Хронологія та періодизація історії Стародавньої Месопотамії

Надійне датування історичних подій — одна з найскладніших

проблем у шумерології та ассиріології. В системі літочислення, яка склалася в Стародавній Месопотамії, не існувало ери. У різних частинах Месопотамії літочислення велося неоднаково. У Південній Месопотамії, зокрема, календарному рокові просто давали назву чогось примітного в житті суспільства, наприклад: "Рік, коли обійняв посаду верховний жрець богині Інанни". У Північній Месопотамії календарний рік називався ім’ям особливого чиновника-епоніма лімму. Списки цих ассирійських чиновників дійшли до нас із пропусками. До того ж тривалість календарного року залежала від того, скільки часу перебував чиновник на цій посаді. Попервах лімму виконував свої службові обов’язки впродовж лише шести місяців, тому календарний рік, названий його ім’ям, також тривав півроку, що, звісно, не полегшує вченим датування тогочасних історичних подій. І це ще не все. Месопотамський календар був місячний, рік у ньому на кілька діб відставав від астрономічного. Щоб узгодити свій календарний рік із роком астрономічним, його доповнювали час від часу тринадцятим місяцем, проте до середини І тис. до н. е. робили це безсистемно.

Як вирішують учені в таких умовах проблему датування подій в історії Стародавньої Месопотамії? Для цього вони нерідко пов’язують ці події з сонячними затемненнями, які нині точно вираховуються. Завдяки такій прив’язці, а також тій обставині, що північно месопотамські дату вальні списки І тис. до н. е. збереглися відносно непогано, абсолютну хронологію для І тис. до н. е. вдалося скласти досить точно, можливі погрішності при цьому не перевищують кількох років. Гірша ситуація із встановленням дат для II тис. до н. є. Астрономічну прив’язку тогочасних подій удається зробити лише на основі стародавніх недосконалих записів фаз Венери. Датувальні списки її тис. до н. е. досить фрагментарні. Тому погрішність у датуванні подій історії II тис. до н. е. сягає вже кількох десятків років. Залежно від того, як оцінюють учені можливу помилку стародавніх астрономів, вони склали для II тис. до н. е. кілька хронологічних систем: коротку, середню й довгу. Радянські ассиріологи користувалися середньою системою хронології, яку розробили американські вчені С. Сміт і М. Свідерській. За відправну точку в ній узято роки царювання шостого царя І Вавилонської династії Хаммурапі — 1792—1750 до н. е. Вона довша за коротку й коротша за довгу на 64 роки. Події III тис. до н. е. вчені датують з різницею більш як у 100 років. Для IV тис. до н. е. хронології взагалі не складено, бо вона була б дуже неточною.

Упродовж останніх десятиріч учені використовують для складання хронології досягнення природничих наук — радіо-вуглецевий і дендрохронологічний методи. Проте й ці новітні методи не ідеальні й потребують обережного застосування.

Непросто вирішується також проблема періодизації старомесопотамської історії. Нині існує кілька таких леріодизацій, проте жодна з них не є універсальною. Найчастіше трапляється розбивка історії Стародавньої Месопотамії на такі періоди:

Епоха архаїки	до 2900 р. до н. е.
Ранньодинастична епоха: Перший ранньодинастичний період, на який припадає посилення міста-держави Кіш	ХХVIII-ХХVII ст. до н. e
Другий ранньодинастичний період, на який припадає посилення міста-держави Урук (біблійний Ерех)	ХХVII -ХХVI ст. до н е
Третій ранньодимастичний період, на який припадає посилення міста-держави Ур	ХХV -ХХIVст. до н.е
Аккадське царство	ХХІV-ХXIII ст. до н е
Шумеро-Аккадське царство	ХХІІ-ХХI ст. до н -
Старовавилонське царство	ХІХ-ХII ст. до н е
Середньовавилопське царство (Касситеька Вавилонія)	ХVI-ХII ст. до н е
Політичний ЗАНЕПАД Вавилона	XII—VII ст. до н. е.
Нововавилонське царство	VII—VI ст. до н. е.
Староассирійське царство	ХХ-ХVІ ст. до н. е.
Середньоассирійське царство	XV—XI ст. до н. е.
Новоассирійське царство	X—VII ст. до н. е.