Структура, обсяг і оформлення курсової роботи

Курсова робота складається з титульного аркуша, змісту, вступу, основної частини (кількох розділів), висновків і списку використаних джерел. Вона також може мати додатки, які містять допоміжний матеріал.

На титульному аркуші мають бути зазначені: назва міністерства, якому підпорядковано вищий навчальний заклад; назва університету; назва кафедри, де виконано роботу; реєстраційний номер; оцінка з підписом керівника і зазначеними номером протоколу та датою засідання кафедри, на якому схвалено результати захисту курсової роботи; тема роботи; прізвище, ініціали автора; прізвище, ініціали, науковий ступінь і посада наукового керівника; назва міста й рік виконання роботи (додаток А).

У змісті, який є остаточно відкоригованим планом курсової роботи, перелічують заголовки всіх її структурних частин у тій послідовності, в якій вони подаються в тексті, і вказують сторінки, на яких вони починаються (додаток Б).

У вступі обґрунтовують вибір теми, її значення та актуальність, предмет, об’єкт, мету, завдання, методи дослідження; висвітлюють сучасний стан дослідження наукової проблеми, якій присвячено роботу, стисло викладають програму дослідження.

Основну частину, як правило, поділяють на два розділи: теоретичний й практичний. У теоретичному розділі дається критичний аналіз опрацьованої студентом наукової літератури та визначаються теоретичні положення, які є вихідними для виконання практичного розділу. У цьому розділі також обґрунтовується необхідність здійснення певних дослідницьких розвідок. Практичний розділ містить опис виконання дослідницького завдання та аналіз його результатів. Кожен розділ містить у собі зміст декількох пунктів плану. У них розкриваються історія і теорія досліджуваного питання, дається критичний аналіз літератури, показуються позиції автора. Далі викладаються методи, організація і результати самостійно проведеного фрагмента дослідження.

Роботу варто починати з підбора літератури по темі дослідження.

Виділяються три джерела бібліографічної інформації:

1. первинні (статті, дисертації, монографії і т.д. );

2. вторинні (бібліографія, реферативні журнали, сигнальна інформація і т.д.);

3) третинні (огляди, компілятивні роботи, довідкові книги тощо ).

Необхідно розрізняти бібліографічну інформацію (де, у яких джерелах містяться потрібні зведення) і власне наукову - про самий зміст уже відомих знань.

При написанні курсової роботи варто переглянути журнали: "Педагогіка", "Народна освіта", "Виховання школярів", "Рідна школа", "Класний керівник" і інші педагогічні журнали, а також методичні журнали, що мають відношення до конкретної спеціальності: "Географія в школі", "Початкова школа", "Математика в школі", "Іноземні мови в школі" і інші.

Тематичні покажчики статей за рік друкуються в останніх номерах журналів. Корисно також ознайомитися з оглядами літератури по визначених темах. У результаті збору інформації з теми дослідження повинні бути отримані наступні зведення.

1. Хто і де (які дослідники, у яких наукових установах, центрах) уже працював і працює по темі дослідження?

2. Де опубліковані результати цієї роботи (у яких джерелах)?

3. У чому конкретно вони полягають?

Перший розділ присвячується, як правило, теоретичному обґрунтуванню питання. Назва розділу має відображати сутність проблеми. Не допускається називати його загальним визначенням "Теоретична частина", "Теоретичний розділ", "Теоретичне обґрунтування" та iн. Він може містити 2- 4 підрозділи. В огляді літератури окреслюють основні етапи розвитку наукової думки з даної проблеми стисло, в аналітичному плані, критично висвітлюють роботи попередників, називають ті питання, що залишились невирішеними і визначають таким чином місце курсової роботи у розв’язанні проблеми. Бажано закінчити огляд літератури коротким резюме стосовно необхідності проведення досліджень у даній галузі.

Перед складанням огляду літературних джерел необхідно визначити основні поняття по темі дослідження, щоб використання їх було однозначним. Це означає, що те чи інше поняття у педагогіці різними авторами може трактуватися по-різному (наприклад, виховання в "широкому" і "вузькому" змістах). Після того, як визначення понять буде зроблено, починається пошук їхніх тлумачень у наступних джерелах:

- енциклопедії: загальні (БСЭ, МСЭ й ін.) і спеціальні (наприклад, педагогічна, психологічна, філософська й ін.);

- тлумачні словники: загальні (С. Ожегова, В. Даля й ін.) і спеціальні (наприклад, педагогічний, психологічний, соціологічний);

- змісти і предметні покажчики основних підручників і монографій по темі дослідження.

Знайдені визначення понять фіксуються і піддаються розумовій обробці за допомогою операцій аналізу, порівняння, класифікації, узагальнення й ін.

Для написання огляду по темі дослідження доцільно використовувати не менш 15 джерел.

У другому розділі обґрунтовують вибір напрямку досліджень, наводять методи вирішення задач та їх порівняльні оцінки, розробляють загальну методику проведення досліджень. У цьому розділі вказується місце і час проведення дослідження, характеризується матеріал, який узято для досліджень, детально описуються використані методи досліджень. Тобто в основу покладається описання організації та результатів емпіричного дослідження. Він називається у відповідності з сутністю проблеми. Не допускається називати розділ "Практична частина", "Експериментальна частина". В розділі дається програма дослідницької роботи, наводиться опис методики дослідження, її результатів, що виражається в математично опрацьованих даних спостережень, анкетувань, бесід та ін., а також практичні висновки і рекомендації. Містить 2-4 підрозділи. В роботах з історії педагогіки емпіричне дослідження може полягати у виявленні стану реалізації досліджуваної історичної проблеми в практиці роботи сучасної школи. У підрозділах із вичерпною повнотою, логічно й аргументовано викладають зміст і результати власних досліджень.

Студент повинен висвітлити те нове, що він вносить у розробку проблеми, дати оцінку достовірності одержаних результатів, порівняти їх із даними інших дослідників. Виклад матеріалу підпорядковують одній провідній ідеї, чітко визначеній автором.

Опис дослідно-експериментальної роботи. Докладно дається характеристика учнів, вік, кількість, описується матеріал, використовуваний у дослідній роботі. Тут вказується, яке устаткування (прилади, апаратура) використовувалося; необхідно описати і весь хід роботи, включаючи інструкцію, що давалася учням. Варто згадати, яким способом оброблялися отримані дані.

Результати дослідно-експериментальної роботи можуть бути представлені в таблицях, графіках, діаграмах і т.д.. До таблиць, малюнкам варто зробити підписи - короткі, зрозумілі, під малюнками помістити пояснення, розшифровку скорочень т.д. Всі ілюстрації потрібно виконувати акуратно. Тут же можна привести цитати зі словесних звітів.

Висновки. У висновках викладають найбільш важливі результати, одержані в роботі. У першому пункті висновків коротко оцінюють стан вивчення поставлених на початку курсової роботи задач. Далі викладаються результати дослідження, які базуються на висновках до кожного розділу. Найзручніше формулювати висновки у відповідності з поставленими завданнями. У висновках необхідно наголосити на якісних та кількісних показниках здобутих результатів, обґрунтувати достовірність результатів, викласти рекомендації щодо їх використання. У ході оформлення висновків необхідно відповісти на такі питання: Чому так вийшло? У чому причини? Як можна пояснити той чи інший факт? На цьому етапі роботи необхідно залучити теоретичні і практичні дані, отримані іншими авторами, проаналізувати чи відповідність невідповідність власних даних результатам інших дослідників, дати інтерпретацію, пояснити отримані дані. Робити це доцільно в тій же послідовності, у якій представлені результати в тексті. Це забезпечує стрункість і логіку викладу. Необхідно з'ясувати, чи підтвердилася гіпотеза дослідження, що була раніше сформульована.

У цілому висновок повинний давати відповідь на наступні питання.

1. Для чого студент проводив дослідження?

2. Що зроблено?

3) До яких висновків прийшов автор?

Додатки. За необхідністю до додатків доцільно включити допоміжний матеріал, необхідний для повноти сприйняття роботи:

–    інструкції та методики, які були проведені в процесі виконання курсової (дипломної) роботи; –    таблиці первинного обліку в спостереженнях або в досліді; –    статистична обробка дослідних даних; –    фрагменти конспектів уроків; –    наочність до уроків тощо.

Кожен додаток має свій заголовок і починається з нової сторінки, їх кількість не обмежується. Позначаються вони великими літерами української абетки (за винятком літер Г, Є, І, Ї, Й, О, Ч, ь), наприклад, «Додаток А».

Список використаних джерел містить перелік не менше п’ятнадцяти опрацьованих вітчизняних і зарубіжних праць з основної та суміжних дисципліни, на які автор посилається у своїй роботі.

Літературне оформлення курсової роботи.

Робота виконується (пишеться чітким почерком або друкується) на одній сторінці аркуша білого паперу формату А4 (210 Х 297 мм), через півтора інтервали. Текст набирається шрифтом Times New Roman 14, між рядками інтервал - 1,5 (30 рядків на сторінку). Поля таких розмірів: ліве 30 мм, праве - 10мм, верхнє і нижнє – 20мм. Обсяг курсової роботи близько 1 умовного друкарського аркушу (1 у.д.а. дорівнює 24 сторінки машинопису 30 рядків на сторінку). Нумерацію сторінок подають арабськими цифрами без знака №. Титульний аркуш – перша сторінка курсової роботи (див.: Додаток А). Його включають до загальної нумерації сторінок, проте не нумерують. На наступних сторінках номер проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.

Кожен розділ слід починати з нової сторінки, відстань між підрозділами, між заголовком і текстом має становити 1 рядок. Нумерація сторінок, розділів, підрозділів, пунктів і підпунктів, рисунків, таблиць подається арабськими цифрами, додатків – великими українськими літерами. Такі структурні частини, як зміст, вступ, висновки, список використаних джерел, додатки не мають порядкового номера у змісті роботи. Звертаємо увагу на те, що всі аркуші, на яких розміщені структурні одиниці курсової (дипломної) роботи, нумерують звичайним способом.

Після номера розділу, наприклад, РОЗДІЛ 2, крапку не ставлять, а з нового рядка друкують заголовок розділу. Якщо вказується номер підрозділу, то ставиться крапка і далі йде його назва: 2.3. Назва. Таблиці, рисунки (ілюстрації) подаються безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше або на наступній сторінці: Рис. 2.3 або Таблиця 1.2, що означає третій рисунок другого розділу або друга таблиця першого розділу. Позначка Таблиця 1.2 ставиться у правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці, який розміщується над таблицею (див.: Додаток В). Позначка Рис. 1.2, назва і пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією (див.: Додаток Д). Заголовки граф в таблиці слід починати з великої літери, підзаголовки – із малих, якщо вони є продовженням заголовків, та з великих, якщо вони є окремими реченнями. При переносі частини таблиці на інший аркуш слово “Таблиця”, номер її і назву вказують один раз справа над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова “Продовження табл.” і вказують номер таблиці, наприклад: “Продовження табл. 1.2.” При написанні роботи потрібно давати посилання на літературні джерела, з яких запозичені матеріали. Оформлення посилання в тексті: [3, 63] – означає, що цитата запозичена із 63 сторінки 3 джерела в бібліографії. Посилання на декілька видань оформлюється так: [5; 7; 10; 23] (вказуються порядкові номери у списку джерел).

При посиланні на ілюстрацію вказують «рис. 1.2», на таблицю – «у табл. 1.3». Якщо є декілька посилань на одну таблицю, то слово «дивись» скорочують – «див. табл. 1.2».

Виразність і мова тексту. Назви і заголовки окремих частин наукової праці повинні бути короткими і відображати головну сутність викладеного у них змісту.

Братися за написання тексту слід тільки після того, як попередньо складено план його побудови. План можна складати за принципом від загальних положень до часткових і навпаки. Головне, щоб він враховував специфіку дослідження, був чітким і логічним. Письмове оформлення наукової праці вимагає точності і виразності викладу матеріалу. Особливо важливо при цьому застосовувати правильну термінологію.

Виклад тексту в курсові роботі має бути послідовним, логічно завершеним, з чіткими формулюваннями, що виключають двозначне та неправильне розуміння інформації; мова тексту - виразною, лаконічною і відповідати нормам літературної мови.

Засмічення мови курсової роботи неправильними зворотами,  свідчить про низьку грамотність автора, а то і про відсутність у нього чітких уявлень про ті питання, які він намагається викласти на сторінках своєї праці.

Не рекомендується вести виклад від першої особи однини : "я спостерігав", "я вважаю", "на мою думку" і т.п. Краще використовувати займенник "ми", але бажано обійтися і без нього. Допускаються обороти зі збереженням першої особи множини, у яких виключається займенник "ми", тобто фрази будуються з уживанням слів "спостерігаємо", "установлюємо", "маємо". Можна використовувати вирази: "на наш погляд", "на нашу думку", однак переважніше писати "на думку автора" (курсової роботи) чи виражати ту ж думку в безособовій формі: "вивчення педагогічного досвіду свідчить про те, що...", "на основі виконаного аналізу можна затверджувати, що...", "проведені дослідження підтвердили, що ..." і т.п..

У курсовій роботі повинне бути дотримана єдність стилю викладу, забезпечена орфографічна, синтаксична і стилістична грамотність відповідно до норм сучасної російської мови.

Цитування у тексті. Обов’язковий елемент курсової роботи - звертання до цитат. Звертатись до них доцільно тільки у тих випадках, коли цитата дійсно містить потрібну аргументацію. Слід пам’ятати, що цитування - це не засіб для захисту авторитетною думкою власного тексту або аргументованого переконання опонентів. Цитата повинна бути лише засобом розвитку власних міркувань за допомогою раніше, висунутих іншими авторами правильних чи неправильних (на думку автора даної праці) ідей. Щоб вказати джерела цитат, запозичень конкретних положень, формул, статистичних даних та деяких інших відомостей, а також щоб навести відомості про проаналізовані у тексті раніше опубліковані праці, застосовують бібліографічні посилання. Вони бувають кількох видів. Найчастіше застосовують два види посилань на літературні джерела: •    зроблені усередині тексту (безпосередньо у рядку після тексту, до якого має відношення посилання);

•    підрядкові, розташовані унизу сторінки під рядками основного тексту.

Курсова робота може містити додатки з матеріалами анкетування, тестами, контрольними роботами, конспектами уроків та протоколами їх аналізу, творчими роботами учнів, виготовленими студентом навчально-методичними матеріалами, протоколами експерименту тощо.

Обсяг курсової роботи становить 20–25 сторінок друкованого тексту (або 35–40 рукописних). На виклад основної частини відводиться, як правило, 18–20 сторінок, на вступ і висновки – по 2–3 сторінки. Список використаних джерел і додатки до обсягу курсової роботи не зараховуються, хоча вони й мають спільну нумерацію з рештою роботи.

Курсова робота повинна бути грамотно написана й охайно оформлена.

Зброшуровану курсову роботу подають науковому керівникові не пізніше ніж за два тижні до захисту.