16. Кайнозой. Стан материків і океанів в Палеогені. Стан біоти.

Кайнозойська ера включає три періоди: Палеоген, Неоген, Антропоген. Палеоген почався 60-70 млн років тому, тривав 45 млн років.

У Палеогені повністю відділилась Америка від Євразії. Індостанська плита приєдналась до Азії. Австралія відділилась від Антарктиди. Вимирання динозаврів призвело до розквіту ссавців. Це також епоха квіткових рослин та комах. Клімат Північної півкулі від Індії до Арктики теплий, географічна зональність слабо виражена. У високих широтах Північної Америки, Європи, Азії панують листопадні широколистяні ліси (Тургайська флора), в середніх широтах – вічнозелені тропічні ліси (Полтавська флора).

17. Кайнозой. Стан материків та гороутворення в Неогені. Охолодження клімату, його причини і наслідки.

Неоген Кайнозойської ери почався 26 млн тому, тривав 25 млн років.

Відбувалося активне гороутворення: Альпи, Гімалаї. Переважно панували вітри з океану. Відбувалося висушення внутрішньоконтинентальних просторів Азії. У Північній півкулі клімат холодний. Збільшилася площина листопадних лісів, вічнозелених скоротилась.

З’явилися савани та степи. Тетис розділився на західну та східну частини з причини з’єднання Африканської та Аравійської плит. Відбулася ізоляція морських біот Індо-Пацифічної та Атлетично-Середземноморської областей. Гібралтарська протока неодноразово замикалася, вода Середземного моря випаровувалась. Тропічні ліси трансформувались у біоми Середземноморського типу. «Беренгійський міст» також періодично зникав. Піднявся Панамський перешейк – це сприяло обміну між американськими біотами. З’явилася протока Дрейка. Утворилось кільце вод Південного океану навколо Антарктиди, що перешкоджало надходженню теплих вод та викликало вихолодження Антарктиди та її заледеніння. Надходження від Антарктиди холодних вод призвело до заледеніння Північного льодяного Океану. Похолодання полюсів сприяло перемішуванню товщі океану. Холодні води насичені киснем у берегів Антарктиди опускалися. Вентиляція глибин океану сприяла розвитку глибоководної фауни. Льодовики Антарктиди спричинили зниження рівню світового океану (30 млн років тому). При цьому поновлювалися та розширювалися зв’язки між ділянками суші.

В Африці близько 5 млн років тому виникла популяція Австралопітека.

18. Кайнозой. Антропоген. Велика льодовикова епоха. Післяльодовикова епоха.

У цей період вимерли гігантські ссавці. У Північній Америці та Євразії панувала мамонтова фауна. Продовжувалась еволюція гомінід. Наприкінці льодовикового періоду сформувалась Людина розумна. Ареал Людини розумної охоплював всю сушу. Цьому сприяло зниження рівня Світового океану більш як на 100 м. Людина знищувала фауну. Приблизно 10-11 тис років тому почалася післяльодовикова епоха (голоцен). Льодовик розтанув. Почалося потепління клімату та формування сучасних зональних типів ландшафтів та вертикальної поясності у горах. Посилився антропогенний вплив людини на біосферу.

19. Головні фактори, які визначають арену життя на Землі: тектогенні форми рел’єфу.

Ареною життя на Землі є її оболонки: літосфера, гідросфера, атмосфера. Головні фактори, які визначають розподіл арени життя: внутрішні сили Землі, які формують тектогенні форми рел’єфу та енергія Сонця, яка є джерелом законів географічної зональності та висотної поясності.

Тектогенні форми рел’єфу. Найбільш крупні форми рел’єфу – материки, океанічні западини, рівнинно-платформенні області та горні масиви. Все це створено внутрішніми силами Землі, які виявляються у вигляді тектонічних рухів та вулканічної діяльності. Океанічна арена життя складає 70,8%.

У Північній півкулі відсоток суші вищий, життя представлене ширше. У Південній кулі – навпаки. Розподіл суші та моря визначає основні типи клімату, який впливає на характер рослинного покрову та тваринного світу.

У Північній півкулі – континентальний клімат (різкі добові та сезонні амплітуди температур, мало опадів). У південній – клімат під впливом океану (морський) – тут низькі амплітуди річних та добових температур, багато опадів.

Арена життя залежить від форми рел’єфу. На материках є одноманітні простори: рівнини, низини, плоскогір’я. В горах виділяють стародавні гори с середньою висотою, та молоді – високі.