25. Голарктичне царство, історія формування, схожість біот Палеарктичної та Неарктичної областей.

Голарктичне царство – включає Европу, поза тропічну Азію, Північну Америку. У Палеозої (до Карбону) вся суша Північної півкулі утворювала єдиний материк Лавразію. Відокремлення Північної Америки від Європи відбулося в Мезозої шляхом утворення Атлантичного Океану. Голарктичне Царство включає Палеарктичну та Неарктичну область. Схожість фаун (та біот у цілому) в областях пояснюється зв’язком північно-східної Азії та Північної Америки через Беренгію. Цей зв’язок припинився у післяльодовиковому періоді. Америка отримала від Євразії ґорного барана, мамонта, лося, бурого ведмедя. Америка дала Євразії північного оленя, вівцебика.

26. Історія формування флори Голарктичного царства.

Протягом Палеогену суша Лаврвзії була зайнята двома лісними флорами – тургайською та полтавською. Тургайське флора була представлена листопадними та хвойними видами (завдяки теплопомірному клімату) та на той час панувала на території сучасної Арктики. Полтавська флора складалась переважно із вічнозелених чагарників (в умовах тропіків та субтропіків). Тут зустрічали фікуси, лаврові, пальми. Межа полтавської флори проходила по лінії устя річок Вісли та Янцзи.

По берегах Тетісу була ксерофільна рослинність Древнього Середзем’я. Це була рослинність степів та пустель.

Починаючи з неогену Тургайське флора почала витісняти полтавську у зв’язку з охолодженням клімату. Зледеніння сприяло виникненню холодостійких рослин тундри та тайги.

Льодовики не торкнули Південну Європу, Кавказ, Південний Урал, передгір’я Алтаю. Тут збереглися види, які поширювались після закінчення льодовикового періоду (бук, граб, ясень, дуб, ялина, сосна). Вони поширились з Центру Європи на Схід до Волги та на Північ до Онеги. Модрина, сибірська ялина, сибірський кедр поширились на Північ з Південного Уралу та Алтаю. Разом з європейськими видами вони утворили пояс темнохвойної тайги.

Територія сучасних рівнинних степів була розташована по краях льодовикових щитів. Степовий тип рослинності сформувався після льодовикового періоду.

27. Характеристика фауни Голарктичного Царства, історія її формування.

Голарктичне Царство включає Палеарктичну та Неарктичну область. Схожість фаун (та біот у цілому) в областях пояснюється зв’язком північно-східної Азії та Північної Америки через Беренгію. Цей зв’язок припинився у післяльодовиковому періоді. Америка отримала від Євразії ґорного барана, мамонта, лося, бурого ведмедя. Америка дала Євразії північного оленя, вівцебика.

28. Схожість біот Ефіопського та Індомалайського царства, історія формування.

Флори більшої частини Африки та Тропічної Азії дуже схожі. У минулому вони належали єдиному Гондванському материку. Крім того, вони розташовані у теплих тропічних широтах. Флора Палеотропічних царств має 40 ендемічних родин. Всередині царств флора диференціюється завдяки клімату та зонального типу біномів: дощових тропічних лісів, саван, пустель. Основою для розділу Царств на Ефіопське та Індомалайське є своєрідність тваринного світу.

29. Особливості біоти Ефіопського царства.

Розташоване у тропічних широтах. Охоплює більшу частину Африки (на південь від Сахари), південний схід Аравійського півострова та прилеглі острови Індійського океану. Рельєф Африканського континенту: великі нагір’я та плоскогір’я. Зона тропічних лісів постійно та рясно зволожена. Субтропічні зони зволожуються сезонно листопадні ліси та савани). Постійно сухою опиняється зона тропічних пустель. Багато представлені ссавці: 38 родин, 19 з них ендемічних: жирафи, бегемоти, трубкозуби. : родин представлені і в Індо-малайському царстві: людиноподібні мавпи, лемури, слони, носороги. Серед копитних численні антилопи та зебри. Представлено 15 ендемічних родин птахів: лісні одуди, бананоїди, секретарі. 12 родин птахів є також в Індо-Малайському царстві: птахи-носороги, медовкажчики. З куриних – тільки цесарки та африканські павичі. Папуг мало.