Соціально-демографічні чинники

Демографічний чинник.

- різке падіння показників народжуваності та зростання смертності;

• погіршення показників шлюбності;

• порівняно низька тривалість життя;

• несприятлива вікова структура населення;

• зростання економічного навантаження на працездатне населення з боку осіб, що вийшли за межі працездатного віку;

Чинник робочої сили (трудовий). Вплив цього чинника на розміщення виробництва визначається кількістю затраченої праці на виробництво однієї одиниці продукції, кількістю робітників, потрібних для виробництва певної кількості продукції.

Трудомісткість – показник частки заробітної плати у собівартості виробленої продукції.

• високотрудомісткі (великі затрати праці на випуск одної продукції);

• середньї трудомісткості (менші затрати праці, і більший випуск продукції);

• нетрудомісткі ( мінімальні затрати праці на одиницю продукції).

Найбільш трудомісткими виявляються такі галузі: електроніка (виробництво ЕОМ, телевізорів, радіоприймачів, побутової електроніки), автомобілебудування, верстатобудування, бавовняна, шовкова, взуттєва промисловість. Трудомісткі види виробництва розміщуються у містах, які мають вільні трудові ресурси.

До фактора трудомісткості належить фактор наукомісткості виробництва. До наукомістких виробництв належать ті, що потребують:

• висококваліфікованих робітників;

• великих вкладень в науково-дослідну роботу.

Соціальний чинник включає соціальну інфрастуктуру, що задовольняє потреби населення в освіті охороні здоров’я, сфері послуг та житлово-комунал обслуговуванні.

Споживчий чинник. Тяжіння до споживчого фактору виникає у таких випадках:

• готовий продукт не може перевозитися на великі відстані через певні споживчі властивості (хлібобулочні вироби, кондитерські вироби, молочні продукти, сірчана кислота);

• коли продукт порівняно дешевий і перевезення на великі відстані може збільшити його вартість (цегла, будівельні матеріали, залізобетон);

• коли масове споживання готової продукції знаходиться у певних центрах, наприклад великих містах, а сировина транспортується легко (виробництво пластмас, меблів, цукру-рафінаду, сталі з металобрухту).

7. Економічні чинники

Транспортний чинник – один з найвпливовіших для розміщення виробництва. Залежно від величини транспортних витрат розміщення виробництва тяжіє до сировини або до споживачів.

Щоб визначити інтенсивність його впливу треба розрахувати витрати сировини і палива на одиницю виробленої продукції. Якщо вони перевищують вагу готових виробів, то підприємство вигідно розміщувати поблизу сировини і палива, бо це приводить до скорочення паливних витрат. І навпаки, у тих випадках, коли витрати сировини і палива менші за вагу готової продукції, підприємства можуть бути розміщені на значній відстані від сировинних баз (виробництво суперфосфату, макаронних виробів, бавовняних тканин). Дорогі вантажі (цукор, машини, бавовник, вовна, шовк-сирець). Дешеві вантажі(будівельні матеріали, вугілля, руди чорних і кольорових металів) перевозити на великі відстані невигідно.

Чинник ринкової кон’юнктури

Кон’юнктура ринку (співвідношення попиту і пропозиції) – це співвідношення між наявними на ринку матеріальними цінностями і послугами та потребами на них. (стимулом для розвитку виробництва – є зростання попиту на вироблену продукцію, і навпаки, зменшення попиту веде до скорочення виробництва). Ринкова кон’юнктура складається під великим впливом науково-технічних змін.