Методичні вказівки

Ключові терміни та поняття: зобов’язання щодо придбання та використання прав інтелектуальної власності; авторські договори; розпорядження майновими правами інтелектуальної власності; ліцензія на використання об’єкта права інтелектуальної власності; ліцензійний договір; договір про створення за замовленням і використання об’єкта права інтелектуальної власності; договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності; авторська винагорода; паушальний платіж; роялті; договір про передачу суміжних прав; виключна ліцензія; одинична ліцензія; невиключна ліцензія; субліцензія; договір комерційної концесії (франчайзингу); правоволоділець та користувач.

Особливу увагу слід звернути на такі питання:

• класифікація договорів щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності;

• значення та сфера застосування франзайзингу;

• особливості укладення договору комерційної концесії.

Розділ іv. Зобов’язання про спільну діяльність

Тема 9-10: Загальна характеристика зобов’язань про спільну діяльність. Договір простого товариства Семінарське заняття 1

1. Загальні положення про спільну діяльність.

2. Поняття та види договорів про спільну діяльність.

3. Договір простого товариства:

• Поняття та юридичні ознаки.

• Істотні умови та форма.

• Зміст договору.

• Виконання та припинення договору простого товариства.

4. Вирішіть задачі:

Задача 1

У вересні 2010 року ТзОВ «Київоблбуд» звернулось до суду з позовом до ТзОВ «Гранд», ТзОВ «НВК «Укрінвестбуд», Ромашова про визнання недійсною додаткової угоди від 30 січня 2010 року до договору про cпільну діяльність від 27 липня 2008 року, відповідно до умов якого сторони організували спільну діяльність з інвестування, проектування, будівництва та здачі в експлуатацію житлового будинку.

30 січня 2010 року між ТОВ «Київоблбуд», ТОВ «Гранд», ТОВ НВК «Укрінвестбуд», з одного боку, та громадянином Російської Федерації Ромашовим, з другого боку, була укладена додаткова угода, за якою останнього прийнято до складу учасників спільної діяльності. При цьому Ромашов зобов’язався здійснити інвестування будівництва у сумі 6 968 975 грн. відповідно до графіка фінансування та повинен був отримати у власність 1 950 кв. м житлової площі, 300 кв. м нежитлової площі та 10 гаражних місць. За умовами договору додаткова угода є невід’ємною частиною вказаного договору.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що на час укладення додаткової угоди Ромашов, який є громадянином Російської Федерації, не був зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності, не мав ідентифікаційного номера, тобто не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності для укладення такої угоди. Крім того, Ромашов не мав наміру виконувати своє зобов’язання та не бажав настання реальних правових наслідків укладеної угоди, про що свідчить невиконання ним взятих на себе обов’язків щодо фінансування будівництва.

Хто може бути сторонами договору про спільну діяльність? За яких умов договір може визнаватись недійсним? Вирішіть спір.