- •Гідроксивуглеводні
- •7.1 Класифікація гідроксивуглеводнів:
- •Будова та реакційна здатність
- •Хімічні властивості
- •Реакції нуклеофільного заміщення гідроксильної групи sn
- •2. Реакція естерифікації.
- •3. Заміщення гідроксилу на аміногрупу:
- •3Дегідратація спиртів При нагріванні спиртів в присутності концентрованої сірчаної кислоти або безводної фосфорної відбувається вилучення води від спиртів, тобто їх дегідратація.
- •Методи добування фенолів
- •7.3.3 Методи добування спиртів
7.3.3 Методи добування спиртів
Насичені одноатомні спирти можна отримати наступними методами:
Гідроліз галогеналканів
Гідратація алкенів. Алкени з легкістю перетворюються на спирти прямим приєднанням води або приєднанням сірчаної кислоти з наступним гідролізом
Гідратація оксиранів. Оксиран і його похідні приєднують молекулу води з розкриттям циклу і утворенням -гліколей . За цим методом в промисловості добувають етиленгліколь
Р
еакцією
Ґриняра із альдегідів і кетонів.
мурашиний альдегід первинний спирт (етанол)
оцтовий альдегід вторинний спирт (пропанол-2)
ацетон 2-метилпропанол-2
Тип спирту, який отримують синтезом Ґриняра, залежить від карбонільної сполуки, яку вводять до реакції. З формальдегіду утворюються первинні спирти, з інших альдегідів – вторинні, з кетонів – третинні спирти.
При дії магнієорганічних сполук на естери утворюються третинні спирти. В цій реакції з одною молекулою естеру реагують дві молекули реактиву Ґриняра:
Відновлення сполук, які мають карбонільні групи (альдегіди, кетони, кислоти та естери) воднем над каталізатором або гідридами металів:
метил лаурат лауриловий спирт
Для відновлення ненасичених карбонільних сполук з метою залишити кратній зв’язок використовують м’який селективний відновник – борогідрид натрію:
Гідроліз галогеноспиртів та віцинальних дигалогеналканів. Цим методом добувають діоли
пропанхлоргідрин 1,2-пропиленгліколь
Г
ідроксилювання
алкенів (реакція Вагнера). Реактивом
Вагнера називають розведений лужний
або нейтральний розчин перманганату
калію.
Синтетичний метод з пропілену:
Г
ліцерин
також добувають омиленням жирів –
взаємодією естерів гліцерину
(тригліцеридів) з водним розчином лугу.
При цьому утворюється гліцерин і суміш
солей жирних кислот, які називають
милами.
Методи добування фенолів
Сплавлення аренсульфонових кислот з лугами.
Гідроліз галогенаренів. Відбувається в жорстких умовах, при високих температурах і підвищеному тиску:
п-крезол
Г
ідроліз
солей арилдіазонію. При кип’ятінні
водних розчинів діазосполук вилучається
азот:
Куменовий метод. Цей метод, за яким разом з фенолом утво
рюється й
ацетон, є промисловим:
кумен гідропероксид кумену ацетон
ЕНОЛИ – ненасичені спирти з гідроксильною групою при подвійному зв’язку. СН2=СНОН – вініловий спирт. Еноли нестійкі та ізомеризуються в карбонільні сполуки – альдегіди або кетони (правило Ельтекова)
Ізомеризація енольної форми в кетонну має назву кето-енольної таутомерії.
На відміну від енолів їх естери та етери достатньо стійки. Вони не містять рухливого водневого атому і за звичайних умов не перегруповуються на карбонільні сполуки. Так широко відомий вінілацетат, який добувають приєднанням оцтової кислоти до ацетилену, полімеризується з утворенням полівінілацетату (ПВА)
Гідролізом ПВА добувають полівініловий спирт (ПВС)
Деякі багатоатомні феноли, наприклад, резорцин, також здатні до кето-енольній таутомерій
. Його ароматичний характер менш виражений, ніж у фенолу, тому він має здатність до кето-енольної таутомерії.
Унаслідок цього з оцтовим ангідридом резорцин реагує в енольній формі і утворює діацетат, а з гідроксиламіном реагує в кетонній формі та утворює діоксим:
діоксим діацетил
