Семінар 1: Основи теорії держави.
1. Основні теорії походження держави.
Серед науковців-юристів, істориків, філософів, етнографів та інших вчених немає одностайності в поглядах на причини виникнення держави і права.
В науку така теорія походження держави, яка пов'язує її виникнення з економічними та соціальними чинниками, з виникненням майнової нерівності, розшаруванням суспільства - появою класів, увійшла під назвою соціально-економічної класової або історико-матеріалістичної теорії.
Згідно з цією теорією найважливіші зміни в житті первісно-обшинного ладу були пов'язані з істотними змінами в економічному житті тогочасного суспільства, яке поступово переходило від привласнювального господарювання (мисливство і збирання) до господарювання виробничого, до одержання надлишкового продукту. Це зробило робочу силу людини здатною виробляти більшу кількість продуктів, ніж було необхідно для підтримання життя людини. Виникали реальні умови для експлуатації чужої праці та майнової і соціальної диференціації.
Цей період характеризується трьома великими розподілами праці:
1) відокремленням скотарства від землеробства (перший великий розподіл праці сприяв першому великому розподілу суспільства на 2 класи - вільних і рабів);
2) відокремленням ремесел від землеробства (другий великий розподіл спричинив поглиблення майнової нерівності серед вільних);
3) виділенням особливого прошарку людей, зайнятих лише обміном продуктів (третій - викликав появу класу посередників-купців, зайнятих лише обміном продуктів).
Суспільство розкололося на групи людей (класи) з різним майновим станом і різними, подекуди протилежними, інтересами. З'являється об'єктивна необхідність у новій організації, здатній вирішувати проблеми і конфлікти в суспільстві. На зміну первісно-общинному ладу приходить держава. Органи родового (общинного) управління замінюються органами державного апарату, виникає державна влада, яка виступає захисником панівних верств суспільства. Державна влада поширюється на всіх, хто проживає на визначеній кордонами території, незалежно від національності, й виступає як офіційний представник суспільства.
Водночас із виникненням держави відбувався процес формування права. Соціальні норми, що існували, стають непридатними у класовому суспільстві. Спочатку право складалося з трансформованих звичаїв та окремих судових рішень, яким панівний клас надавав значення загальнообов'язкової норми. Згодом, із становленням і зміцненням центральних органів державної влади, основним засобом формування правової системи стають акти (офіційні документи, що містять правила поведінки), які видаються цими органами і виражають інтереси домінуючих у країні верств суспільства.
Теологічна (релігійна) теорія пояснює походження кожної держави і права божественною волею. Це обґрунтовує її вічність, непорушність і святість. Відомими представниками цієї теорії у середньовічній Європі були богослови і мислителі Аврелій Августін і Фома Аквінський, Істинне буття - це духовний світ, а держава - це реальність другого порядку, підпорядкована духовному світові й залежна від нього. Ця теорія за наших часів поширена в багатьох мусульманських країнах.
Згідно з теологічною теорією, існує вищий божественний закон, який має лежати в основі позитивного права, створюваного державою. Прихильники цієї теорії пов'язують розвиток держави і права з діяльністю релігійних діячів, дотриманням релігійних канонів або орієнтацією держави і права на божественні начала.
Заперечення цієї теорії фактами існування як у минулому, так і на сучасному етапі антигуманних. несправедливих, з погляду віри, режимів не є доказом, бо релігія не заперечує існування добра і зла у земному бутті.
Теологічну теорію не можна ні довести, ні спростувати, але в оцінці її істинності не можна не враховувати визнання існування Бога не тільки більшістю мислителів багатьох поколінь, але й такими всесвітньо відомими вченими, як Д.І. Менделєєв, Т. Едісон, А. Ейнштейн, І.П. Павлов, М.І. Пирогов, Я.І. Сік орський.
Патріархальна теорія. Сутність цієї теорії полягає у твердженні, що держава походить від сім'ї, є результатом .розростання сім'ї. Сім'я, як початковий осередок суспільного життя, розростається у плем'я, а плем'я - у державу. Батьківська влада над дітьми трансформується у владу монарха над своїми підданими. Піддані мають підкорятися своєму монархові, монарх - проявляти щодо них батьківську турботу. Представниками цієї теорії були Арістотель і Платон. Розглядаючи суспільні відносини у державі як аналогію сімейних відносин, Платон виступав проти поділу суспільства на бідних і багатих, проти права приватної власності. Проте, як має бути мудрим глава сім'ї, так і мудрими мають бути правителі держави. У цьому аспекті Платон схиляється до елітарного характеру держави, стверджуючи, що доти, доки філософи не стануть царями у державі або царі й законодавці не стануть філософами, тобто доки обидві сили - політика і філософія - не зіллються, до тих пір не буде кінця бідам держави.
Договірна теорія. Згідно з цією теорією держава виникає внаслідок укладення між людьми суспільного договору — добровільної угоди між правителем і народом для забезпечення спільної справедливості. Держава має забезпечувати безпеку громадян та охорону їхньої власності. Таким самим шляхом створюється і право, яке, з погляду прихильників цієї теорії, має природний характер: кожна людина має невід'ємні права, набуті від природи. У разі порушення правителями умов договору і природних прав людини народ має право правителів замінити. Представниками цієї теорії були Т. Гоббс в Англії, Г. Гроцій у Голландії, Ж.-Ж. Руссо у Франції.
Органічна теорія. Ця теорія ототожнює побудову і функції держави з побудовою і функціями людського організму, а в політичному тілі держави визначає голову, тулуб, руки та ноги. Яскравий представник цієї теорії англійський філософ Г. Спенсер стверджував, що подібно до живого організму, держави народжуються, старіють і гинуть.
Психологічна теорія. За цією теорією, яка з'являється у XIX ст., причини виникнення держави криються у властивостях психіки людей. Суть теорії: в людях закладена психологічна потреба жити в умовах організованого співтовариства, в умовах колективної взаємодії. Психіці переважної частини людей притаманна потреба покорятися видатним особистостям, залежати від духовної еліти суспільства. Народ є інертною масою і потребує постійного керівництва. На чолі держави мають стояти особистості, наділені особливою волею і тактом керівництва.
Засновниками цієї теорії були французький криміналіст Габріель Гард і професор Київського університету св. Володимира, а згодом Варшавського університету Л. Петражицький.
Теорія насильства. Ця теорія пояснює виникнення держави завоюванням одними племенами, народами інших. Переможці перетворюються на панівні касти, стани, класи, а переможені - на рабів, підневільних тощо. Для утримання поневолених у покорі, управління ними необхідна держава як апарат, створюваний переможцями для керування переможеними. Отже, держава, за цією теорією, — не результат Божого провидіння, а породження ворожнечі, переваги грубої сили, війни й насильства. Ідеологічними підвалинами цієї теорії певною мірою можна вважати філософію Ф. Ніцше, який пропагував ненаситне прагнення до влади, культ грубої сили, зверхність арійців, підкорення слабких народів і т. ін. Сповідуючи цю теорію прибічники нацизму і расизму, які проголошували насилля найважливішим чинником розвитку, а гуманізм — виправданням слабовілля.
Космічна теорія. Поява держави за цією теорією пояснюється .втручанням інопланетних цивілізацій, або вищого космічного розуму.
Теорія конвергенції. У пошуках відповіді на історичну перспективу розвитку держави і права чимало дослідників другої половини XX ст. звертаються до так званої теорії конвергенції (від лат. - зближення, сходження). За цією теорією в ході історичного розвитку поступово зникають істотні відмінності між капіталізмом соціалізмом і відбувається їх зближення, злиття. Кожна система запозичує в іншої усе найкраще і ліквідує негативні економічні, політичні, правові та інші моменти своєї державності.
Іригаційна теорія або концепція про гідравлічне походження і розвиток державності в деяких країнах Стародавнього Сходу. Виникнення держави в ряді країн Стародавнього Сходу пов'язується з необхідністю будівництва гігантських іригаційних споруд у східних аграрних областях. Відповідно до цієї концепції, необхідність і призводить до утворення "менеджеріального-бюрократичного класу", що порабощає суспільство. Дійсно, процеси створення і підтримки потужних іригаційних систем відбувалися в регіонах утворення первинних міст-держав: в Месопотамії, Єгипті, Індії, Китаї та інших найбільш несприятливих для ведення сільського господарства регіонах. Держава, вимушене проводити в подібних умовах жорстко централізовану політику, виступає в якості єдиного власника і одночасно експлуататора. Тобто практично безперечним можна вважати факт впливу географічних і кліматичних (грунтових) умов на становлення державності. Також очевидна і зв'язок цих процесів з формуванням численного класу управлінців-чиновників, служб, «государевих» людей, які захищають канали від замулювання, що забезпечують судноплавство по них, досягаючи ефективного використання цих споруд, шляхом експлуатації інших громадян.