3.Інтерв'ю.

Порівняно із анкетуванням, інтерв'ю у практиці соціологічних опитувань використовується значно рідше - через більшу складність та неоперативність його проведення. Інтерв'ювання має свої переваги та недоліки, порівняно із анкетуванням, тому при плануванні дослідження доводиться вирішувати: чому надавати перевагу, враховуючи найменші затрати часу та засобів, і необхідність отримання найбільш важливої та достовірної інформації.

Основна різниця між анкетуванням та інтерв'юванням – у формі контакту дослідника з опитуваним. Інтерв'ю – це співбесіда, яка проводиться за певним визначеним планом, обумовлює прямий контакт інтерв'юера (той, хто опитує) з респондентом (кого опитують), причому запис відповідей проводиться письмово або, з дозволу респондента, на диктофон.

Є велика безліч різновидів інтерв'ю. У прикладній соціології розрізняють кілька видів інтерв'ю: формалізоване, фокусоване та вільне. За змістом бесіди розрізняють так звані документальні інтерв'ю (уточнення фактів, вивчення подій), інтерв'ю думок (виявлення оцінок, поглядів, суджень). Особливо виділяється інтерв'ю із спеціалістами-експертами. Щодо техніки проведення розрізняють вільні нестандартні і формалізовані інтерв'ю.

Формалізовані (стандартизовані) інтерв'ю - найбільш розповсюджений різновид інтерв'ювання. Проведення його вимагає детально розробленої процедури (загальний план, послідовність та конструктивність запитань, відповідей). При використанні цього виду опитування інтерв'юер зобов'язаний чітко дотримуватися формулювань питань та їх послідовності. У стандартизованому інтерв'ю, як правило, пропонують закриті запитання. Інтерв'ю із відкритими запитаннями передбачає дещо менший ступінь стандартизації його проведення.

Дещо менший ступінь стандартизації має фокусоване інтерв'ю, метою якого є збір думок, оцінок щодо певної конкретної ситуації, явищ, їх причин та наслідків, і виявити інформацію про реакцію суб'єкта на задану дію (тому його і називають фокусованим, спрямованим).

Вільні інтерв'ю - це довготривала співбесіда інтерв'юера із респондентом без суворої деталізації питань, але проводиться за загальною програмою. Цей вид опитування застосовується тоді, коли дослідник приступає до визначення проблеми дослідження.

Від застосування того чи іншого виду інтерв'ю певною мірою залежить і точність отриманої інформації. Переважно при інтерв'юванні виявляється вплив інтерв'юера на якість отриманих результатів-даних. Такого роду впливове явище не усвідомлюється учасниками інтерв'ю в психологічному та поведінковому контексті як на вербальному (розмова, спілкування) рівні, так і в неявних формах (емоційний тон, міміка, поведінка). Тому, чим більш стандартизованим є інтерв'ю, тим більше у дослідника можливості знизити вплив інтерв'юера. Водночас досвід показує, що і в опитувальному листі трапляються вади, недоробки, і в силу свого вміння інтерв'юер прагне і повинен їх відчувати та виправляти. Тому інтерв'ю одночасно може мати елементи пілотажності (апробації).

Залежно від особливостей процедури інтерв'ю може бути інтенсивним (глибоким, тривалим).

За способом організації розрізняють групові та індивідуальні.

Останнім часом, у великих містах, де досить високий рівень телефонізації, застосовується телефонне інтерв'ю. Його основні переваги: оперативність і низька вартість. Телефонні інтерв'ю використовують для швидкого опитування та для зондування соціального настрою. Але інтерв'юер при цьому повинен мати спеціальну підготовку (уміння володіти інтонацією, голосом, відчувати стан опитуваного тощо). Крім того, оптимальна тривалість такого типу інтерв'ю - до 15 хвилин, після чого інтерес та увага до діалогу значно знижується.

Особливості інтерв'ю. Ідеальне інтерв'ю нагадує живу співбесіду двох рівнозаінтересованих людей. Один із учасників інтерв'юер - професійний дослідник, другий - респондент, який обстежується. Формалізоване інтерв'ю нічим не відрізняється від опитування в анкеті, тільки записи інтерв'юер веде у ході розмови.

Структура (основні фази) ведення співбесіди (інтерв'ювання):

1) встановлення першого контакту (мета створити сприятливу атмосферу для розмови);

2) закріплення контакту і перші запитання за планом інтерв'ю;

3) перехід до основних запитань;

4) швидке встановлення контакту (в разі його втрати), встановлення причини втрати контакту:

- респондент не володіє інформацією або йому важко згадати;

- опитуваний не зрозумів мети запитання і характеру очікуваної від нього відповіді;

- респондент не хоче відповідати тому, що не настроєний на відвертість;

5) закінчення інтерв'ю, подяка співбесідникові, підбиття підсумків співбесіди.

План лекційного заняття №5

Тема: Контент-аналіз

Мета лекції: сформувати в студентів уявлення контент–аналіз як методі політичного дослідження.

Методи: повідомлення нового матеріалу, пошук студентами інформації, аналіз поставлених проблем, аналіз статей на задану тему.

Дидактичні засоби навчання: матеріал лекції, методичні розробки запропонованої теми, розгляд схем та таблиць, статті на дану тему.

Література:

1. Аверьянов Л.Я. Контент-анализ. – 2007

2. Иванов В. Ф. Контент-анализ. — К., 1994. — 110 с.

3. Костенко Н. В. Масова комунікація. // Соціологія: навч.посібник. За ред. С. О. Макеєва. — К.: Українська енциклопедія, 1999. — С.153-181.

4. Мангейм Д.Б., Рич Р.К. Политология. Методы исследования. – М., 1997.

5. Ньюман Л. Неопросные методы исследования // Социологические исследования. — 1998. — № 6. — С. 119—129.

6. Федотова Л. Н. Анализ содержания – социологический метод изучения средств массовой коммуникации. – М.: Научный мир, 2001. – 214 с.

7. Юськів Б. М. Контент-аналіз. Історія розвитку і світовий досвід. – Рівне.: Перспектива, 2006. – 203 с.

Структура лекційного заняття:

1. Організаційна частина заняття

План

1. Суть контент-аналізу

2. Основні джерела контент-аналізу.

3. Цілі контент-аналізу.

4. Специфіка використання контент-аналізу.

5. Основні етапи проведення контент-аналізу.

2. Повідомлення теми, мети та основних завдань заняття

Тема: Контент–аналіз

Мета: сформувати в студентів уявлення про місце та роль контент-аналізу в політичному дослідженні.

Завдання: охарактеризувати контент-аналіз як метод в політичному дослідженні.