
- •Вступ Предмет історії Стародавнього Сходу
- •Єгипет вступ до єгиптології
- •Стан джерельної бази
- •Дешифрування ієрогліфів
- •Історія археологічного дослідження країни
- •Хронологія та періодизація староєгипетської історії
- •Природнокліматичні умови в країні
- •Етногенез та ментальність населення
- •Найдавніший єгипет: віхи історії Народження староєгипетської держави
- •Державний апарат
- •Будівництво пірамід
- •Організація воєнних походів у період Стародавнього Царства
- •Тимчасова загибель і відродження Єгипетської держави в другій половині ш тис. До н. Е
- •Політична історія Єгипту доби Середнього Царства й нашестя гіксосів
- •Єгипет доби нового та пізнього царств: розквіт і занепад Визволення Єгипту від гіксосів та перетворення його у "світову державу"
- •Релігійно - політична реформа Аменхотепа IV (Ехнатона)
- •Воєнна політика фараонів XIX династії
- •Єгипет за Рамесидів фіванська теократія
- •Політична історія Єгипту доби Пізнього Царства
- •Соціально-економічний розвиток стародавнього єгипту Іригаційне землеробство інші галузі сільського господарства
- •Розвиток ремісничого виробництва
- •Торгівля
- •Соціальна структура Єгипту, її державне регулювання
- •Староєгипетська сім’я
- •Культура стародавнього єгипту
- •Техніка та інженерна справа
- •Матеріальний побут
- •Мова, писемність, освіта
- •Науково-практичні знання
- •Релігія і міфологія
- •Література
- •Архітектура і мистецтво
- •Театр, музика, спорт
- •Месопотамія вступ до шумерології та ассиріології Характеристика джерельної бази
- •Дешифрування клинопису
- •Історія археологічного дослідження країни
- •Хронологія та періодизація історії Стародавньої Месопотамії
- •Природно-кліматичні умови
- •Етногенез і ментальність населення
- •Держави шумеру і аккаду Месопотамія архаїчна та ранньодинастична
- •Аккадське царство
- •Нашестя кутіїв
- •Царство Шумеру і Аккаду (III династія Ура)
- •Вавилонська держава у II тис. До н. Е. Політична історія Вавилонії в II тис. До н. Е.
- •Господарське життя Стародавнього Вавилона
- •Старовавилонське суспільство
- •Касситська Вавилонія (Середньовавилонське царство)
- •Ассирія: від народження до вершин могутності Політична історія Ассирії в II тис. До н. Е.
- •Господарське життя, суспільство Ассирії у II тис. До н. Е.
- •Посилення Ассирії наприкінці X — в IX ст. До н. Е.
- •Створення та розквіт Ассирійської імперії
- •Загибель ассирійської імперії. Нововавилонське царство Ассирія на шляху в небуття
- •Причини катастрофи
- •Нововавилонське царство: віхи історії
- •Господарське та суспільно-політичне життя Нововавилонського царства
- •Культура стародавньої месопотамії
- •Матеріальний побут
- •Писемність, освіта бібліотеки та архіви
- •Науково-практичні знання
- •Реліпино-міфолопчні уявлення
- •Література
- •Архітектура, мистецтво, музика
- •Мала азія і закавказзя хеттське, фрігійське та лідійське царства Основні джерела археологічне дослідження Анатолії
- •Природнокліматичні умови, населення Стародавньої Анатолії
- •Політична історія хеттів
- •Господарське життя й суспільство Хеттської держави
- •Культура хеттів
- •Анатолія після загибелі Хеттського царства
- •Фрігійське царство
- •Лідійське царство
- •Культура Фрігії та Лідії
- •Ванське царство (урарту) та ранні держави закавказзя
- •Природнокліматичні умови
- •Стан джерельної бази
- •Утворення Ванського царства
- •Розквіт Урарту
- •Урартське суспільство
- •Занепад Урарту. Утворення ранніх держав Вірмени та Грузії
- •Культура Урарту
- •Східне середземномор’я. Аравія вступ до семітології. Стародавні фінікія та сирія Стан джерельної бази біблійна критика
- •Природнокліматичні умови
- •Етногенез і ментальність населення
- •Перехід від варварства до цивілізації
- •Палестина в і тис. До н. Е. Заселення Палестини стародавніми євреями
- •Держава Давида і Соломона
- •Староєврейське суспільство після загибелі Ізраїльсько-Іудейського царства
- •Рух пророків, реформи Іосії
- •Палестина під іноземним володарюванням
- •Культура східного середземномор’я в давнину
- •Матеріальна культура
- •Писемність. Наукові знання
- •Література
- •Мистецтво, музика
- •Аравія Стан джерельної бази
- •Природнокліматичні умови
- •Населення
- •Віхи історії
- •Соціально-економічний розвиток
- •Політичний устрій
- •Культура та релігія
- •Іран. Середня азія вступ до іраністики. Елам Стан джерельної бази, археологічне вивчення території Ірану
- •Природнокліматичні умови
- •Етногенез і ментальність населення
- •Стародавній Елам
- •Держава ахеменідів
- •Мідіське царство у vііі—VI ст. До н. Е.
- •Поява й посилення держави Ахеменідів
- •Царювання Дарія 1
- •Держава Ахеменідів у V—IV ст. До н. Е. Та її загибель
- •Господарське життя та суспільство ахеменідського Ірану
- •Культура ахеменідського ірану
- •Матеріальна культура
- •Писемність, освіта, поширення наукових знань
- •Релігійно-міфологічний світогляд
- •Література
- •Архітектура та мистецтво
- •Середня азія Стан джерельної бази
- •Природнокліматичні умови, населення
- •Архаїчна Середня Азія
- •Становлення цивілізації. Греко-Бактрійське царство
- •Парфянське царство
- •Кушанська держава
- •Культура, релігія
- •Вступ до індології Стан джерельної бази археологічне дослідження країни
- •Хронологія та періодизація староіндійської історії
- •Природнокліматичні умови в Стародавній Індії
- •Етногенез та ментальність населення
- •Віхи політичної історії
- •Індська (Хараппська) цивілізація
- •Заселення Північної Індії "аріями"
- •Поява цивілізації в долині Гангу
- •Індійський похід Александра Македонського
- •Імперія Маур’їв
- •Імперія Гуптів
- •Соціально-економічне життя Особливості економічного розвитку
- •Варни та касти
- •Форми власності й залежності
- •Система общин
- •Реформаційні віровчення середини і тис. До н. Е
- •Джайнізм
- •Ранній буддизм
- •Буддизм махаяни
- •Культура Матеріальна культура
- •Мови, писемність, освіта
- •Наукові знання
- •Література
- •Архітектура та мистецтво
- •Театр, музика
- •Китай вступ до китаїстики Стан джерельної бази
- •Археологічне вивчення Китаю
- •Природно-кліматичний фактор в історії давньокитайського суспільства
- •Етногенез та ментальність населення
- •Хронологія та періодизація давньокитайської історії
- •Найдавніші китайські держави
- •Держава Західне Чжоу: політична історія
- •Господарство та суспільство Західного Чжоу
- •Китай доби Східного Чжоу: на політичному роздоріжжі
- •Суспільно-політичні вчення стародавнього китаю
- •Конфуціанські ідеї щодо перебудови суспільства
- •Соціальна утопія моїзму
- •Легістська модель держави
- •Суспільство по-даоськи
- •Давньокитайські імперії
- •Західна Хань
- •Східна Хань
- •Культура
- •Матеріальна культура
- •Писемність, мова, освіта
- •Наукові знання
- •Релігія і міфологія
- •Література
- •Архітектура та мистецтво
- •Японія Характеристика джерельноі бази
- •Рання Японія
- •Японія доби дзьомон
- •Японія перед вторгненням етнічних протояпонців
- •Прихід вадзін. Зародження ранньодержавних утворень (епоха яйої)
- •Культура давніх японців
- •Рекомендована література
Етногенез та ментальність населення
Стародавні китайці належали до однієї, монголоїдної, раси, однак їхнщ етнічний склад був не-- однорідний, бо китайська народність формувалася в умовах тісних контактів місцевого населення з тунгусами, маньчжурами, монголами, тибетцями, бірманцями, племенами Індокитаю та іншими сусідами-кочівниками. У Східному Китаї ще в епоху архаїки проживало безліч племен — творців пізніших неолітичних культур (Яншао, Луншань, Цюйцзялін, Мацзяяо тощо). Поступове злиття носіїв цих культур в єдину китайську народність завершилось до середини І тис. до н. е. Окремі дослідники припускають наявність у Стародавньому Китаї також європеоїдного субстрату, тобто "аріїв" (таку гіпотезу вперше висловив першовідкривач китайського неоліту Ю. Г. Андерсон, який вважав творцями культури Яншао мігрантів із заходу — індоєвропейців), але більшість китаїстів розцінює таку точку зору як недостатньо аргументовану.
Стародавні китайці ніколи не називали себе китайцями, а свою батьківщину Китаєм. Це — тюркські назви, вони походять від етноніма "кидань", що ним тюрки називали населення середньовічної імперії на території Маньчжурії, Монголії та Швденно-Західного Китаю. Етимологія європейських назв Китаю — латинської Сіна, німецької Хіна, французької Шін, англійської Чайна — пов’язана, найімовірніше, з назвою китайської імперії Цінь. Найдавнішими самоназвами китайців були хуа, шан, чжоу, в епоху ж перших китайських імперій з’явилася нинішня самоназва китайців — ханьжень ("людина Хань"), що її дала народність хань — найвпливовіша в країні з III ст. до н. е. Свою батьківщину давні китайці називали Тянься — "Піднебесна", Чжун Го — "Серединне царство" чи Чжун Хуа — "Серединна квітуча".
Які загальні риси ментальності давнього населення Китаю?
Китайці і в давнину були працьовитими, невибагливими до умов життя. Найбільшими життєвими цінностями вони вважали "п’ять проявів щастя" — довголіття, багатство, міцне здоров’я й духовне умиротворення, кохання й непорочність, можливість спокійно померти в рідній домівці. Китайці бажали один одному прожити "десять тисяч років" чи, в гіршому випадку, "тисячу осеней", виплекати десяток-півтора синів і не менше онуків. До життєвих радощів і втіх відносили вино, музику та вродливих жінок, багатство уявляли як "десятки й тисячі десятків монет щоденного прибутку", високо цінували службову кар’єру та її супутницю — надбавку до заробітної плати, теплі стосунки між родичами, лад у державі.
Те, як стародавні китайці уявляли собі щастя, відобразилось у їхніх іменах-побажаннях. Це побажання довголіття (Яньшоу, Ваньсуй), подолання життєвих труднощів (Ухай, Біфей), замирення Піднебесної (Аньші, Баші), успіхів у цивільній та військовій службі, життєвих утіх, збагачення, здійснення всіх бажань тощо. Часом у китайських іменах знаходили відображення не лише моральні чесноти та соціальні реалії, а й важливі політичні події.
У давньокитайському суспільстві, на відміну від давньоіндійського, не існувало закостенілих соціальних станів, до того ж батьківське майно в епоху перших імперій розподілялося між усіма дітьми, отож швидко дрібнилося. Тому китаєць не міг покластися ні на .свій родовід, ні на одержання пристойної частки батьківського спадку, а тому мусив самостійно вибиватися в люди, ставати енергійним, ініціативним, прагматичним, заповзятливим. Водночас у суспільстві клановому й максимально з бюрократизованому він звикав підпорядковувати себе колективу, підкоряти особисті інтереси громадським. Кожен китаєць був переконаним патріотом; куди б не закинула його доля, він мріяв на схилі віку повернутися до рідної оселі й знайти останній притулок на рідному цвинтарі.
Починаючи з середини І тис. до н. е. китайці поступово ставали рабами закріпленого конфуціанством ритуалу й церемоніалу, тобто маси всіляких умовностей у поведінці. За словами китаїста, все їхнє життя "ставало, по суті, однією нескінченною церемонією".* У ритуалі й церемоніалі домінувала чітка, конкретна форма, що давало можливість верхам легко спрямовувати зусилля мас на досягнення якоїсь конкретної мети, скажімо, на подолання "п’яти зол". Китайці здавна схилялися перед авторитетом загальновизнаних "мудреців" та "ідеальних" володарів минувшини. Основним гаслом майже всіх соціальних вибухів у давньому Китаї була вимога відродити старі порядки в державі, запроваджені "мудрецями" й "ідеальними" імператорами та знехтувані нинішніми верхами, через що історики зарахували китайців до найбільш бунтівних і найменш революційних народів.
Унаслідок культурного переважання давніх китайців над сусідами-кочівниками та їхньої тривалої ізоляції від інших цивілізованих суспільств у них виробилося зверхнє ставлення до інших народів. Китайці суто умовно називали своїх сусідів східними, західними, південними чи північними "варварами", не завжди беручи до уваги справжнє географічне розташування "варварів".
Традиційне мислення давніх китайців мало схильність до конкретики. До теоретичного мудрування китайці вдавалися лише тоді, коли без нього аж ніяк не можна було обійтись. їм подобалось усе точне, визначене. Персонажі їхніх казок — це фея конкретної річки, дракон конкретної гори, самі казкові сюжети мають точні географічні координати.
Важлива риса ментальності стародавніх китайців — їхня довіра панівним ідеологічним настановам. За словами китаїста, їм була притаманна "незламна впевненість у незаперечності офіційно санкціонованих істин і тісно пов’язана з нею схильність до догматизму та конформізму". Це пояснює, чому в давньокитайських імперіях ідеологія мала такий гігантський вплив на всі сфери суспільного життя. Ще одна важлива риса ментальності стародавніх китайців — їхня здатність бачити все виключно в чорно-білому варіанті, без півтіней, давати суспільним явищам спрощену оцінку, схематизувати життя.