Тема 12. Антикризове фінансове управління підприємством

12.1.Поняття фінансової кризи підприємства

12.2. Зміст та завдання антикризового фінансового управління підприємством

12.3.Фінансова санація підприємства як елемент антикризового управління

12.4.Фінансування санації підприємства

12.1.Поняття фінансової кризи підприємства

Під фінансовою кризою розуміють неспроможність підприємства здійснювати фінансове забезпечення своєї поточної виробничої діяльності.

Фінансову кризу на підприємстві характеризують трьома параметрами: джерела виникнення; вид; стадія розвитку.

Джерела виникнення кризи поділяють на ендогенні та екзогенні (табл.12.1).

Таблиця 12.1

Джерела виникнення фінансової кризи підприємства

Екзогенні фактори

Ендогенні фактори

Спад кон’юнктури в економіці загалом; Зменшення купівельної спроможності населення; Значний рівень інфляції; Нестабільність фінансового та валютного ринків; Посилення конкуренції в галузі; Криза окремої галузі; Сезонні коливання попиту; Посилення монополізму на ринку; Дискримінація підприємства органами влади та управління; Політична нестабільність у країні місцезнаходження підприємства або в країнах підприємств-постачальників сировини (споживачів продукції); Конфлікти між засновниками (власниками).

Низька якість менеджменту; Дефіцити в організаційній структурі; Низький рівень кваліфікації персоналу; Недоліки у виробничій сфері; Прорахунки у галузі постачання; Низький рівень маркетингу та втрата ринків збуту продукції; Прорахунки в інвестиційній політиці; Брак інновацій та раціоналізаторства; Дефіцити у фінансуванні; Відсутність або незадовільна робота служб контролінгу (планування, аналіз, інформаційне забезпечення, контроль)

Розрізняють три види кризи:

1. Стратегічна криза - характеризується руйнацією виробничого потенціалу та відсутністю довготермінових факторів успіху.

2. Криза прибутковості - настає тоді, коли перманентні збитки вихолощують власний капітал, що спричиняє незадовільну структуру балансу.

3. Криза ліквідності - підприємство є неплатоспроможним або існує реальна загроза втрати платоспроможності.

З метою розроблення антикризових заходів ідентифікують глибину фінансової кризи. За глибиною виділяють три фази (стадії) кризи:

1. фаза кризи, яка безпосередньо не загрожує функціонуванню підприємства за умови переведення його на режим антикризового управління;

2. фаза, яка загрожує подальшому існуванню підприємства і потребує негайної фінансової санації;

3. кризовий стан, який не сумісний з подальшим існуванням підприємства і необхідна його ліквідація.

12.2. Зміст та завдання антикризового фінансового управління підприємством

Антикризове управління  це система управління підприємством, спрямована на недопущення чи усунення несприятливих для бізнесу явищ за допомогою використання всього потенціалу сучасного менеджменту, розроблення і реалізації на підприємстві спеціальної програми, що має стратегічний характер і дає змогу усунути тимчасові труднощі, зберегти і посилити ринкові позиції за будь-яких обставин, спираючись переважно на власні ресурси.

Під фінансовим антикризовим управлінням розуміють особливий режим діяльності фінансового менеджменту, який полягає в організації фінансової роботи на підприємстві з урахуванням необхідності профілактики та нейтралізації фінансової кризи.

Специфіку антикризового фінансового управління характеризують двома тезами:

• по-перше, — це комплекс профілактичних заходів, спрямованих попередження фінансової кризи: системний аналіз сильних та слабких сторін підприємства, оцінка ймовірності банкрутства, управління ризиками (виявлення, оцінка та нейтралізація), упровадження системи запобіжних заходів тощо.;

• по-друге, — це система управління фінансами, спрямована на виведення підприємства з кризи, зокрема за допомогою санації чи реструктуризації суб'єкта господарювання.

Важливим завданням антикризового фінансового управління є своєчасна та якісна діагностика фінансової кризи на підприємстві.

Залежно від цілей і методів здійснення, діагностику банкрутства підприємства поділяють на дві основні підсистеми:

• систему експрес-діагностики банкрутства;

• фундаментальної діагностики банкрутства.

Експрес-діагностика банкрутства характеризує систему регулярної оцінки кризових параметрів фінансового розвитку підприємства, здійснюваної на базі даних його фінансового обліку за стандартними алгоритмами аналізу.

Основною метою експрес-діагностики банкрутства є раннє виявлення ознак кризового розвитку підприємства і попередня оцінка масштабів кризового стану. Експрес-діагностику банкрутства здійснюють за такими основними етапами:

1. Визначення об'єктів спостереження ''кризового поля", що реалізує загрозу банкрутства підприємства (чистий грошовий потік, ринкова вартість підприємства, структура капіталу підприємства, склад фінансових зобов'язань підприємства за терміновістю погашення, склад активів підприємства, склад поточних затрат підприємства, рівень концентрації фінансових операцій в зонах підвищеного ризику).

2. Формування системи індикаторів оцінки загрози банкрутства підприємства (об'ємні та структурні показники).

3. Аналіз окремих сторін кризового фінансового розвитку підприємства, здійснюваний стандартними методами (горизонтальний фінансовий аналіз, вертикальний фінансовий аналіз, порівняльний фінансовий аналіз, аналіз фінансових коефіцієнтів, аналіз фінансових ризиків, інтегральний фінансовий аналіз на основі моделі Дюпона).

4. Попередня оцінка масштабів кризового фінансового стану підприємства.

Експрес-діагностику необхідно здійснювати безперервно. Її результати повинні під час прийняття управлінських рішень.

Фундаментальна діагностика банкрутства характеризує систему оцінки

і параметрів кризового фінансового розвитку підприємства, здійснюваної на основі методів факторного аналізу й прогнозування.

Фундаментальну діагностику банкрутства здійснюють за такими основними

етапами;

1. Систематизація основних факторів, що зумовлюють кризовий фінансовий

розвиток підприємства (виділення груп внутрішніх та зовнішніх факторів).

2. Виконання комплексного фундаментального аналізу з використанням спеціальних методів оцінки впливу окремих факторів на кризовий фінансовий розвиток підприємства (комплексний аналіз фінансових коефіцієнтів, кореляційний аналіз, СВОТ-аналіз, дискримінантний аналіз).

3. Прогнозування розвитку кризового фінансового стану підприємства під негативним впливом окремих факторів (кореляційний аналіз, СВОТ-аналіз).

4. Прогнозування здатності підприємства до нейтралізації загрози банкрутства завдяки внутрішньому фінансовому потенціалу.

5. Остаточне визначення масштабів кризового фінансового стану підприємства (ідентифікація масштабів та вибір відповідних напрямів відновлення фінансової рівноваги підприємства).

Традиційний підхід до діагностики банкрутства полягає у застосуванні стандартних аналітичних прийомів: горизонтальний та вертикальний аналіз, трендовий аналіз, аналіз відносних показників, порівняльний аналіз. Спільним для традиційних методик діагностики фінансової кризи є тс, що вони передбачають вивчення простих математичних зв'язків між окремими позиціями фінансової | звітності на основі обчислення певної вибірки показників (коефіцієнтів) та і порівняння їх значень з нормативними, середньо галузевими та в динаміці.

Дискримінантний аналіз полягає в побудові економіко-математичних функцій,

які дають змогу визначити ймовірність банкрутства підприємства.

Загалом виділяють однофакторний та багатофакторний дискримінантний аналіз.

Однофакторнші (одновимірний) дискримінантний аналіз передбачає сепаратне дослідження окремих показників (які є складовою певної системи показників) та зарахування підприємств до категорії «хворих» або «здорових» за допомогою порівняння фактичних значень цих показників з критичними (нормативними).

До найпоширеніших моделей однофакторного дискримінантного аналізу належать системи показників Бівера та Вайбеля.

Виділені цими вченими системи показників, за якими доцільно здійснювати класифікацію підприємств, наведено в табл.12.2.

Системи показників Бівера та Вайбеля

Таблиця 12.2

Система показників Бівера

Система показників Вайбеля

1) відношення Cash-Flow до позичкового капіталу; 2) відношення чистого прибутку до валюти балансу; 3) відношення позичкового капіталу до валюти балансу; 4) відношення оборотних активів до поточних зобов'язань (показник покриття); 5) відношення робочого капіталу до валюти балансу: 6) відношення різниці між очікуваними грошовими надходженнями та поточними зобов'язаннями до витрат підприємства (без амортизації)

1) відношення позичкового капіталу до валюти балансу; 2) відношення оборотних активів до поточних зобов'язань (показник покриття); 3) відношення Cash-Flow до поточних (короткострокових) зобов'язань; 4) відношення різниці між очікуваними грошовими надходженнями та поточними зобов’язаннями до витрат підприємства ( без амортизації); 5) відношення середнього залишку кредиторської заборгованості до вартості закупок, помножене на 365; 6) відношення середніх залишків виробничих запасів до величини затрат на сировину (матеріали), помножене на 365

Дослідження У.Вівера (США) побудовані на такій тезі: якщо фінансові показники використовують для цілей прогнозування банкрутства, то їх значення у потенційно фінансово стійких та фінансово неспроможних підприємств ще перед настанням фінансової кризи істотно відрізнятимуться.

Для кожного з наведених в табл. 12.2 показників У. Бівер розробив шкалу граничних значень

Багатофакторний дискримінантний аналіз полягає в побудові дискримінантної функції (моделі), на основі якої можна визначити інтегральний показник фінансового стану підприємства (пояснювана змінна) за допомогою значень багатьох незалежних (пояснюючих) змінних з урахуванням вагомості кожної з них. Загалом лінійну багатофакторну дискримінантну функцію можна записати так:

(12.1)

де У - залежна дискримінантна змінна;

незалежні змінні дискримінантної функції;

вільний член та коефіцієнти дискримінантної функції.

Найпоширеніші моделі багатофакторного дискримінантного аналізу подано табл.12.3.

Наведені моделі розроблені для відмінних від нинішніх економічних

Умов в Україні в темпах інфляції і фазах циклу, особливо в фондо-, енерго-, трудомісткості виробництв, інший податковий, інвестиційний та фінансово-кредитний клімат вимагають відповідного коригування моделей.

Сьогодні українські науковці також запропонували низку моделей для прогнозування імовірності банкрутства підприємств різних галузей.

Таблиця 12.2

Моделі прогнозування банкрутства підприємства

Назва моделі і розрахункова формула	Використані позначення	Значення функції та імовірність банкрутства
Двофакторна модель оцінки імовірності банкрутства підприємства	Кп – показник поточної ліквідності (покриття); КЗ – показник питомої ваги позикових коштів у пасивах підприємства.	Z < 0 – невисока; Z > 0 - висока
Модель Альтмана (Z-показник)	X1 = оборотній капітал/сума активів; X2 = нерозподілений прибуток/сума активів; Х3 = прибуток до відрахування податків та відсотків/сума активів; Х4 = ринкова вартість акцій/сума заборгованості; Х5 = виручка від реалізації/сума активів.	Z ≤ 1,8 – дуже висока; 2.71≤ Z ≤ 2.99 – можлива; 1,81≤ Z ≤ 2.70 – висока; Z ≥ 3,0 – дуже низька
Модель Спрінгейта	X1 = робочий капітал/загальна вартість активів; X2 = прибуток до відрахування податків та відсотків/загальна вартість активів; Х3 = прибуток до сплати податків/ короткострокова заборгованість; Х4 = обсяги продажу/ загальна вартість активів.	Z < 0,862 – потенційний банкрут;
Модель Лиса	X1 = оборотній капітал/сума активів; X2 = операційний прибуток/ сума активів; Х3 = нерозподілений прибуток/сума активів; Х4 = власний капітал/позиковий капітал	Z < 0,037 – потенційний банкрут;
Прогнозна модель Таффлера (для аналізу компаній, акції яких котируються на біржах)	X1 = операційний прибуток/ короткострокові зобов’язання ; X2 = оборотні активи/сума зобов’язань; Х3 = короткострокові зобов’язання/ сума активів; Х4 = виручка / сума активів	Z > 0,3 – непогані довгострокові перспективи; Z < 0,2 – імовірність банкрутства.
Модель Фулмера	V1 = нерозподілений прибуток минулих років/ сукупні активи; V2 = обсяги реалізації/ сукупні активи; V3 = прибуток до сплати податків/сукупні активи; V4 = грошовий потік/ сума зобов’язань; V5 = борг / сукупні активи; V6 = пасиви/ сукупні активи; V7 = матеріальні активи; V8 = оборотній капітал / сукупні зобов’язання V9 = прибуток до сплати процентів та податків/ сплачений процент.	Н < 0 – втрата платоспроможності неминуча; Н > 0 - компанія функціонує нормально, з подальшою градацією
Модель Беермана	X1 = позичковий капітал / валюта балансу; X2 = чистий прибуток / валюта балансу; Х3 = чистий прибуток / позичковий капітал; Х4 = чистий прибуток/ чиста виручка від реалізації; Х5 = Cash flow / позичковий капітал; Х6 = чиста виручка від реалізації / валюта балансу; Х7 = запаси / чиста виручка від реалізації; Х8 = сума амортизації / вартість основних засобів на кінець періоду; Х9 = введені засоби / сума амортизації; Х10 = заборгованість за банківськими позиками /позичковий капітал	Z > 0,32 – загроза банкрутства; 0,236 ≤ Z ≤ 0,32 неможливо чітко ідентифікувати, потребує додаткового аналізу; Z < 0,236 – відсутність загрози банкрутства.