Тема 4. Становлення самосвідомості особистості План
Загальна характеристика онтогенезу самосвідомості
Становлення самосвідомості в дитячому віці
Становлення самосвідомості в підлітковому та юнацькому віці
Особливості самосвідомості зрілої особистості
Основні поняття теми: стадії розвитку–Я, нормативні характеристики Я-концепції старшого дошкільника, готовність до школи, самооцінка, самоконтроль. почуття дорослості, рольова ідентифікація, самовизначення, самоактуалізація особистості, рефлексія, професійне самовизначення.
Три сфери становлення особистості
діяльність
спілкування
самосвідомість
Розвиток самосвідомості виступає однією з сфер соціалізації дитини.
М.В.Папуча, Т.Д.Кричковська (2001)
Основні проблеми становлення самосвідомості
Перехід немовляти від реактивності до активності та пов'язаного з цим формування механізмів саморегуляції;
Розпізнання дитиною свого образу та опанування особовими займенниками;
Еволюція дитячої самооцінки;
Формування свідомого “Я” та самовизначення особистості.
Загальна характеристика етапів розвитку
Кожен з етапів розвитку того або іншого процесу, структури є необхідним для наступного;
Кожен з етапів розвитку має свою власну природу, тобто утворений суттєво різними зв'язками, співвідношеннями, детермінантами;
Кожен з попередніх етапів є умовою розвитку наступного;
Вищі рівні сформованості процесу, структури керують нижчими;
Розвиток кожного нижчого рівня не припиняється з розвитком вищого.
Стадії розвитку (за Е.Еріксоном)
Етапи розвитку самосвідомості І.І.Чеснокова (1977)
1) фізичне усвідомлення власного “Я”, тобто відокремлення тіла з зовнішнього середовища;
2) формування у дитини довільних дій, тобто дитина усвідомлює себе причиною дій, здатною керувати своїми діями, що проявляються в оволодінні мовленням та ходінням;
3) виникнення самосвідомості у віці 3 – 4 роки, тобто впізнання себе в дзеркалі, називання себе від першої особи;
4) період підліткового та юнацького віку, який в психології вважається досить важливим періодом формування самосвідомості.
У віці від 7 до 12 років процес розвитку самосвідомості протікає рівномірно без стрибків та криз.
Структурні компоненти самосвідомості, як фази її розвитку (В.С.Мерлін)
Усвідомлення тождественності – виникає в 11-місяців, коли немовля починає відрізняти відчуття які йдуть від власного тіла та відчуття спричинені зовнішніми предметами;
Свідомість “Я” – активний початок діяльності, коли дитина в 2-3роки опановує особистий займенник, виникає перша форма негативізму “Я-Сам”;
Усвідомлення власних психічних властивостей через узагальнення результатів самоспостереження та передбачає розвинене абстрактне мислення;
Соціально-моральна самооцінка, здатність до якої формується у підлітковому та юнацькому віці на основі накопиченого досвіду спілкування та діяльності.
Стадії розвитку «Я» від народження до старшого дошкільного віку
виділення «Я» з навколишнього світу (від 0 до 2 років);
виникнення простору-Я (від 2 до 3 років);
розвиток компонентів простору-Я (від 3 до 5 років);
формування Я-концепції (від 5 до 7 років).
Виділення «Я» з навколишнього світу (від 0 до 2 років)
Усвідомлення дитиною свого Я-фізичного, через синтез окремих уявлень у дитини виникає первинний образ свого тіла та здатність володіти ним у формі довільних рухів;
виділяти себе з навколишнього середовища, тобто розрізняти «Я» та «не Я»;
первинна статева ідентифікація;
впізнання себе у дзеркалі, на фотокартках;
знання свого імені (відгукування на нього та називання його).
Перші два місяці життя в дитини немає грані між собою та світом.
Усвідомлення свого тіла приходить в 3-8 місяців.
Вплив на оточення починається з 3 місяців.
Виражати своє ставлення до інших людей дитини починає з 7-8 місяців.
Уміння відкладати здійснення своїх «планів» на короткий час з'являється з 8 місяців.
Наслідування оточуючих людей і вивчення норм поведінки починається з 6 місяців.
Розуміння того, що від дитини чекають, наступає в 12-18 місяців.
Зовнішній Я-образ (довідається себе в дзеркалі, на фотографії) формується з 8 місяців.
Дізнається про приналежності до конкретної статі з 18 місяців.
Дізнається про свої фізичні особливості та інші характеристики з 18 місяців.
Негативна реакція на невідповідність суджень про нього та вербальний образ свого “Я” з'являються з 18 місяців.
Прояв свого ставлення до будь чого в «свідомих емоціях» - гордості, провини, сорому, зніяковілості - з'являється після 1 року.
Орієнтація на соціальні норми у своєму поводженні з'являється в дитини близько 2 років.
Розуміння освоєння статевих ролей виникає після 20 місяців.
Поширення поняття “Я” на те, що належить дитині («власництво») - виникає в дитини близько 2 років.
Елементи саморегуляції - інструктування, заохочення, осудження себе - з'являються у віці близько 2 років.
2. Виникнення простору-Я (від 2 до 3 років)
Формування уявлень про себе:
оперує займенниками «Я» та «Моє»;
на кінець цього періоду дитина має уявлення про власні якості, настрій, зовнішність, можливості, особливості поведінки;
вона знає, чим подобається, а чим не подобається іншим людям;
усвідомлює свою стать і стать інших, елементарно орієнтується в статевих ознаках дівчинки-хлопчика, жінки-чоловіка;
починає усвідомлювати, що інші люди можуть відчувати, думати, поводитись не так, як вона сама.
Формується елементарна самооцінка, яка незалежно ні від чого є позитивною;
Розвиток самостійності індивіда, що є рушійною силою формування «Я»:
відбувається активне самоствердження та відстоювання своєї самостійності «Я-сам»;
здатність до елементарного керування власною поведінкою;
дитина усвідомлює, що може поводитись не так, як від неї чекають батьки та педагоги, і не так, як інші діти.
Формування морального «Я» - завдяки мовленню дитина переносить зовнішні заборони батьків у середину себе, тобто робить їх частиною свого «Я».
3. Розвиток компонентів простору-Я (від 3 до 5 років).
виконується глибока афективна та моральна робота, що забезпечує формування моральних систем особистості дошкільника та становлення його внутрішнього світу
виникає узагальнений образ власного «Я», який містить характерні риси й уявлення про свою сутність і суспільну цінність та виявляється у відповідному розумінні дитиною самої себе, що є ще досить рухливим, елементарним, схематичним, спрощеним.
на кінець цієї стадії на основі першої емоційної самооцінки «Я хороший» і раціональної оцінки чужої поведінки, формується більш зріла самооцінка. Дитина спочатку здобуває вміння оцінювати інших дітей, а потім – власні дії, моральні якості та вміння. Самооцінка практично завжди збігається із зовнішньою оцінкою, перш за все близьких дорослих.
4. Формування Я-концепції (від 5 до 7 років)
Формування когнітивної складової
Становлення Я-образу, а саме дитина:
усвідомлює власне ім’я, прізвище, що являють собою певну індивідуальність порівняно з іншими людьми;
усвідомлює стать та її незмінність, що виявляється в її поведінці та стосунках з іншими;
має уявлення про свій організм;
знає свої фізичні можливості, вміння, здібності, бажання, інтереси, прихильності, психічні процеси;
усвідомлює себе в часі, що дає можливість дитині усвідомити себе в житті, оцінити себе в минулому й уявити себе в майбутньому;
здатна характеризувати себе переважно з погляду зовнішності;
розвиваються навички словесного виразу своїх переживань, настроїв, почуттів («Я задоволений», «Я сердитий» тощо);
дитина починає усвідомлювати відмінність власних думок від думок та почуттів інших людей.
Формування емоційно-оцінної складової Я-концепції
Ставлення до себе охоплює самоповагу та почуття гідності
Формування адекватної самооцінки:
сукупність ситуативних самооцінок на кінець даного періоду формує загальну досить адекватну самооцінку, особливо в конкретній сфері значимої діяльності;
самооцінка обумовлюється мірою об’єктивності критеріїв оцінювання себе, що базуються на здатності до критичності, яка спирається на оцінки навколишніх та власні дії.
Формується рівень домагань, який виявляється у цілепокладанні із врахуванням своїх можливостей та прагненні до визнання навколишніми.
Формування поведінкової складової Я-концепції
розвиток самостійності;
розвивається вміння контролювати й регулювати свої дії та взаємовідносини з людьми;
розвивається супідпорядкованість та ієрархія мотивів дій, усвідомлений вибір вчинків;
відбувається закріплення в поведінці ціннісних соціально-моральних орієнтацій.