальні.

2) За функціональним призначенням земельні правовідносини поділяються на: регулятивні та правоохоронні.

3) За ступенем взаємних зобов’язань їх учасників: відносини рівноправності (партнерськими) і відносини підлеглості однієї сторони іншій.

4) За інститутами земельного права: відносини власності та відносини землекористування.

5) Відповідно до форм власності на землю, земельні правовідносини можна поділити на відносини, що виникають з приводу земель державної, комунальної та приватної власності.

6) За суб’єктами права власності на землю – відносини, що виникають між:

• фізичними особами (громадянами України, іноземцями);

• фізичними і юридичними особами, територіальними громадами, державою;

• юридичними особами і територіальними громадами, державою;

• територіальними громадами і державою, в особі їх органів;

• між державою „Україна” та іноземними державами, з приводу набуття у власність земельних ділянок для розміщення дипломатичних представництв, та інших прирівняних до них організацій.

7) За тривалістю: відносини постійного і тимчасового (орендного) землекористування.

8) За кількістю суб’єктів: прості (що відбуваються між двома суб’єктами земельних правовідносин) та складні – між трьома і більше.

9) За основним цільовим призначенням:

• відносини, щодо використання земель сільськогосподарського призначення,

• земель житлової та громадської забудови;

• земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

• земель оздоровчого призначення;

• земель рекреаційного призначення;

• земель історико-культурного призначення;

• земель лісового фонду;

• земель водного фонду;

• землі промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

10) За розподілом прав і обов’язків між суб’єктами: односторонні, в яких одна сторона має або лише права, або лише обов’язки; двосторонні, в яких обидві сторони мають права і обов’язки.

         11) За характером дій зобов’язаного суб’єкта на: активні, в яких зобов’язаний суб’єкт мусить вчиняти певні дії; пасивні, в яких він повинен утримуватись від виконання певних дій.

12) За волевиявленням сторін:

• договірні, для виникнення яких необхідне волевиявлення уповноваженої особи, так і зобов’язаної сторони (наприклад, договір оренди) ;

• управлінські, для виникнення яких досить бажання лише уповноваженої (наприклад, накладення адміністративного стягнення).

     13) За рівнем індивідуалізації суб’єктів:

• відносні – в яких точно визначені права і обов’язки всіх учасників як уповноважених, так і зобов’язаних (покупець і продавець);

• абсолютні - в яких визначена лише одна сторона – носій суб’єктивного права, а всі інші визнаються зобов’язаними не заважати здійсненню ним своїх прав (наприклад, відноси власності, в яких точно визначений власник, а всі інші – зобов’язані не втручатися в його справи).