5. Формальні та неформальні об`єднання підприємницьких організацій. Транснаціональні та багатонаціональні корпорації.

В сучасних умовах бізнесу стає тісно в межах окремих, навіть найбільших „незалежних” підприємств. Як на це звертає увагу відомий вам світовий авторитет в галузі теорії менеджменту Пітер Друкер в програмній праці „Завдання менеджменту в ХХІ столітті” (1999р.) „компанія це реальність для акціонерів, кредиторів службовців та податкових служб, але з економічної точки зору компанія це просто фікція. Економічна ж реальність – це цілісний господарський процес, який об’єднує постачальників певних ресурсів, виробництво, реалізацію готової продукції, післягарантійне обслуговування та кінцеве споживання певних продуктів та послуг” (с.55). Тому, переборюючи між фірмові бар’єри, сучасний бізнес прагне до міжгосподарської інтеграції в межах певних цілісних відтворювальних економічних комплексів.

Вам добре відомі основні форми формальних (офіційно зареєстрованих) об’єднань підприємств, передбачених нашим законодавством. Це асоціації, концерни, консорціуми, холдінги. Приклади: – асоціація виробників металургійної продукції „Укрметалургпром”, асоціація підприємств гірничовидобувної промисловості „Укррудпром”.

Консорціум між компаніями „Індустріальний союз Донбасу” та „АрселорМіттал Кривий ріг” – координація зусиль по розвитку сировинної бази металургійної промисловості і, зокрема, по вирішенню проблем добудови Криворізького ГОКОРА.

Концерни – більшість великих компаній, які одночасно з виробничою займаються також комерційною та фінансовою діяльністю.

Холдінги. (головна, або управляюча компанія і багато „дочірніх” та „внучатих” компаній, які вона контролює, являючись власником великих пакетів їхніх акцій) Найбільші холдінги України: „Нафтогаз України”, „Укртелеком”, „Систем Капітал Менеджмент” (СКМ), „Індустріальний союз Донбасу” (ІСД). Наприклад, управляючій компанії „СКМ” (Ренат Ахметов) підпорядкований ряд галузевих дивізіонів (груп підприємств, які виробляють однорідну продукцію). В свою чергу гірничо-металургійному дивізіону „СКМ” підпорядковані такі великі гірничо-металургійні підприємства, як комбінати „Азовсталь”, „північний”, „Центральний” та Інгулецький” ГЗК, Єнакіївський металургійний та Харцизький трубний заводи тощо.

Поряд з формальними об’єднаннями підприємницьких організацій важливу роль в економічному житті (особливо в країнах з перехідною економікою) відіграють різні конфігурації неформальних (тіньових) об’єднань. Наприклад, в Україні після першого етапу реформування ключову роль в економіці відігравали не окремі юридично самостійні підприємства, а неформальний, але досить стійкий „бізнес”, як сукупність виробництв, посередників, фінансових інститутів та „мозкових центрів”, об’єднаних належністю до одного неформального бізнес-альянсу. Найбільш відомі з таких альянсів: Бізнес-альянс Р. Ахметова (велика кількість підприємств різних галузей, торгово-посередницьких та фінансових структур, засоби масової інформації, велика і впливова політична партія і депутатські лоббі в центральному та місцевих парламентах тощо); бізнес-група „Приват” (І. Коломийський”): нафто та газо видобувні підприємства, гірничо-збагачувальні комбінати, найбільший в Україні комерційний банк, комерційні структури тощо); бізнес-група „Індустріальний союз Донбасу” (С. Тарута), бізнес-група „Інтерпайп” (В. Пінчук) та інші. Сьогодні спостерігається тенденція до „легалізації” сформованих в перехідний період неформальних господарських альянсів і їх поступова трансформація в певні галузеві холдінг-компанії.

В сучасній світовій економіці важливу роль відіграють транснаціональні компанії (ТНК), головна частина яких і основні важелі управління якими знаходяться в якійсь певній країні, а дочірні компанії, або філіали компаній розташовані в багатьох інших країнах. Наприклад, велика американська автомобілебудівна компанія „Ford Motor” має у своєму складі 111 заводів, 68 з них розташовані поза межами Північної Америки. Поступово з’являються і мультинаціональні (багатонаціональні) компанії (МНК), які не прив’язані жорстко до якоїсь певної країни, і керівництво здійснюється багатонаціональною командою „світових менеджерів”. До такої компанії можна віднести, наприклад, добре відому сьогодні нам гірничо-металургійну компанію „АрселорМіттал”, підприємства якої розташовані на чотирьох континентах (Америка, Азія, Африка та Європа), головні штаб-квартири розташовані у Великобританії та Люксембурзі, інженірингові та науково-дослідні центри в США, Голландії, Німеччині, Франції, а серед керівників – спеціалісти та організатори різних національностей. Це характерно і для головної компанії суперхолдінгу, і для кожного регіонального підрозділу. Так, наприклад, серед вищого керівництва ВАТ „АрселорМіттал Кривий Ріг” ми бачимо і француза (генеральний директор), і індусів (фінансовий та технічний департаменти) і німця (департамент по роботі з персоналом та зв’язком з громадськістю), і українців.

Статистичні показники, які свідчать про зростання ролі ТНК та МНК в сучасній світовій економіці.

Індекс транснаціональності компанії. (TNI). Розраховується як середній показник трьох коефіцієнтів: відношення іноземних активів до всіх активів; відношення іноземних продажів до всіх продаж; відношення іноземного персоналу до всіх працюючих. Компанії з найвищим індексом транс націоналізації це не обов’язково найбільші компанії. Це великі компанії, у яких найвищі частки іноземних активів, продаж та іноземного персоналу в загальнокорпоративних показниках. Так у 2000р. найбільші компанії по загальним обсягам активів такі, як „General Electric”, „General Motors”, „Ford Motor Company”, „IBM” зайняли відповідно 75, 85, 76 та 54 місця по рівню транснаціональності

Рівень транс національності більшості великих українських компаній близький до нульової позначки. Функціонує десяток фірм, які мають відділення за кордоном (компанії „ІСД”, „СКМ”, „Інтерпайп”, „Nemirof”, „Союз-Віктан”, ПФГ „Приват” та інші), але рівні їх транс національності незначні. Абсолютна більшість компаній з високим рівнем транс національності базується в найбільш розвинутих країнах. Так, у 2000р. 90 із 100 найбільших ТНК мали штаб-квартири у США, країнах ЄС та Японії (США – 20 компаній, ЄС – 46, Японія – 18) . Серед країн СНД найбільш високий рівень транс національності (хоч і набагато нижчий від провідних ТНК США, ЄС та Японії) мають нафтогазові компанії Росії. Зокрема і на теренах України вони контролюють великі нафтохімічні підприємства, частину газорозподільчих мереж, деякі підприємства кольорової металургії.

Індекс транснаціональності країни. Розраховується як середня величина чотирьох показників: 1) питома вага прямих іноземних інвестицій (п.і.і.) у валовому капіталоутворенні країни; 2) частка кумулятивного обсягу п.і.і. у ВВП; 3) зайнятість на іноземних філіях у процентному відношенні до загальної зайнятості в країні; 4) питома вага доданої вартості, що створена на іноземних філіях у ВВП. Найбільші значення даний індекс притаманний Гонконгу, Малайзії, Індонезії, Новій Зеландії, Бельгії, Люксембургу, Нідерландам. У 2002р. згідно з експертними оцінками ЮНКТАД індекс транснаціоналізації постсоціалістичних країн Європи мав такі значення (у відсотках):Україна – 11; Росія – 19; Білорусь – 5; Молдова – 30; Угорщина – 30; Польща – 16; Литва – 23; Латвія –18; Естонія – 39; Чехія – 31.