2. Структура урядів

Прийнято вважати, що в конституційній практиці існують 2 основні моделі структури урядів.

У першому випадку до складу уряду входять всі політичні

керівники міністерств і відомств із загальнонаціональною компе­тенцією. В сукупності вони складають уряд. Це обумовлює велику чисельність уряду, шо іноді й знижує ефективність його роботи. Тому в таких країнах часто у складі уряду створюють

вузькі колегіальні органи — президіуми.

У другому випадку до складу уряду входять не всі політичні керівники міністерств і відомств, а тільки ті, які очолюють найважливіші з них. Члени уряду юридично нічим не відріз­няються від міністрів, які не мають такого статусу, проте на практиці їх повноваження щодо вирішення питань урядової політики відрізняються істотно.

Як відзначає В.Є. Чиркін, нерідко у складі уряду створю­ються більш вузькі структури, які можуть виконувати деякі (інколи досить важливі) повноваження. Існують 4 форми таких органів:

1. У таких країнах як Великобританія, Індія тощо уряд вклю­чає всіх міністрів, молодших міністрів (заступників міністрів) і інших осіб (більше 80 осіб). Проте уряд ніколи не збирається у повному складі як особливий орган. Засідає і править країною кабінет (близько 20 осіб).

2. У країнах континентального права (Франція, франкомовні країни Африки) розрізняють Раду міністрів і Раду кабінету. Засідання Ради міністрів — це офіційні засідання уряду, що проходять під головуванням Президента; на них ухвалюються найбільш важливі рішення. Засідання Ради кабінету проходять під головуванням прем'єр-міністра, зазвичай кожного разу за особливим дорученням Президента; на них розглядаються го­ловним чином оперативні питання.

3. У країнах тоталітарного соціалізму нерідко в уряді ство­рюється особливий орган — президія або бюро уряду. До його складу входять прем'єр-міністр, його заступники, іноді деякі міністри. Президія ухвалює рішення з багатьох важливих питань, що належать до компетенції уряду.

4. У деяких країнах у складі уряду створюються міжвідомчі комітети або комісії, що об'єднуюють групи споріднених мініс­терств, їм також делегуються повноваження щодо вирішення окремих питань, що належать до компетенції уряду.

Особливу роль в уряді відіграє прем'єр-міністр (глава уряду). Від нього залежить підбір кандидатур до складу уряду. Нерідко парламент обирає або призначає тільки прем'єр-міністра, а решту міністрів він призначає і зміщує самостійно (Болгарія, Німеччина). Часто він приймає рішення від імені уряду. При ньому можуть створюватися різні допоміжні органи (відомство Федерального канцлера в Німеччині, цивільний і військовий

б²

125

кабінети у Франції) та особистий секретаріат. Для попереднього вирішення питань або для їх остаточного вирішення він скликає наради окремих міністрів. Прем'єр-міністр отримує високий посадовий оклад (Сінгапур — 810 тис. доларів, Японія — 400 тис. доларів, США — 200 тис. доларів). При уряді створюється орган управління справами уряду, який нерідко очолює окремий міністр (часто він називається міністр Кабінету міністрів).

У країнах Заходу уряд, будучи створений главою держави або парламентом, не підкоряється наказам своєї партії. Вважа­ється, що він повинен керуватися інтересами суспільства, хоча на практиці буває інакше.

У переважній більшості країн конституції не регулюють структуру і чисельність уряду. Проте існує певний "класич­ний" перелік міністерств, які обов'язково входять до складу урядових колегій. Це, перш за все, це міністерства внутрішніх і іноземних справ, оборони, фінансів, юстиції і деякі інші. їх керівники традиційно формували склад урядових колегій з само­го початку розвитку сучасної державності. В міру розширення функцій держави до складу уряду почали входити міністри економіки, праці, освіти, науки і техніки, охорони навколиш­нього природного середовища тощо.

До складу уряду в зарубіжних країнах можуть входити мі­ністри, які очолюють окремі урядові департаменти (міністерства) і міністри без портфеля. Останні виконують функції постій­ного або встановлені на визначений термін термінового харак­теру. Вони не пов'язані організаційно ні з одним міністерством або відомством, але нерідко входять до складу уряду.

Важливим доповненням уряду є допоміжний апарат. Первин­ною його формою були різні комісії і комітети, які створюва­лися при уряді. У міру ускладнення функцій уряду зростав і ускладнювався допоміжний апарат. Разом з постійними почали створюватися тимчасові комітети і інші органи, наприклад, відомства в США, кожне з яких має свою функціональну сферу.