34. Зональні типи біомів суходолу, загальні принципи розподілу.

Біом – сукупність видів живого та оточуючого їх середовища, яка складає екосистему ландшафтно-географічної зони природного поясу.

Зональні типи біомів – це сукупність природних екосистем зі схожою структурою та складом угруповань, які сформовані у процесі історичного розвитку та які відображують гідротермічний потенціал території. За межами окремих зональних типів біомів (наприклад біомів жаркого поясу) екосистеми даного зонального типу існувати не можуть.

У схожих кліматичних умовах з’являються схожі риси організації органічного світу. Загальну картину розподілу зональних типів біомів суші дають мапи рослинності та ґрунтів.

35. Біоми жаркого поясу. Дощові тропічні ліси (гілеї).

Біоми жаркого поясу розташовані на північ та південь від екватору, річна ізотерма - 20°С. Найважливіший фактор диференціації біомів жаркого поясу – зволоженість. До біомів жаркого поясу відносять дощові тропічні ліси, тропічні листопадні ліси, савани та пустелі.

Дощові тропічні ліси. Це найдревніші та найбагатші біоми. Охоплюють Неотропічне, Ефіопське, Індо-Малайське, Австралійське царства.

Велика кількість тепла та вологи забезпечує вегетацію протягом всього року. Середньомісячна температура повітря – 25-35°С, атмосферних опадів 1500-4000 мм, на горяних схилах – до 10000мм та більше. У період дощів спостерігаються затоплення територій, а у період посухи (2 та більше місяців) біота дуже страждає.

Ґрунти формуються на потужній безплідній фералітній (Al₂O₃, Fe₂O₃) корі вивітрювання. Основний запас травних речовин зосереджений в живих рослинах. Рослини отримали цей запас мільйони років тому як наслідок біохімічного розкладу багатих на мінерали горяних порід. Al₂O₃ та Fe₂O₃ більш стійкі сполуки, але вони безплідні.

Продуктивність лісів величезна – більш за 5000 ц/га, а в Бразилії – до 17000 ц/га, приріст на рік складає 350-500 ц/га. Відмерла біомаса протігом кількох тижнів розпадається та мінералізується. Опале листя засвоюють терміти та гриби. Тобто відбувається дуже швидкий кругообіг біогенних солей.

Коренева система рослин поверхнева, на глибині кількох десятків сантиметрів. 70% видів рослин – дерева, трав’янистих рослин мало, багатолітні трави великих розмірів (банани – до 6 м). В нижньому ярусі рослини мають тонкі, великі з великими продихи листя, що посилює транспірацію. Цвітіння та утворення плодів відбувається протягом всього року. Більш як 10000 видів тварин мешкає у таких лісах. У більшості це комахи та інші безхребетні. Хребетні тварини пристосовані до життя у кронах дерев (чіпкохвості примати, носухи, лінивці). Характерні також амфібії, рептилії, ссавці (тигри, леопарди, тапіри).

36. Біоми жаркого поясу. Тропічні листопадні ліси та савани.

Розташовані між зоною тропічних дощових лісів та пустелями. Влітку спостерігається сезон дощів, а взимку – сезон посухи. З’являється періодичність у розвитку рослин. Втрачається листя у сезон посухи та з’являється у сезон дощів. У нижніх ярусах – вічнозелені рослини. Від посухи рослини захищені лусками бруньок та корою. Виникає сукулентність рослин – вони мають тканини, які запасають воду, характерна слабка транспірація, повільний ріст. Стеблові сукуленти – кактуси, деревовидні молочаї, листові сукуленти – агави, алое.

У саванних формаціях наявний трав’яний покрив (злаки), верхній ярус незамкнутий.

Листопадні ліси постійно переживають пожежі, у яких часто повинні люди. Після пожеж вони не відроджуються. Вважають, що зона саван виникла завдяки пожеж. Випас худоби у саванах є причиною розростання колючих чагарників. В Австралії чагарників немає з причини відсутності копитних (Колючки – забезпечують захист рослин від поїдання). На захист від пожеж виникли рослини – пірофіти. У них є запас бруньок, що знаходяться у неактивованому стані, вони здатні до кореневого відновлення, стійкі до нагріванню насіння. Іноді здатність насіння до проростання напряму залежить від значного нагрівання.

37. Біоми жаркого поясу. Пустелі.

Характерний жаркий сухий клімат. Ґрунти примітивні: пустинні щеб’янисті, галечні, піщані, глинисті, солончакові. У Північній Африці – Сахара, у південній – Намиб, Калахарі. У Південній Америці – здовж узбережжя Чилі та Перу Атакама. Середньорічна кількість опадав – 5-10 мм. В Атакамі рослинність відсутня. Це одне з най посушливіших місць на Землі. В Австралії пустелі займають 45% площини. Тут ростуть акації та евкаліпти.

38. Біоми перехідних субтропічних зон. Біоми вологих субтропіків.

Перехідні субтропічні зони знаходяться між 30° та 40°.

Біоми вологих субтропіків: середня температура 4-10°С, річна кількість опадів 1600-4000 мм, посухи не виражені. Сюди відносять Східну частину Азії, острови Японії, східне узбережжя Північної Америки, частину Південної Америки, Південну половину Австралії та Нову Зеландію.

У Східній Азії - літо триває 7-8 місяців, зима тепла та суха. Голонасінні – гінкго, метасеквоя, саговник. Багато видів дубів, ліани, плющі. Тварини: велика панда, плямистий олень, качка мандаринка… У Китаї: олені, білки, мангусти, леопарди, багато термітів. Органічна речовина активно розпадається та мінералізується, у ґрунті – 1,5-2,0% гумусу. Мало азоту та фосфору. У Японії бук, дуб, клен, хвойні (піхта, кипарис). Іноді зустрічається бамбук. Фауна бідна – борсуки, лисиці, чорний ведмідь, куниця, зозулі, дятли.

У Північній Америці на узбережжі Атлантики – вологі субтропіки. У Південні Америці у приатлантичній зоні – вічнозелені ліси – ліани, епіфіти, у горах ростуть араукарії (25-40 метрів, діаметр стовбура – до 9 м).

У Новій Зеландії. Евкаліптів немає, є вічнозелені південні буки. Фауна носить острівний характер, майже немає ссавців, багато птахів, які не літають (ківі).Немає крокодилів, змій, черепах.