- •Аналіз умов праці в галузі.
- •1. Загальна характеристика умов праці в галузі апк.
- •2. Шкідливі та небезпечні фактори виробничого середовища.
- •3. Вимоги безпеки до галузевих технологічних процесів та обладнання.
- •4. Гігієнічне нормування умов праці за показниками мікроклімату, повітрообміну, освітлення та засоби їх нормалізації в робочій зоні.
- •5. Гігієнічне нормування умов праці за показниками шуму, вібрації, ультразвуку, інфразвуку, випромінювання та засоби захисту від них.
- •Поліпшення стану виробничого середовища, зменшення важкості та напруженості процесу в галузі апк.
3. Вимоги безпеки до галузевих технологічних процесів та обладнання.
Безпека експлуатації сучасного підприємства нерозривно пов'язана з технологією і організацією виробництва.
Основними вимогами безпеки, що ставляться до конструкцій машин та механізмів, є безпека для здоров'я та життя людей, надійність та зручність експлуатації.
Безпека виробничого обладнання забезпечується:
при проектуванні - дотриманням принципів технологічності і ергономічності конструкції, застосуванням раціональних кінематичних схем, принципу безперервності процесу, дистанційного або автоматичного управління, забезпеченням запобіжними та захисними системами;
при виготовленні - застосуванням сучасних технологій машинобудування, відповідних матеріалів, дотриманням передбачених допусків та посадок;
при збірці та монтажі - точним дотриманням технології;
при експлуатації - своєчасним обслуговуванням та профілактичними оглядами, дотриманням експлуатації,
Загальні вимоги до виробничих процесів регламентуються ГОСТ 12.3.002 75. Вони передбачають:
—усунення безпосереднього контакту працівників з вихідними матеріалами, заготовками, напівфабрикатами, готовою продукцією та відходами виробництва, котрі справляють небезпечну дію;
— заміну технологічних процесів та операцій, пов'язаних з виникненням небезпечних та шкідливих виробничих факторів, процесами та операціями, при виконанні котрих ці фактори відсутні або мають меншу інтенсивність;
— комплексну механізацію та автоматизацію виробництва;
— застосування дистанційного керування технологічними процесами та операціями за наявності небезпечних і шкідливих виробничих факторів;
— герметизацію обладнання;
— застосування засобів колективного захисту працівників;
— раціональну організацію праці та відпочинку з метою профілактики монотонності та гіподинамії, а також зниження важкості праці;
— своєчасне отримання інформації про виникнення небезпечних та шкідливих виробничих факторів на окремих технологічних операціях;
— запровадження систем керування технологічними процесами, котрі забезпечують захист працівників та аварійне вимкнення виробничого обладнання;
— своєчасне видалення та знешкодження відходів виробництва, котрі є джерелами небезпечних і шкідливих виробничих факторів;
— забезпечення пожежо- та вибухобезпеки.
При експлуатації технологічного обладнання в результаті дії небезпечних факторів створюється можливість травматизму. Простір, в якому постійно чи періодично діють ці фактори, називається небезпечною зоною.
Небезпечні зони виникають біля ремінних, зубчастих та інших передач, транспортерів у місцях набігання стрічки на барабан чи ролик, валиків вальцьових верстатів, ріжучих інструментів, робочих органів вантажопідйомних машин і т.п. Приклади небезпечних зон різних механізмів показані на рис. 1.
Рис. 1. Приклади небезпечних зон механізмів (вказані стрілками):
1 - передаточний ланцюг із зубчаткою;'2 - ремінна передача; 3 - зубчата рейка; 4 - валки; 5 - зубчатки; 6 - кінець конвеєра; 7 - токарний верстат; 8 - свердло; 9 - абразивний круг; 10 - циркулярна пилка; 11 - стрічкова пилка; 12 - фрезерний верстат; 13 - поперечно-строгальний верстат; 14 - штамповка; 15 - різання; 16 - загинання
Для захисту від дії небезпечних факторів застосовуються колективні та індивідуальні засоби захисту. Можливо виділити чотири групи колективних засобів захисту: огороджувальні пристрої, запобіжні, сигналізаційні пристрої відключення системи попередження і системи дистанційного управління технологічними процесами.
Огороджувальні пристрої бувають стаціонарні, знімні і переносні.
Стаціонарні огородження постійно закривають доступ до небезпечних зон і знімаються лише на час огляду, змащування і ремонту робочих органів. Такими огородженнями є корпуси обладнання, суцільні кожухи, бар'єри, незнімні огородження передач тощо.
Знімні огородження ставлять на обладнання в місцях, які вимагають періодичного доступу до небезпечних зон для допоміжних операцій, наприклад зміни інструменту, його заточки, завантаження і розміщення сировини в машинах періодичної дії і т.п. Знімні огородження слід блокувати з робочими органами, що забезпечують неможливість експлуатації машини при відкритих огородженнях. Блокувальні пристрої, що використовують в знімних огородженнях, бувають механічні, електричні, фотоелектричні, електромеханічні і т.п.
Переносні огородження небезпечних зон встановлюються на час проведення ремонтно-будівельних робіт, наприклад для огородження траншей, монтажних та інших прорізів.
2. Запобіжні пристрої служать для попередження аварій і поломок окремих частин обладнання і пов'язаною з цим небезпекою травматизму. При порушенні встановлених параметрів запобіжні пристрої спрацьовують автоматично, відключаючи відповідне обладнання чи його вузол. За способом поновлення працездатності виключеного елементу запобіжні пристрої підрозділяють на три групи систем: з автоматичним поновленням ланцюгу після того, як контрольований параметр прийшов у норму (наприклад, запобіжний клапан установок, працюючих під тиском); з ручним поновленням ланцюгу органом управління (наприклад, електромагнітні розчіплювані); з поновленням ланцюгу шляхом заміни слабкого запобіжного пристрою, який вийшов з ладу (наприклад, запобіжні мембрани, плавкі вставки, зрізуючі штифти).
Сигналізаційні пристрої призначені для інформації персоналу про роботу обладнання і виникаючі при цьому небезпечні і шкідливі виробничі фактори. Сигналізація буває оперативна, попереджувальна та ін.
За способом сповіщення оперативна і попереджувальна сигналізація поділяються на
знакову,
індикаторну,
світлову,
звукову,
кольорову
комбіновану
Використовуються для контролю різних параметрів: кількості продукту, тиску, температури і вологості середовища, хімічного складу, швидкості, параметрів вібрації і шуму тощо.
До попереджувальної сигналізації відносяться також написи, що вивішуються на обладнанні: "Не включати - працюють люди!", "Обережно, отрута!".
4. Системи дистанційного управління дозволяють усунути дію на організм людини теплових випромінювань, запиленості, вібрації, шуму та інших шкідливих і небезпечних факторів. Дистанційне управління застосовується на підприємствах по зберіганню і переробці зерна, хлібопекарних, кондитерських, пивоварних та ін. Дистанційне керування дозволяє здійснювати контроль та регулювання його роботи з ділянок, досить віддалених від небезпечної зони. Впровадження в промисловість механізованих ліній із пультами дистанційного управління дозволяє не лише покращити умови праці, але й підвищити її продуктивність.
Крім цього, існує чимало запобіжних засобів і методів, які використовуються залежно від умов технологічного процесу і конструктивних особливостей обладнання, що експлуатується.
Наприклад - сигнально-попереджувальні пристрої і фарбування обладнання. Сигнальні пристрої встановлюються в зонах видимості і слухового відчуття обслуговуючого персоналу. Сигнали небезпеки повинні чітко сприйматися у виробничій обстановці.
Нормативами визначаються сигнальні і розпізнавальні кольори. Основними сигнальними кольорами є червоний - заборона, засвідчує про безпосередню небезпеку, жовтий - зосередження уваги і попередження про можливу небезпеку і зелений - відсутня небезпека.
Розпізнавальними кольорами вважають зелений, червоний, синій, жовтий, оранжевий, фіолетовий, коричневий, сірий.
Розпізнавальні кольори наносять на технологічне підйомно-транспортне обладнання, трубопроводи, елементи будівельних конструкцій та інші споруди.
Трубопроводи фарбуються в строго визначені розпізнавальні кольори в залежності від речовин, що транспортуються. Трубопроводи холодної і гарячої води фарбуються в зелений колір, пари - червоний, кислот -оранжевий, лугів - фіолетовий, пально-мастильних рідин -коричневий, повітря - синій, пожежний водопровід - в червоний колір.
Робоче місце — це зона, оснащена необхідними технічними засобами, в якій відбувається трудова діяльність виконавця або групи виконавців, що виконують одну і ту ж роботу або операцію. Поняття «робоче місце» асоціюється з поняттям «робоча зона».
Постійне робоче місце — місце, де працівник проводить більшу частину (понад 50 % або більше 2 год безперервно) свого робочого часу. При виконанні роботи в різних пунктах або місцях робочої зони постійною вважається вся робоча зона.
Загальні принципи організації робочого місця:
— на робочому місці не повинно бути нічого зайвого; всі необхідні для роботи предмети повинні знаходитись поряд з працівником, але не заважати йому;
—ті предмети, котрими користуються частіше, розташовуються ближче, ніж ті предмети, котрими користуються рідше;
— предмети, котрі беруть лівою рукою, повинні знаходитись зліва, а ті предмети, котрі беруть правою рукою, повинні знаходитись справа;
— якщо використовують обидві руки, то місце розташування пристосувань вибирається з врахуванням зручності захоплювання його двома руками;
— небезпечніше, з точки зору можливості травмування працівника, обладнання повинне розташовуватись вище, ніж менш небезпечне. Однак слід враховувати, що важкі предмети під час роботи зручніше та легше опускати, ніж піднімати;
— робоче місце не повинне захаращуватися заготовками і готовими деталями;
— організація робочого місця повинна забезпечувати необхідну оглядовість.
Засоби відображення інформації повинні бути розташовані в зонах інформаційного поля робочого місця з врахуванням частоти та значущості інформації, типу засобів відображення інформації, точності і швидкості спостереження та зчитування.
Раціональна і правильна організація робочого місця забезпечує високу продуктивність праці та усунення травматизму при виконанні кожної технологічної операції.