41. Біоми холодних та помірних поясів. Тайга.

Холодні та помірні пояси розташовані від полюсів до субтропіків. Головний фактор їх формування – температурний режим.

Тут виражені літо, осінь, зима та весна. Середня температура найхолодніших місяців - -10°С - -40°С., найтепліших -+13°С - +19°С.

З віддаленням від Атлантичного океану континентальність клімату посилюється. Відповідно зменшується кількість опадів від 600 – 700 мм до 400 мм у Східному Сибіру. Випаровується 50-70% вологи. Надлишок вологи потрапляє у річки, сприяє болотоутворенню.

Зима у тайзі більш сувора ніж у тундрі. Шар снігу більш потужний.

У Палеарктиці – темнохвойна тайга з олігодомінантною рослинністю (бідність видового складу). У Західному та Середньому Сибіру ялина, піхта, сибірський кедр, листяниця. На Східно-Європейській рівнині переважає ялина. Тайга - це найбільша частина суши, яка зайнята вічнозеленими лісами.

Тваринний світ одноманітний від Балтики до Тихого океану: лось, кабарга, соболь, білка-летяга, летяга, росомаха. Птахи – трьохпалий дятел, сова бородата (бородатая неясыть), шишкар (клёст).

Ґрунтоутворення: надлишок вологи та кисле середовище спричиняють глибокий розпад мінеральної частини ґрунту. Найбільш стійка сполука – SiO₂. Сполуки Fe, Mn та гумус вимиваються у нижні шари, паралельно відбувається торфоутворення.

Тайга сформувалася в останній період голоцену (потепління клімату). Вік біому Тайга складає ≈ 10000 років. Джерелом для становлення є горна тайга Східного Сибіру – вона найдревніша.

У Неарктичній області тайга розташована на півострові Лабрадор та частині Аляски. Здовж берегів заходить далеко на південь. Тут більше різноманіття хвойних порід. Є Тсуга, псевдотсуга, туя. Ці породи вільно відступали на південь під час льодовикового періоду. А потім також вільно мігрували на північ. У фауні – деревинний дикобраз, ондатра, пума, колібрі.

42. Біоми холодних та помірних поясів. Широколистяні ліси.

Холодні та помірні пояси розташовані від полюсів до субтропіків. Головний фактор їх формування – температурний режим.

Широколистяні ліси Північної півкулі розташовані у приокеанічних секторах помірно-теплого поясу Європи, Східної Азії та Північної Америки. Вони відмежовані від тайги зоною змішаних лісів (які відсутні у Південній півкулі).

Ліси, які залишаються зеленими влітку, вкриті листям у сприятливий літній період, восени листя опадає, взимку дерева стоять голі. Бруньки вкриті бруньковими лусками, стовбури – товстою корою. Це захисні пристосування не тільки до морозів, але й від зимньої посухи, коли вода замерзає та стає недосяжною для метаболізму.

Найбільш багатими є ліси Північної Америки та Східної Азії.

Займають більшу частину Західної Європи. У Східній Європі північна межа широколистяних лісів проходить по лінії – Калінінград – Москва - Уфа. Південна межа – Кишинів – Київ – Тула – Уфа.

Вегетація триває 6 – 7 місяців.

Опале листя швидко розпадається під дією мікроорганізмів, грибів та тварин, гумус накопичується. Ґрунти – бурі лісові.

Породи, що утворюють ліси в Європі – дуб черешчастий, дуб скельний, бук лісний, ясень звичайний, граб, липа, клен, в’яз.

У Північній Америці майже всі ці роди представлені десятками, а дуб та клен – сотнями видів.

Тварини – лісова куниця, лісова кішка, чорний тхір, борсук, білка, заєць-русак, заєць-біляк, їжак, у горах – ведмідь. Серед копитних – зубр, благородний олень, косуля, кабан. Птахи – дятел, дрозд. Велика кількість безхребетних мешкає у ґрунті. Широколистяні ліси залишилися у горах та заповідниках.