Селенгіно-Яблонева гірськоскладчаста область

Ця область охоплює долину р. Селенга та Яблоневий хребет. На півночі вона межує з складчастими спорудами байкальського віку (Прибайкалля, частина Забайкалля), а на півдні з герцинідами Монголії.

Геологічна будова області подібна до геологічної будови Алтайсько-Саянської області.

Серед корисних копалин відомі залізні, мідні, алюмінієві руди.

Острів Північна Земля

Острів розташований північніше від півострову Таймир.

Геологічна будова.

Найбільш давні протерозойські відклади відомі на островах Північної Землі. Це в основному гнейси і кристалічні сланці, які прорвані гранітними інтрузіями, загальною товщиною до 15 км.

Нижній палеозой представлений метаморфізованими теригенними відкладами кембрію (7 км), вапняками і глинистими сланцями ордовика і силуру (більше 7 км). Верхній палеозой складається із червонуватих пісковиків, сланців з прошарками доломітів і мергелів. Товщина відкладів біля 2 км (девон і карбон).

Пермські та мезозойсько-кайнозойські утворення в межах області практично відсутні. Відклади палеозою в багатьох місцях перекриті четвертинними морськими, льодовиковими та алювіальними осадами.

В тектонічному відношенні Північна Земля являє собою частину складчастої дуги, зверненої випуклістю на схід. В будові цієї дуги беруть участь верхньопротерозойські та нижньопалеозойські комплекси, зім’яті в лінійні складки і прорвані гранітними інтрузіями.

Історія геологічного розвитку.

Геосинклінальний режим розвитку повністю припинився в результаті проявлення пізньокаледонської фази складчастості. Виникла епікаледонська гірськоскладчаста область, яка відділилась глибинним розломом від Південнотаймирської області.

В пізньому палеозої формувались червоноколірні моласи, які заповнювали міжгірські западини. В мезокайнозої область зазнала висхідних рухів, в її межах переважаючий розвиток одержали процеси ерозії та денудації.

Корисні копалини.

Зараз серед корисних копалин Північної Землі відомі мусковіт, молібден та поліметали.

Скандинавсько-Англійський пояс

Каледонський геосинклінальний складчастий пояс в межах Скандинавії займає більшу частину території Норвегії (північно-західну), включаючи острови архіпелагу Шпіцберген. На південному сході він межує з докембрійським Балтійським щитом.

В межах Великобританії каледонський складчастий пояс включає Шотландію, Північну Англію і Уельс, а також Лондонсько-Брабантський масив. На півночі межує з виступами докембрію Гібридських островів і на півдні з герцинським складчастим поясом.

Геологічна будова.

В межах Скандинавії область має складну покривно-насувну складчасту структуру. В будові області беруть участь два комплекса порід: докембрійські метаморфічні породи фундаменту, який відчув повторну каледонську складчастість (архейські і ранньопротерозойські граніти, гнейси, кристалічні сланці, пізньопротерозойські пісковики), і породи каледонського складчастого поясу (пізньопротерозойські пісковики, сланці, конгломерати і вапняки; вендські льодовикові відклади – тиліти, кварцити, сланці; кембро-силурійські пісковики, конгломерати, вулканогенно-осадові і карбонатні відклади).

Тектонічні покрови Норвезьких каледонід представлені серією тектонічних пластин, які перекривають одна одну і порушені більш пізньою каледонською складчастістю і розломами. В будові області каледонід беруть участь різні докаледонські і каледонські інтрузивні, ефузивні і офіолітові комплекси порід, а також післякаледонські платформові відклади.

Каледоніди архіпелагу Шпіцберген є відособленими блоками геосинклінального складчастого поясу і характеризуються складчасто-блоковою структурою. В їх будові беруть участь метаморфічні породи докаледонського фундаменту, каледонські геосинклінальні і орогенні (девонська моласа) утворення та породи платформового чохла, включаючи покрив четвертинних льодовикових відкладів.

Каледонський складчастий пояс Великобританії, який має ширину близько 300 км, поділяється на північну окраїнну зону, насунуту на Гібридський масив; зону каледонського метаморфізму, основні деформації якої пройшли на початку ордовику; грабен Серединної долини Шотландії, виповнений відкладами девону і карбону; каледонську неметаморфічну зону півдня Шотландії і півночі Англії (кембрійські, ордовицькі і силурійські утворення) і Уельський прогин, до якого приурочені вугленосні відклади карбону. Зони каледонського поясу розділені крупними глибинними розломами. Північно-західна частина Лондонсько-Брабантського масиву представлена складчатими кембрійськими, ордовицькими і силурійськими осадовими породами. Каледонська моласа, складена строкатим червоним пісковиком (нижній і середній девон), виповнює чисельні міжгірські западини. Епікаледонський чохол утворений древнім червоним пісковиком (девон) і платформовими відкладами нижнього карбону (рис. 5.3).

Корисні копалини.

Серед корисних копалин Скандинавських каледонід відомі кам’яне вугілля на архіпелазі Шпіцберген, пов’язане з відкладами нижнього карбону-девону; руди заліза, ванадію, цинку, титану. Також є родовища руд свинцю, міді, нерудної сировини – апатиту, графіту; колчеданові родовища золота (провінція Осло).

У Великобританії відомі родовища кам’яного вугілля (Уельс, Шотландія). З юрськими відкладами чохла каледонід пов’язані осадові залізорудні родовища. Незначні родовища мідних руд (Уельс), а також нерудна сировина.

Рисунок 5.3 – Схематичний геологічний профіль північно-східного закінчення грабена Мідленда, Шотландія

1 – силур, лудлоу-венлок; 2 – силур, даунтон; 3 – девон, нижній древній червоний пісковик; 4 – базальти і основні андезитові лави, кислі лави; 5 – девон, верхній древній червоний пісковик; 6 – карбон; 7 – конгломерат з галькою кварцитів; 8 – конгломерат з галькою вивержених порід; 9 – дайка