- •Вступ Предмет історії Стародавнього Сходу
- •Єгипет вступ до єгиптології
- •Стан джерельної бази
- •Дешифрування ієрогліфів
- •Історія археологічного дослідження країни
- •Хронологія та періодизація староєгипетської історії
- •Природнокліматичні умови в країні
- •Етногенез та ментальність населення
- •Найдавніший єгипет: віхи історії Народження староєгипетської держави
- •Державний апарат
- •Будівництво пірамід
- •Організація воєнних походів у період Стародавнього Царства
- •Тимчасова загибель і відродження Єгипетської держави в другій половині ш тис. До н. Е
- •Політична історія Єгипту доби Середнього Царства й нашестя гіксосів
- •Єгипет доби нового та пізнього царств: розквіт і занепад Визволення Єгипту від гіксосів та перетворення його у "світову державу"
- •Релігійно - політична реформа Аменхотепа IV (Ехнатона)
- •Воєнна політика фараонів XIX династії
- •Єгипет за Рамесидів фіванська теократія
- •Політична історія Єгипту доби Пізнього Царства
- •Соціально-економічний розвиток стародавнього єгипту Іригаційне землеробство інші галузі сільського господарства
- •Розвиток ремісничого виробництва
- •Торгівля
- •Соціальна структура Єгипту, її державне регулювання
- •Староєгипетська сім’я
- •Культура стародавнього єгипту
- •Техніка та інженерна справа
- •Матеріальний побут
- •Мова, писемність, освіта
- •Науково-практичні знання
- •Релігія і міфологія
- •Література
- •Архітектура і мистецтво
- •Театр, музика, спорт
- •Месопотамія вступ до шумерології та ассиріології Характеристика джерельної бази
- •Дешифрування клинопису
- •Історія археологічного дослідження країни
- •Хронологія та періодизація історії Стародавньої Месопотамії
- •Природно-кліматичні умови
- •Етногенез і ментальність населення
- •Держави шумеру і аккаду Месопотамія архаїчна та ранньодинастична
- •Аккадське царство
- •Нашестя кутіїв
- •Царство Шумеру і Аккаду (III династія Ура)
- •Вавилонська держава у II тис. До н. Е. Політична історія Вавилонії в II тис. До н. Е.
- •Господарське життя Стародавнього Вавилона
- •Старовавилонське суспільство
- •Касситська Вавилонія (Середньовавилонське царство)
- •Ассирія: від народження до вершин могутності Політична історія Ассирії в II тис. До н. Е.
- •Господарське життя, суспільство Ассирії у II тис. До н. Е.
- •Посилення Ассирії наприкінці X — в IX ст. До н. Е.
- •Створення та розквіт Ассирійської імперії
- •Загибель ассирійської імперії. Нововавилонське царство Ассирія на шляху в небуття
- •Причини катастрофи
- •Нововавилонське царство: віхи історії
- •Господарське та суспільно-політичне життя Нововавилонського царства
- •Культура стародавньої месопотамії
- •Матеріальний побут
- •Писемність, освіта бібліотеки та архіви
- •Науково-практичні знання
- •Реліпино-міфолопчні уявлення
- •Література
- •Архітектура, мистецтво, музика
- •Мала азія і закавказзя хеттське, фрігійське та лідійське царства Основні джерела археологічне дослідження Анатолії
- •Природнокліматичні умови, населення Стародавньої Анатолії
- •Політична історія хеттів
- •Господарське життя й суспільство Хеттської держави
- •Культура хеттів
- •Анатолія після загибелі Хеттського царства
- •Фрігійське царство
- •Лідійське царство
- •Культура Фрігії та Лідії
- •Ванське царство (урарту) та ранні держави закавказзя
- •Природнокліматичні умови
- •Стан джерельної бази
- •Утворення Ванського царства
- •Розквіт Урарту
- •Урартське суспільство
- •Занепад Урарту. Утворення ранніх держав Вірмени та Грузії
- •Культура Урарту
- •Східне середземномор’я. Аравія вступ до семітології. Стародавні фінікія та сирія Стан джерельної бази біблійна критика
- •Природнокліматичні умови
- •Етногенез і ментальність населення
- •Перехід від варварства до цивілізації
- •Палестина в і тис. До н. Е. Заселення Палестини стародавніми євреями
- •Держава Давида і Соломона
- •Староєврейське суспільство після загибелі Ізраїльсько-Іудейського царства
- •Рух пророків, реформи Іосії
- •Палестина під іноземним володарюванням
- •Культура східного середземномор’я в давнину
- •Матеріальна культура
- •Писемність. Наукові знання
- •Література
- •Мистецтво, музика
- •Аравія Стан джерельної бази
- •Природнокліматичні умови
- •Населення
- •Віхи історії
- •Соціально-економічний розвиток
- •Політичний устрій
- •Культура та релігія
- •Іран. Середня азія вступ до іраністики. Елам Стан джерельної бази, археологічне вивчення території Ірану
- •Природнокліматичні умови
- •Етногенез і ментальність населення
- •Стародавній Елам
- •Держава ахеменідів
- •Мідіське царство у vііі—VI ст. До н. Е.
- •Поява й посилення держави Ахеменідів
- •Царювання Дарія 1
- •Держава Ахеменідів у V—IV ст. До н. Е. Та її загибель
- •Господарське життя та суспільство ахеменідського Ірану
- •Культура ахеменідського ірану
- •Матеріальна культура
- •Писемність, освіта, поширення наукових знань
- •Релігійно-міфологічний світогляд
- •Література
- •Архітектура та мистецтво
- •Середня азія Стан джерельної бази
- •Природнокліматичні умови, населення
- •Архаїчна Середня Азія
- •Становлення цивілізації. Греко-Бактрійське царство
- •Парфянське царство
- •Кушанська держава
- •Культура, релігія
- •Вступ до індології Стан джерельної бази археологічне дослідження країни
- •Хронологія та періодизація староіндійської історії
- •Природнокліматичні умови в Стародавній Індії
- •Етногенез та ментальність населення
- •Віхи політичної історії
- •Індська (Хараппська) цивілізація
- •Заселення Північної Індії "аріями"
- •Поява цивілізації в долині Гангу
- •Індійський похід Александра Македонського
- •Імперія Маур’їв
- •Імперія Гуптів
- •Соціально-економічне життя Особливості економічного розвитку
- •Варни та касти
- •Форми власності й залежності
- •Система общин
- •Реформаційні віровчення середини і тис. До н. Е
- •Джайнізм
- •Ранній буддизм
- •Буддизм махаяни
- •Культура Матеріальна культура
- •Мови, писемність, освіта
- •Наукові знання
- •Література
- •Архітектура та мистецтво
- •Театр, музика
- •Китай вступ до китаїстики Стан джерельної бази
- •Археологічне вивчення Китаю
- •Природно-кліматичний фактор в історії давньокитайського суспільства
- •Етногенез та ментальність населення
- •Хронологія та періодизація давньокитайської історії
- •Найдавніші китайські держави
- •Держава Західне Чжоу: політична історія
- •Господарство та суспільство Західного Чжоу
- •Китай доби Східного Чжоу: на політичному роздоріжжі
- •Суспільно-політичні вчення стародавнього китаю
- •Конфуціанські ідеї щодо перебудови суспільства
- •Соціальна утопія моїзму
- •Легістська модель держави
- •Суспільство по-даоськи
- •Давньокитайські імперії
- •Західна Хань
- •Східна Хань
- •Культура
- •Матеріальна культура
- •Писемність, мова, освіта
- •Наукові знання
- •Релігія і міфологія
- •Література
- •Архітектура та мистецтво
- •Японія Характеристика джерельноі бази
- •Рання Японія
- •Японія доби дзьомон
- •Японія перед вторгненням етнічних протояпонців
- •Прихід вадзін. Зародження ранньодержавних утворень (епоха яйої)
- •Культура давніх японців
- •Рекомендована література
Загибель ассирійської імперії. Нововавилонське царство Ассирія на шляху в небуття
Перегорнемо останні сторінки книги буття Ассирійської імперії.
Ашшурбанапал (єдиний письменний цар на ассирійському троні) довершив те, чого не встиг зробити Асархаддон,— покарав Єгипет. Упродовж 667—6оЗ рр. до н. е. він кілька разів плюндрував зі своїм військом цю країну, зрівняв із землею "стобрамні" Фіви, вирізав безліч населення. Покидаючи залитий кров’ю Єгипет, Ашшурбанапал залишив у ньому своїм намісником місцевого князька Нехо, який запродався ассирійцям. Проте Єгипет недовго ходив в ассирійському ярмі. Вже син зрадника Нехо — Псамметіх І, заручившись підтримкою лідійців, у 655 р. до н. е. очистив країну від ассирійських гарнізонів. Єгипет назавжди відложився від Ассирії.
Як відомо, двом царям тісно в одній державі. Ашшурбанапал безцеремонно втручався у справи Вавилона, де формально царював Шамаш-шум-укін. Така опіка врешті-решт допекла вавилонського царя до живого — він здійняв анти ассирійське повстання. Однак Шамаш-шум-укін недооцінив політичного хисту Ашшурбанапала. Ассирійський цар залишив до часу Вавилон у спокої, а взявся за його спільників. Коли з ними було покінчено, настала черга Вавилона. Ассирійці взяли це місто в залізні лещата блокади й ледь не виморили його жителів голодом. Переконавшися, що чекати порятунку нізвідки, Шамаш-шум-укін підпалив свій палац і разом із жінками свого гарему кинувся в полум’я. Ассирійці вчинили на вулицях Вавилона різню, проте руйнувати місто не зважилися. Союзні Вавилонові єгиптяни, сирійці, іудеї, араби, мідійці, еламці та арамеї мовчки спостерігали за цією історичною драмою.
Потопивши в крові вавилонське повстання, Ашшурбанапал узявся за Елам, де не вщухали політичні міжусобиці, можливо, інспіровані ассірійцями. Ассирійські легіони тричі вдиралися в еламську столицю Сузи, причому останнього разу їх очолив особисто цар. Вони зрівняли Сузи із землею, повирубували священні гаї Елама, повикидали із гробниць останки еламських царів, вивезли до Ассирії статуї еламських богів. "Протягом місяця весь Елам я знищив,— хвалився потім Ашшурбанапал.— Голосу людського, тупоту корів і овець, радісного поклику алала я позбавив його поля. Диким ослам, газелям, степовим звірам, скільки їх е, я дав безтурботно розміститися на них". Проте знищення Еламу, на думку істориків, засвідчило недалекоглядність ассирійського царя, адже воно оголило кордони Ассирії з боку мідійців і персів.
У 630 р. до н. е. в Ассирії відбувся двірцевий переворот. Царський трон перейшов до сина Ашшурбанапала — Ашшур-етель-ілані. Новий цар марно намагався ввести свої війська у Вавилон. Затяжна боротьба за вавилонський трон закінчилася тим, що в 627 р. до н. е. вавилонці обрали своїм царем халдея Набопаласара. Вавилон, таким чином, остаточно відокремився від Ассирії. Засновану Набопа-ласаром державу історики назвали Нововавилонським (чи Халдейським) царством.
Нововавилонське царство у війні з Ассирією заручилося підтримкою Мідії, яка в 625 р. до н. е. також скинула з себе ассирійське ярмо. Війна між Вавилоном та Ассирією охопила весь Близький Схід, бо на допомогу ассирійцям прийшли єгиптяни й урарти, в стратегічні плани яких не входило посилення Вавилону.
Здобувши кілька перемог над ассірійцями та їхніми союзниками, вавилонська армія попрямувала на Ашшур. Однак її випередили мідійці. Вони вдерлися в це священне місто ассирійців і не залишили в ньому каменя на камені. Набопаласар, найімовірніше, навмисне запізнився на штурм Ашшура, не бажаючи заплямувати себе участю в пограбуванні місцевих святинь, вшановуваних також вавилонцями. На згарищі Ашшура Набопаласар та мідійський цар Кіаксар уклали між собою воєнно-політичний союз, скріпивши його династичним шлюбом вавилонського царевича Навуходоносора з мідійською царівною Амі-тідою (Аміїтіс).
У 612 р. до н. е. вавилонські та мідійські легіони підійшли до стін Ніневії. Остання ассирійська столиця впала вже через три місяці облоги. Від цього казково багатого міста не залишилося й сліду, переможці вирізали його жителів, а тих, хто чудом уцілів, погнали в рабство. Ассирійський цар Сін-шар-ішкун (Сарак) не дався живим до рук ворога, а підпалив свій палац і згорів у ньому. Діодор повідомляв, що на цьому кострищі згоріло безліч золота, срібла та пурпурного вбрання.
Трагічну загибель Ніневії описано в Біблії: "Щит хоробрих його зачервонений, вояки в кармазині; блищить сталь удень зброєння їхнього на колесницях, хвилюються ратища. Колесниці шалено по вулицях мчать, по майданах гуркочуть, їхній вид — немов полум’я те смолоскипів, літають вони, як ті блискавки. Він [ассирійський цар] згадає шляхетних своїх, та спіткнуться вони у ході своїй; вони поспішають на мури її, і поставлена міцно будівля облоги. Брами річок відчиняються, а палата руйнується .
Горе місту цьому кровожерному, воно все неправда, воно повне насилля, грабіж не виходить із нього! Чути свист батога, гуркіт колеса, і чвал коней, і колеснична гуркотнява, і гін верхівця, і полум’я меча, і блиск ратища, і багато побитих, і мертвих велике число, і трупу немає кінця, і спотикатимуться об їхній труп.
Твої пастирі, царю ассирійський, поснули, лежать вельможі твої, твій народ розпорошивсь по горах,— і немає кому позбирати його. Нема ліку для лиха твого, рана твоя невигойна. Всі, що звістку про тебе почують, заплещуть у долоні на тебе,— бо над ким твоє зло не ходило постійно?".
Загибель Ніневії не поставила останню крапку в історії Ассирійської держави. Агонія Ассирії обірвалася лише через кілька років, коли вавилонська армія розбила під Харраном (609 р. до н. е.) та Каркемишем (605 р. до н. е.) жалюгідні рештки колись непереможного ассирійського війська, керовані останнім ассирійським царем — Аш-шуру-баллітом II.
Ассирія перестала існувати, але ассирійський народ зберігся. Завойовники вирізали лише ассирійську знать, простий же люд розбрівся по світу. Уцілілі жителі Ніневії повернулися по якомусь часі й заснували на протилежному березі Тігру нове місто, яке вони назвали Меспілою чи Мосулом , решта ассирійців знайшла притулок серед інших народів Передньої Азії. Втративши батьківщину, ассирійці звідали почім ківш лиха, проте зберегли свою мову, свої звичаї і традиції — одним словом, зберегли себе як етнос. Нині у світі налічується близько двох мільйонів ассирійців — переважно у Північному Іраку, Сирії, Ірані, Туреччині, СІЛА, Грузії, Вірменії та Азербайджані. Близько 3 тис. етнічних ассирійців проживає нині в Україні.