20. Головні фактори, які визначають арену життя на Землі: закон геграфічної зональності.

На рівнинах діють закони географічної зональності. Географічна зональність – це зміна географічних компонентів за широтою. Причини Г. з. полягають у формі Землі та її положенні відносно до Сонця (кут падіння сонячних променів зменшується в обидві сторони від екватора). На екваторі кількість сонячної енергії протягом року приблизно однакова. На полюсах влітку – полярний день, взимку – полярна ніч. Якби температура Арктики залежала від інсоляції, то літня температура складала б приблизно 10-20°С, а зимня 5-10°С. Але сонячна енергія “поглинається” льодовим покровом, багато енергії витрачається на таїння снігу та льоду.

21. Кліматичні пояси, їх межі, причини значних відхилень ізотерм від паралелей.

Глобальний розподіл арени життя у залежить від нерівномірного розподілу сонячної радіації. Виділяють наступні пояси:

1 - Жаркий пояс – річна ізотерма +20°С. Обмежений 30 Північною та 30 південною паралелями.

2 – Помірні пояси знаходяться між річною ізотермою +20°С та +10°С.

3. – Холодні пояси: середня температура найтеплішого місяця менше +10°С (В Антарктиді абсолютний мінімум складає -88,3°С).

На розподіл тепла впливають морські течії, пануючі вітри, рельєф, висота над рівнем моря. Тому ізотерми значно відхиляються від паралелей.

22. Розподіл арени життя за законом висотної поясності.

На рівнинах у відношенні до розподілу арени життя діють закони географічної зональності. У горах – закони висотної поясності. Це закономірна зміна природних умов у горах відповідно до зростання абсолютної висоти. Висотна поясність супроводжується змінами геоморфологічних, ґрунтоутворювальних, гідрологічних процесів, складу рослинності та тваринного світу. Багато які особливості висотної поясності визначаються експозицією схилів, їх розташуванням у відношенні до пануючих повітряних мас та віддаленістю від океанів. Кількість поясів зазвичай зростає у високих горах та із наближенням до екватору. У горах може бути 4-5 поясів, причому їх послідовність у напрямку знизу доверху відповідає послідовності широтних зон від екватора до полюса.

23. Пояснити регіональну своєрідність флор та фаун.

Біогеографія виділяє регіональну своєрідність флор та фаун. Розбіжності у складі біот стає тим більшим, чим довше зберігається ізоляція. Теорія дрейфа континентів стверджує, що південні континенти пройшли стадію роз’єднання раніше за північні. Цим пояснюються їх значні біогеографічні відмінності. (У відповіді має бути інформація про відомі вам факти з дрейфу континентів).

24. Біотичні царства суходолу, їх межі.

Всього виділяють 6 біотропічних царств суходолу. 1. Голарктичне царство – включає Європу, поза тропічну Азію, Північну Америку. Палеотропічні царства – включають 2- Ефіопське та 3 - Індо-Малайське царство. Обидва царства дуже схожі за флорою, а виділяють їх за своєрідністю фаун. Царства розташовані на більшій частині Африки та Тропічної Азії. 4. Неотропічне царство – Південна Америка, частина Центральної Америки та острови. 5. Австралійське царство – континент Австралія. 6. Голантарктичне Царство. – Південна частина Південної Америки з Вогняною Землею та Патагонією, острови Антарктиди та Нової Зеландії.