5. Аналіз альтернатив та вибір стратегії

Проаналізувавши зовнішні небезпеки і нові можливості, привівши у відповідність з ними внутрішню структуру, керівництво організації може приступити до вибору стратегії. Вибір стратегії – центральний момент стратегічного управління. Процес вибору стратегії складається з етапів розробки, доведення й аналізу (оцінки). На практиці ці етапи важко розділяти, тому що вони являють собою різні рівні єдиного процесу аналізу. Однак при цьому використовуються різні методи. На першому етапі створюються стратегії, що дозволяють досягти поставлених цілей. Тут важливо розробити якомога більше можливих альтернативних стратегій, залучити до цієї роботи не тільки вищих керівників, а й менеджерів середньої ланки. Це істотно розширить вибір і дозволить не пропустити потенційно кращий варіант. На другому – стратегії допрацьовуються до рівня адекватності цілям розвитку організації в усьому їх різноманітті і формується загальна стратегія. На третьому – аналізуються альтернативи в рамках обраної загальної стратегії фірми і оцінюються за ступенем придатності для досягнення її головних цілей. На цьому етапі відбувається наповнення загальної стратегії конкретним змістом, по окремих функціональних зонах організації розробляються окремі стратегії.

На вибір стратегії впливають різноманітні фактори:

1. Вид бізнесу і особливості галузі, в якій працює організація. У першу чергу, тут береться до уваги рівень конкуренції з боку організацій, які виробляють однакову або замінюють її на одні й ті ж ринки.

2. Стан зовнішнього оточення. Стабільне воно чи схильне до частих змін? Наскільки передбачувані ці зміни?

3. Характер цілей, які ставить перед собою організація; цінності, якими керуються при прийнятті рішень вищі менеджери або власники організації.

4. Рівень ризику. Ризик є реальним фактором життєдіяльності організації. Занадто високий ступінь ризику може призвести до краху організації. Тому перед керівництвом завжди стоїть питання - який рівень ризику для організації є допустимим?

5. Внутрішня структура організації, її сильні і слабкі сторони. Сильні функціональні зони організації сприяють успішному використанню нових можливостей. Слабкі сторони вимагають постійної уваги з боку керівництва при виборі стратегії, її реалізації, щоб уникнути потенційних загроз і успішно конкурувати з іншими організаціями.

6. Досвід реалізації минулих стратегій. Цей фактор пов'язаний з «людським фактором», з психологією людей. Він може носити як позитивний, так і негативний характер. Часто керівники свідомо чи інтуїтивно знаходяться під впливом досвіду реалізації стратегій, вибраних організацією у минулому. Досвід дозволяє, з одного боку, уникнути повторення минулих помилок, а з іншого - обмежує вибір.

7. Фактор часу. Цей фактор при прийнятті управлінських рішень відіграє важливу роль. Він може сприяти успіху або невдачі організації. Навіть найкраща стратегія, нова технологія або новий товар не приведуть до успіху, якщо вони будуть заявлені на ринок невчасно. А це може призвести до великих втрат або навіть банкрутства. Багатофакторність вибору стратегії багато в чому зумовлює необхідність розробки декількох стратегічних альтернатив, з яких і здійснюється остаточний вибір. Стратегічні альтернативи – набір різних стратегій, що дозволяють досягти стратегічних цілей організації, в усьому їх різноманітті, в рамках вибраної базової стратегії та обмежень на використання наявних ресурсів. Кожна стратегічна альтернатива надає організації різні можливості і характеризується різними витратами і результатами.