Складчаста споруда Гірського Криму

Гірський Крим розташований на півдні Кримського півострову, утворюючи випуклу на північний захід гірську дугу із максимальною висотою 1545 м (гора Роман-Кош).

Геологічна будова.

Мегантиклінорій Гірського Криму займає південну частину Кримського півострову. В сучасній структурі збереглись лише північне крило і ядро мегантиклінорію, значна частина якого розташована під водами Чорного моря. Західне і східне продовження мегантиклінорію також зрізані береговою лінією. 3 півночі мегантиклінорій Гірського Криму зоною глибинного розлому відділений від платформових структур Скіфської плити. З північного сходу до нього примикає Індоло-Кубанський крайовий прогин.

За віком геосинклінального комплексу Гірський Крим є структурою пізньокімерійського періоду, геосинклінальним прогином, який замкнувся до початку ранньої крейди. Однак Гірський Крим відноситься до альпійської складчастої області, поскільки на орогенному етапі він був втягнутий в активні підняття, в результаті яких сформувались Кримський мегантиклінорій та поєднаний з ним Індоло-Кубанський крайовий прогин.

Г оловними структурними елементами мегантиклінорію є ядро мегантиклінорію, складене тріасо-юрськими відкладами, його північне крило, утворене альб-еоценовими відкладами, і східне периклінальне занурення, яке складене в основному олігоцен-нижнім міоценом (майкопськими глинами) (рис. 9.3).

Рисунок 9.3 – Схематичний розріз через частину складчастої споруди Гірського Криму

У Гірському Криму комплекс фундаменту можна вивчити тільки по ізольованих глибових виходах. В цих виходах зустрічаються зелені метаморфічні сланці, середньокам'яновугільні і пермські вапняки.

Тріас в межах Криму найбільш детально вивчений в районі Сімферополя. В основі тріасу залягає товща (250-300 м) алевролітів, глинистих сланців і пісковиків. Вище в розрізі переважають кварцові пісковики, в товщі яких зустрічаються лінзи конгломератів і вапняків. В пісковиках і сланцях міститься значна кількість туфогенного матеріалу, іноді зустрічаються пластові тіла ефузивів.

Юрські відклади мають широке розповсюдження в Гірському Криму. Нижня юра представлена ритмічним чергуванням аргілітів, алевролітів і пісковиків з лінзами вапняків, їх товщина складає 500-1000 м. Породи сильно дислоковані. На них з розмивом і неузгодженням залягають відклади середньої юри, які представлені глинистими сланцями і грубозернистими пісковиками, місцями конгломератами. З товщею середньої юри пов'язані ефузиви, інтрузії типу лаколітів, які відслонюються між Ялтою та Алуштою. Верхньоюрські породи залягають узгоджено на середньоюрських. Вони мають флішовий характер і вище по розрізу змінюються мілководними рифогенними вапняками з коралами, брахіоподами. Ці вапняки складають кримське високогір'я (Яйлу) від Балаклави до Алушти. В основі рифогенних вапняків залягають товщі конгломератів товщиною до 600 м, які містять гальку гранітів. Загальна товщина юрських відкладів біля 1000 м.

Крейдові відклади залягають неузґоджено і з розмивом на юрських і тріасових відкладах. Розріз крейди починається із малопотужних пісковиків і глин з конгломератами в основі. Відклади верхньої крейди представлені теригенно-карбонатними і карбонатними відкладами. Всередині самої верхньої крейди спостерігається стратиграфічна перерва. Із розрізу випадають коньяк і нижній сантон. Товщина верхньої крейди від 200 до 700 м, а загальна товщина крейдових відкладів біля 1000 м.

Палеогенові комплекси складені мергелями, глинами і вапняками. Верхні горизонти виражені бітумінозними темно-коричневими глинами - аналогами майкопської світи Кавказу. Загальна товщина палеогену біля 3 км, із яких на долю глинистої товщі припадає 2 км.

Неогенові відклади представлені мергелями, глинами, вапняками, пісками і галечником загальною товщиною 750 м. Закінчується розріз неогену сарматськими вапняками-ракушняками.

Четвертинні відклади - це морські піски, глини, ракушняки, алювіальний і пролювіальний галечник.

В тектонічному відношенні Гірський Крим являє собою мегантиклінорій складної будови. Зараз в його структурі виділяють ядро і північне крило. Південне крило занурене під води Чорного моря. В складі центральної частини мегантиклінорію виділяють Качинський антиклінорій, південну антиклінальну зону (Алуштинський антиклінорій та Ялтинська антикліналь), які розділені центральною синклінальною зоною (Східнокримська і Яйлинська синкліналі). В ядрі антикліноріїв виходять породи таврійської світи, в ядрі синкліноріїв - нижньокрейдові комплекси. Північне крило Кримського антиклінорію виражене пологим моноклінальним заляганням верхньокрейдових, палеогенових і неогенових порід. На сході, в зоні зчленування мегантиклінорію із епігерцинським Степовим Кримом, виділяється передовий прогин, який входить до складу Західнокубанського передового прогину (рис. 9.4).

Історія геологічного розвитку.

В Криму найбільш значні опускання пройшли в сеномані. В коньякський і сантонськнй періоди проходить регресія і розмив раніше відкладених осадів. Наступна трансгресія розпочинається з верхнього сантону - кампану. Карбонатне осадконагромадження стає повсюдним. Вулканічна діяльність скорочується.

Рисунок 9.4 - Тектонічна схема Західної частини Скіфської плити і Гірського Криму

1-Східноєвропейська платформа; 2 - Скіфська плита; 3 - поперечні і краєві прогини альпійської складчастої області; 4-7 - мегантиклінорій Гірського Криму: 4 - антиклінорії; 5 - синклінорії; 6 - північне крило і східна перикліналь; 7 - структури, занурені під води Чорного моря; 8 - Чорноморська глибоководна западина; 9 —прогини і підняття; 10 -вали; 11 - грабени; 12 - головні глибинні розломи; 13 - інші розривні порушення. Скіфська плита: 1 - Переддобруджинський прогин; 2 - Кілійсько-Зміїний блок; З - Каркінітська западина; 4 - Сиваська западина; 5 - Азовський вал; 6- Сімферопольське підняття; 7 - Новосіловське підняття; 8 - Альмійська западина; 9 - Домузлаво-Войковський грабен; 10 - Калиновський грабен; 11 - Індоло-Кубанський краєвий прогин. Гірський Крим. Антиклінорії: 12— Південнобережний, 13 - Качинський, 14 - Туакський; синклінорії: 15 - Південно-Західний, 16 - Східнокримський, 17 - Судацький

В палеоцені особливо яскраво проявляється дисиметрія у розвитку західної і східної частин Гірського Криму, яка продовжується протягом всього кайнозою. В західній частині спостерігається субплатформовий розвиток, а на сході в олігоцені - ранньому міоцені закладається прогин і формуються моласи.

В неогені західна частина Криму піддалась підняттю, а тому характеризується мілководними континентальними відкладами (пісковики, конгломерати, вапняки-ракушняки) Східна частина (Керченський півострів) була максимально опущеною, а тому в ній сформувався повний розріз морського неогену. В антропогені проходить утворення морських і річкових терас, делювіальних шлейфів, озерних осадків.

Підсумовуючи вище викладене, можна представити, що в тріасі на пізньопротерозойській і палеозойській основах заклався геосинклінальний прогин. Протягом ранньої і середньої юри в цьому прогині проходило утворення осадово-ефузивних товщ. Передкеловейська складчастість привела до того, що пізньоюрські відклади повсюдно залягають неузгоджено.

В східній частині Криму в середньому пліоцені пройшло занурення південного крила і ядра антиклінорію Гірського Криму під рівень Чорного моря. На сході - на Керченському півострові сформувався крайовий прогин, який продовжує Кубанський прогин Передкавказзя.

Корисні копалини.

Серед корисних копалин Гірського Криму можна виділити вугільні пласти юрського віку (Бешуйське родовище), залізні руди осадового походження (Камиш-Бурунське родовище), родовища гіпсу, сірки, вулканічного туфу, вапняка-ракушняка, облицювального каміння.