3.4 Науково-технічна сфера в Україні

Сьогодні економіка України знаходиться в кризовому стані. Криза китайською мовою складається з двох ієрогліфів, які означають: "катастрофа" і "шанс". Підняти економіку можуть тільки нові наукоємні технології.

Низька економічна ефективність науки в Україні пояснюється низькими життєвими стандартами та низькою технологізацією умов праці науковців і, безумовно, станом фінансування науки.

Фінансування науки в Україні здійснюється через базове фінансування і на основі використання програмно-цільових методів. Більша частина передбачених Державним бюджетом коштів розпорошується між численними розпорядниками коштів, раціональність замовлень яких майже не контролюється. У 2000 – 2002 рр. кількість розпорядників коштів зросла з 24 до 32, а у 2004 р.– до 45.

Відповідно до статті 34 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" держава забезпечує бюджетне фінансування наукової та науково-технічної діяльності в обсязі не менш як 1,7 відсотка внутрішнього валового продукту України.

Частка обсягів фінансування науки за рахунок державного бюджету у внутрішньому валовому продукті в 2004 р. становила 0,47%, а за рахунок усіх джерел фінансування – 1,14 %. Планові видатки на науку у 2005 р. за рахунок коштів держбюджету передбачені на рівні 0,47% ВВП та за рахунок усіх джерел фінансування – на рівні 1,16% ВВП.

Нинішня структура фінансування наукових і науково-технічних робіт в Україні є такою, %:

фундаментальні дослідження – 49;

прикладні дослідження і розробки – 27;

державні науково-технічні програми – 5.

Аналіз свідчить, що структура фінансування сьогодні в нашій державі не є оптимальною, вона значно відрізняється від усереднених світових обсягів витрат на фундаментальні прикладні дослідження і розробки на рівні співвідношень 15%; 25%; 60% відповідно.

Фінансування науково-технічних розробок і впровадження їхніх результатів у практику слабо зорієнтовано на поліпшення майбутньої структури випуску продукції.

Сьогодні Україна одержує фінансові ресурси, головним чином, за рахунок галузей третього технологічного укладу, що не може забезпечити ефективне економічне зростання, яке дають біотехнології, інформаційні, електронні та інші сучасні технології високого рівня. На цьому несприятливому для країни фоні формується стійка зовнішня технологічна залежність.

Україна імпортує в низькотехнологічний сектор до 50% продукції та лише приблизно 10% – у високотехнологічний. При цьому придбаваються не сучасні технології, а переважно застаріле устаткування.

Украй низькою для країни залишається частка експорту наукоємної продукції, яка становить лише 8%. Обсяг експорту України не збалансовується з обсягом імпорту високотехнологічної продукції, тим самим закріплюється технологічна залежність від застарілих зарубіжних технологій і створюється технологічна небезпека для країни.

На жаль, не тільки виробнича, а й технологічна, наукова, фінансова, експортно-імпортна діяльність концентрується в низько- і середньо- технологічних секторах.

Змінити ситуацію за рахунок лише часткових заходів, зберігаючи економічну структуру, що склалася, і традиційні пріоритети державної підтримки розвитку економіки, принципово неможливо. Нагальним є крутий поворот у державній політиці в бік інноваційного розвитку економіки.

Ефективність науки в Україні можна характеризувати такими показниками:

– за кількістю патентів, зареєстрованих на 1 млн. населення, Україна має високий показник: 99 патентів (приблизно стільки, скільки і в Росії). У багатьох країнах з середнім рівнем соціального розвитку

цей показник є набагато меншим. Розвинені країни мають набагатобільше патентів, наприклад Японія – 884;

– за кількістю працівників у сфері НДДКР на 1 млн. населення Україна займає достойне місце: 2118 осіб, Росія – 3494, США –4099, Японія – 5321 (порівняння зроблено за даними 2001р.);

– невисоким є вплив науки на рівень технологізації нашого життя, що можливо проілюструвати станом забезпечення мобільним зв'язком та комп'ютерами. У 2003 р. Україна мала 136 абонентів на 1000 осіб, для порівняння: в 2001 р. Норвегія – 815, Велика Британія – 770, США – 451, Польща – 259. Рівень інтернетизації в Україні – 70 користувачів на 1000 осіб, в Норвегії – 464, Великій Британії – 330, у США – 501, Польщі – 98.

Структура зовнішньої торгівлі країн світу також свідчить про низьку віддачу науки.

Прикро, що в нашому суспільстві сьогодні є непопулярним отримання технологічної освіти, більшість населення прагне отримати економічну, юридичну і медичну освіту, що підтверджують соціологічні дослідження.

За такого ставлення до одержання інженерно-технічної освіти досить важко буде змінити процес технологізації в нашій країні.

Особливого значення для розвитку науково-технічної сфери набуває процес інформатизації і створення інформаційного суспільства.

Соціокультурний та економічний зміст інформатизації полягає в тому, що нові інформаційно-телекомунікаційні технології докорінно змінюють і розширюють можливості розвитку науки і техніки, формують нове соціально-економічне співіснування через наявність соціальних мережних комунікацій, налагодження зворотних зв'язків між інститутами, суспільством і державою та встановлення системи вільного доступу до суспільно та особисто корисної інформації.

Завдяки суспільній інформатизації сьогодні розширюються права громадян щодо доступу до інформації та знань, збільшуються можливості громадянської участі в науковому й економічному житті, відкриваються досі ще небачені можливості не лише для споживання інформаційного продукту, але й для інтерактивного виробництва нового прогресивного, економічного і виробничого світогляду, яке спрямовує та прискорює прогресивні суспільні процеси.

Слід зазначити, що суспільно-економічні відносини стають більш технологічними, а технології – інформаційними.

Проблеми інформаційно-аналітичного забезпечення сфери науково-технічної діяльності (НТД) тісно пов'язані з етапами і станом розвитку сфери НТД. Визначення пріоритетів дослідження, забезпечення ефективності використання їхніх результатів, визнання ролі науки та її значення для розвитку суспільства – ці аспекти державної науково-технічної політики в значній мірі впливають на побудову систем інформаційно-аналітичного забезпечення. Напрям розвитку науково-технічної сфери та системи інформаційно-аналітичного забезпечення динамічно взаємодіють. За визначенням Д. Белла: "Новий синтез науки і інновацій, який відкриває можливості систематичного і організаційного технологічного прогресу, є однією з фундаментальних основ постіндустріального суспільства".