3. Посилання

Посилання на першоджерела зародилися в далекій давнині. У середньовіччі релігійна схоластична філософія була просто немис­лима без посилань. Усе це визначило його як джерело знання автори­тету, посилання на який забезпечувало гарантії істини міркувань

У науковому дослідженні неможливо обійтися без посилань, тому що вони виконують у ньому кілька функцій:

1. Інструментальну, яка виражається в тому, що посилання виступають засобами опису об'єкта, предмета, виявлення пробле­ми, формулювання гіпотез, тобто інструментом дослідження.

2. Кон'юнктурну, яка полягає в тому, що вони використову­ються через популярність цитованих джерел і знання їх повинне демонструвати компетентність ученого, особливо якщо авторами робіт, що цитуються, є відомі дослідники і/або від них залежить доля наукового дослідження, у якому вони виступають як рецен­зенти, опоненти і т.ін.

Г.Сельс висловлює думку стосовно посилань, яка може при­нести реальну користь у позбавленні наукових текстів від над­мірності посилань: "Тільки в оглядових статтях і в бібліографічній літературі посилання повинні зводитися до мінімуму, необхідно­го для належного визнання більш ранніх досліджень і для того, щоб була ясна основа, на якій грунтується нова робота. Посилан­ня варто також використовувати замість великих описів складних експериментальних процедур, що вже описувалися. Тільки но­вачків захоплює власна здатність наводити величезний перелік літератури, до якого читачі все одно звертаються досить рідко" [115, с. 336].

У процесі цитування існує кілька проблем, що перешкоджа­ють підвищенню ефективності наукового цитування Г.М Добров і О.О.Корінний виділили такі специфічні фактори, що впливають на цитування:

1. Вплив типу документа. Оглядові і навчальні статті мають, як правило, більшу бібліографію, ніж спеціальні наукові повідом­лення. Ці статті можна цитувати частіше, тому що в них викладається матеріал систематизований і в більш доступній формі.

2. Дата публікації матеріалу. Щойно опубліковані матеріали і ще "не засвоєні" споживачем, а також ті, що видані давно й містять застарілі відомості, цитуються звичайно рідше, ніж опубліковані порівняно недавно,

3. Самоцшування автора. Іноді цитуються роботи, що не стосуються теми.

4. Цитування на основі списків бібліографії без звертання до оригіналу.

5. Цитування з кон'юнктурних мотивів. Використання авто­ритету вченого, згадування "модних" робіт і напрямів досліджень, демонстрування ерудиції і т. ін.

6. Нерозуміння ідей колегами. Наслідком цього є відсутність посилань на публікації, що містять такі ідеї.

7. Наявні традиції цитування. Вони не передбачають поси­лань на нові й перспективні форми зв'язку, що здобувають усе більшу питому вагу (особисті контакти, листи, препринти, руко­писи, неопубліковані звгги і матеріали заходів науково-технічної пропаганди).

8. Мовні бар'єри, що перешкоджають поширенню наукової інформації.

9. Малі тиражі публікацій [ЗО, с. 188-189].

При цьому для дослідників істотним є знання типу поси­лань, які можна класифікувати за кількома аспектами: 1) залежно від змісту' посилання (що цитують?); 2) через цитування (чому ци­тують?); 3) за типом джерела цитування: посилання на журнальні статті, книги, звіти, збірники доповідей і т.ін.: 4) за авторитетніс­тю і науковою значущістю того, що цитується, і документа, що цтус [ЗО, с, 190].

При написанні наукової праці обов'язково потрібно давати посилання на кожну цитату, запозичену думку, цифру, приклад - на того автора, у якого вони запозичені. Відсутність посилань зму­шує розглядати роботу як плагіат, а зведення її до посилань - як реферат. Наявність посилань характеризує етику дослідника, його порядність стосовно наукового співтовариства.

Посилання в тексті на літературне джерело даються в квад­ратних дужках. При цьому перша цифра в казус номер літератур­ного джерела в наведеному наприкінці роботи списку використа­них джерел, а друга цифра вказує ту сторінку, з якої запозичена цитата, цифра, факт і т ій. Наприклад [13, с. 34] означає посилан­ня на 34 сторінку джерела № 13. У тому випадку, якщо точність цитування не є істотною, а важлива сама думка, запозичена в авто­ра, то авторський текст викладається вільно в межах думки, що цитується, але посилання все одно дається. При огляді літератури здосліджуваної проблеми може застосовуватися посилання на все джерело.