8. Групи крові

У минулому спроби переливання крові часто приводили до смерті, бо кров різних людей може бути несумісною: еритроцити донора (лю­дини, яка дає кров) склеюються плазмою крові реципієнта (людини, яка сприймає кров). Це пов'язано з тим, що в крові людини речовини білкової природи: аглютиноген А і В (в еритроцитах) і аглютиніни а і ß (у плазмі). У крові людини одночасно ніколи не зустрічаються аглюти­ноген А і аглютинін а, тому склеювання власних еритроциті» не відбу­вається. Аглютинація (склеювання еритроцитів) спостерігається в тому випадку, коли зустрічаються однойменні аглютиногени і аглютиніни. За наявністю або відсутністю в крові аглютиногенів і аглютинінів всіх людей можна поділити на 4 групи (табл. 6).

Таблиця 6.

Групи крові

Група крові	Аглютиногени в еритроцитах	Аглютиніни у плазмі
І (0)	немає	a
II (А)	А	ß
III (В)	В	а
IV (АВ)	АВ	немає

На початку XX ст. австрійський учений Карл Ландштейнер і чесь­кий медик Ян Янський встановили групи крові (1902р.). К.Ландштей­нер сформулював два основних правила переливання крові: 1 — анти­тіла ніколи не виробляються проти своїх власних антигенів; 2 — в сиро­ватці крові людини або тварин в нормі можуть бути антитіла тільки до антигенів, яких немає в цієї особини. Тому людям, які мають І групу крові, можна переливати лише І групу. Кров І групи можна переливати усім (універсальні донори). Особинам, які мають IV групу крові, можна переливати кров усіх чотирьох груп (універсальні реципієнти). Особи­нам, які мають II і III групи крові можна переливати тільки їх групи, або кров І групи. Перше переливання крові від людини людині було зробле­но и ІX1¹) році лондонським професором Бленделем, а в Росії — петер­бурзьким лікарем Г.С. Вольфом (1832 р.).

Крім груп, під час перелітання крові слід враховувати і так званий резус фактор (термін походить від назви мавп макак-резус, в яких упер­ше було виявлено цей чинник). Резус-фактор, який умовно познача­ють літерами Юі, присутній у 85% людей. Таких людей та їхню кров на­зивають резус-позитивними, інших людей, у крові яких він відсутній, — резус-негативними. Резус-фактор є спадковим і незмінним протягом життя. Якщо кров, яка містить цю речовину, перелити людині, яка її не маг, то у неї утворяться специфічні антитіла. Повторне введення такій людині крові, яка містить резус-фактор, може викликати аглютинацію еритроцитів і тяжкі ускладнення в організмі.

Резус несумісність матері і плода (коли у плода кров резус-позитивна, а у матері резус негативна) може призвести до утворення у ма­тері анти резус аглютинінів, відхилення від нормального протікання ва­гітності і до смерті плода і викидання (якщо концентрація анти резус аглютинінів висока) або до народження плода живим, але з гемолітич­ною жовтяницею.

У практиці охорони здоров'я з метою підбору сумісної крові для переливання визначають групову та резус-належність, а також прово­дять пробу на індивідуальну та біологічну сумісність. Кров перелива­ють прямим (від донора до реципієнта) і непрямими способами. Для непрямого переливання використовують консервовану кров або її замі­нники. У деяких випадках переливають не цільну кров, а окремі скла­дові її частини: плазму або еритроцити (для лікування недокрів'я), тром­боцити (при тяжких кровотечах). Широко використовують замінники крові — фізіологічний розчин, виготовлений на основі 0,9% розчину хло­ристого натрію. До складу замінника часто вводять білки, щоб попов­нювати їх втрату під час кровотечі.

Питання для самоперевірки

1. Що таке внутрішнє середовище організму? За рахунок чого під гри­мується гомеостаз внутрішнього

середовища організму?

2. У чому полягає біологічне значення міжклітинної речовини?

3. Що таке лімфа? Поясніть механізм утворення лімфи. Визначте функції лімфи.

4. Охарактеризуйте функції і склад кроні.

5. У яких органах утворюються формені елементи крові?

6. Взаємозв'язок будови і функцій еритроцита ( лейкоцита)

7. Що таке імунітет? Обрушуйте внесок І.І. Мечникова у створення вчення про імунітет.

8. Які види імунітету ви знаєте? Які структури організму беруть участь в імунній відповіді?

9. Обміркуйте, чи можна сказати, що якийсь вид імунітету корисні­ший за інший?

10. У чому полягає механізм зсідання крові?

З історії науки

О З давніх – давен люди вважали кров носієм життя і називали її "магічною рідиною". Давньогрецький лікар Гіппократ рекомендував важкохворим пити кров, одержану від здорових людей. У Давньому Римі патриції з метою омолодження пили кров помираючих гладіаторів.

о У середньовіччі спроби лікуватися кров'ю продовжувалися. Є свідчення, що в XV ст. з метою рятування життя папи римського Інокентія VIII з крові трьох хлопчиків для нього було зроблено "еліксир молодості". Однак він не допоміг помираючому.

° Відкриття лімфатичних судин належить професорові з Павії Каспару Азеллі (1585-1626). Праця з їх описом вийшла в світ у 1622 р. До цієї праці лімфатичні судини розглядалися як розгалуження нервів. Вивчення лімфатичної системи продовжував професор з Монпельє Пекета, який у 1667 р. описав грудну лімфатичну протоку, яку до цього вважали веною.

о Наукове вивчення питання імунітету почалося лише за часів Луї Пастера ( 1822 1895). Несприятливість до хвороби у людей, що пере­хворіли, JI. Пас і ер пояснював тим, що мікроби вичерпують в організмі всі погрібні для них поживні речовини.

о Епоху в справі розуміння імунітету становлять роботи І.І. Мечникова, який пояснив імунітет як наслідок успішної боротьби лейкоцитів-фагоцитів з мікробами. Далі було доведено, що фагоцитарна функція властива багатьом клітинам організму, яких об'єднано в систему мононуклеарних фагоцитів (В.К. Високович, А. Ашот).

о Англієць Салмон і американець Сміс ( 1886) довели, що вакци­націю можна робити мертвими культурами бактерій.

о Англійський учений А. Райт (1861-1947) і наш співвітчизник U.K. Високович (1854-1912) виготовили вакцину проти черевного тифу.

о НА. Хавкіним (1860-1930) було виготовлено вакцину проти хо­лери і чуми.

о 1888 року Е. Ру (1853-1933), співробітник Л. Пастера, вивчаючи дифтерійну і правцеву палички, відкрив бактерійні токсини. Це дало змо­гу німецькому вченому Іі. Берингу (1854—1917),японцю С. Кітазато (1856- 1931) виготовити протидифтерійну сироватку. Майже одночасно цю си­роватку було добуто Е. Ру в Парижі і Я.Ю. Бардахом ( 1857 1929) в Одесі.

Важливо знати, що ...

Якщо мікроорганізми, які попадають в організм через шкіру та слизові оболонки і не знезаражуються такими природними хімічними

сполуками, як ферменти, що містяться в сльозах та слині, то розпочи­нається запалення, тобто імунна відповідь організму.

Деякі мікроорганізми, які спричинюють захворювання, здатні роз­почати запалення. Такий тип захисту називають неспецифічним, бо знищується не конкретний мікроорганізм, а ушкоджувальні агенти. У цій ділянці ураження (в даному випадку це бронхи) збільшується кровонаповнення та з'являються нейтрофіли, що поглинають та знешкоджу­ють цих агентів. Хвороботворні мікроорганізми ушкоджують локально тканини, що зумовлює виділення ними біологічно-активних речовин простагландитів та гістаміну. Ці субстанції не тільки спричинюють на­бряк та біль, але також притягують нейтрофіли та інші види лейкоцитів. Мікроорганізми, виділяючи токсини, стимулюють вихід нейтрофілів з кров'яного русла, які через тоненькі пори ендотелію судин прямують у місця ураження тканин. Це явище називається діапедезом. Нові нейтрофіли мають рецептори, якими вони розпізнають антитіла. Як антитіло, так і мікроорганізм приєднуються до нейтрофілів. Нейтрофіли формують псевдоподії, якими обхоплюється та поглинається мікроорганізм. Перетравлення мікроорганізму здійснюється ферментами, що містяться у лізосомах – дрібних, сферичної форми органелах. Цей процес називається фагоцитозом.

Швидка неспецифічна відповідь організму може попередити по­ширення інфекції. Якщо ж інфекція стійка або поширюється, можуть активізуватись два типи специфічного захисту: продукція антитіл або клітинний імунітет. Такий захист називають імунною відповіддю; він залежить від активності лейкоцитів, В- та Т- лімфоцитів і забезпечить, захист проти інфекції у майбутньому. В - лімфоцити, які розпізнають сторонні білки або антигени хвороботворних мікроорганізмів, відрізняються генетично від білків організму людини. Антигени стимулюють В - клітини до розмноження, утворюючи плазматичні клітини, які секретують антитіла-білки, що атакують і знищують антигени.

Т - лімфоцити розвиваються в тимусі. Т – клітини - кілери (вбивці) реа­гують на залишки знищених антигенів та на інші інфіковані клітини своїми сильнодіючими білками - лімфокінами. Т – клітини – хелпери (помічники)

активують В- та Т - клітини, тоді як Т - клітини - супресори пригнічують уражуючий агент.

У крові циркулюють понад 25 неактивних протеїнів, що утворю­ють систему комплементу та активуються антитілами або лімфокінами. Вони нейтралізують токсини бактерій і комплекси антиген — антитіло. Протеїни проникають через мембрану хвороботворного мікроор­ганізму, який розривається під тиском внутрішньоклітинної рідини.

Цікаво знати, що:

о Бактеріологи Зальбурзького університету винайшли, що ручки, якими медперсонал клініки користується для ведення записів, є притул­ком для близько 15 видів мікроорганізмів, серед яких зустрічається не­безпечний, стійкий до антибіотиків золотистий стафілокок.

о У Санкт-Петербурзькому Інституті мозку Російської академії наук розроблено принципово нову тест-систему, яка дозволяє зафіксу­вати поодинокі випадки прийому наркотиків протягом трьох років після останнього вживання. Тест - система контролює наявність у людини ан­титіл до уламків опіатних рецепторів нервових клітин мозку, які руйну­ються під дією наркотиків. На відміну від самих наркотичних речовин антитіла знаходяться у крові тривалий час, що й використовує унікаль­ний метод контролю.

° У медицині запалення означають так: до назви органа, в якому розвивалося запалення, додається суфікс "іт"» або "ит", наприклад, ге­патит, енцефаліт, перитоніт та ін.

° Чи існує можливість зараження СНІДом через кровососних ко­мах? BIJI може проникати всередину клітин комах. Але там, всередині, він не розмножується. Спрацьовує якийсь блокуючий механізм. Отже, приводу для побоювання поки ще немає.

° Чи існує можливість зараження СНІДом через зубну щітку, по­суд і столові прибори, рушники, постільну білизну, при користуванні спільною ванною, обіймах і братерсько-сестринських поцілунках? На­ука стверджує, що перерахованими шляхами хвороба не передається. Однак як запобігти навіть мінімальному ризикові зараження? Треба знати, що спільна дія високої температури й побутових миючих засобів, так само, як і звичайні запобіжні заходи, ефективно руйнують розбавлений водою вірус. Тому звичайне миття досить добре стерилізує одяг, сто­лові прибори, посуд. Плями людської крові, який би мізерний ризик вони не становили, треба знезаразити гіпохлоритом (відбілювачем) і ретель­но замити. Можливість передавання ВІЛ через слину не підтверджено, з цього випливає, що при зупинці дихання будь-якій людині можна роби­ти штучне дихання за методом "рот у рот".

° Чи існують симптоми, що викликають підозру у лікарів про зах­ворювання на СНІД ще до результатів аналізів? Існують, хоча й досить, відносні. Через зниження захисних сил організму клітинного імуно дефіциту - пацієнт хворіє на такі недуги, які вражають тільки дуже ос­лаблених людей. Або ж у молодої людини виявляють захворювання, яке виникає тільки після 60 — 65 років (онкологічне захворювання саркома Капоші).

Лекція 8.

СЕРЦЕВО-СУДИННА СИСТЕМА. ПРОФІЛАКТИКА ТА ПЕРША ДОПОМОГА

ПРИ СЕРЦЕВО-СУДИННИХ ЗАХВОЮВАННЯХ І КРОВОТЕЧАХ

План

1. Будова серця і судин.

2. Цикл роботи серця. Вікові зміни серця

3. Рух крові по судинах.

4. Велике і мале кола кровообігу. Особливості кровообігу у плода.

5. Регуляція кровообігу.

6. Профілактика та перша допомога при серцево-судинних захво­рюваннях і кровотечах.

Основні поняття: кровообіг, серце, серцевий цикл, пульс, артер­іальний тиск, артерії, вени, капіляри, види кровотеч, серцево-судинні зах­ворювання.