2. Розвинуті та нерозвинуті правові системи.

Розвинуті правові системи — це системи, в яких розкрилися, розгорнулись якості писаного права; в них право є утворенням високого інтелектуального порядку, що виступає в суспільному житті як самостійний і сильний соціальний феномен.

Нерозвинуті правові системи — це ті системи, в яких не розкрились, не розгорнулись якості права як самостійного і сильного соціального феномена, що відіграє особливу роль у житті суспільства. Такими системами в сучасному світі є релігійно-традиційні правові системи: основи рішень життєвих ситуацій тут взагалі перебувають поза правом — вони вкорінені у традиції, у релігійні норми, у постулати ідеології.

3. Материнські і дочірні правові системи. Материнські правові системи — це ті системи, де

вперше були створені оригінальні правові рішення і які в подальшому утворили основу певної правової сім'ї.

Дочірні правові системи — це системи, які побудовані за моделлю інших (материнських) правових систем.

Так, материнською є англійська правова система, тоді як правові системи Канади, Австралії, Нової Зеландії, які побудовані за моделлю права Англії, належать до дочірних.

Слід зазначити, що класифікація правових систем має відносний характер. По-перше, в деяких правових си-40

і.- і омах можна знайти інститути права, галузі й навіть правові системи, що за своєю природою і характером налетіть до інших правових сімей. Так, у правовій системі штату Луїзіана (США) як колишньої колонії Франції історично склалися і значною мірою зберігаються основні ошаки ромапо-германського права. Водночас правова система США, в межах якої існує правова система Луїзіани, належить до сім'ї англо-америкапського права.

По-друге, відносний характер класифікації виявляється у взаємному переплетенні норм, інститутів, правових традицій різних правових сімей. Це обумовлено і им, що правові сім'ї можуть належати до однієї цивілізації. Так, сім'ї англо-американського та романо-гер-манського права сформувалися під впливом західної правової традиції і мають багато спільного.

По-третє, при класифікації слід враховувати об'єктивний процес конвергенції, або зближення двох основних правових сімей — англо-американської і романо-гер-манської, який зменшує різницю між цими правовими системами¹.

По-четверте, класифікацію можна проводити як на рівні правових систем, так і на рівні провідних галузей права. Необхідно брати до уваги те, що одну правову систему можна зарахувати до різних правових сімей залежно від того, яка галузь (або галузі) права береться за критерій. Наприклад, правові системи латиноамериканських країн при класифікації, заснованої на приватному праві, виявляться — з деякими відхиленнями — такими, що належать до романо-германської правової сім'ї, тоді як при класифікації, заснованої на конституційному праві, більшість цих країн потрапить до групи американського права сім'ї загального права².

¹ Марченко М. Н. Вказ. праця. - С. 260-262.

² Кнапп В. Крупные системы права в современном мире // Сравнительное правоведение: Сб. статей. — М.: Прогресе, 1978. — С. 212.

41

2.6. Змішані правові системи

В сучасному світі кожна країна, як правило, має своє національне право. Але відомі непоодинокі випадки дії в одній державі декількох різних, до того ж конкуруючих правових систем. Йдеться про такі різновиди права, як канонічне, мусульманське, індуїстське, іудейське. Це є об'єктивним підґрунтям для виникнення й розвитку змішаних правових систем, які зустрічаються не тільки у федеральних, а й в унітарних державах.

Причини такого юридичного плюралізму змішаних правових систем є різними. Це може бути наслідком подій політичного характеру (анексія, колонізація, поступка території), а також свідомого зближення з іншими правовими системами (законодавче запозичення, рецепція права тощо), що, до речі, певною мірою є характерним для сучасного етапу розвитку правової системи України і не виключає можливості її еволюції в бік змішаної системи права.

Нарешті, існують правові системи, що базуються на юридичних традиціях різних правових сімей. Але їх особливість полягає в тому, що складовою частиною таких змішаних правових систем є саме прецедент не право, яке існує в співдії з континентальним (французьким або романо-голландським) або з мусульманським чи їндуїстським правом. Такий стан речей є результатом особливостей історичного розвитку правових систем певних країн.

Отже, особливість змішаних правових систем полягає в поєднанні в них елементів континентальної правової сім'ї з елементами правової сім'ї загального права, а також з елементами традиційних і релігійних правових систем [2, с.134].

В цілому, змішаними є правові системи багатьох країн, і вже очевидно, що ними можуть стати правові системи багатьох міжрегіональних державних організацій та об'єднань, таких як Європейський союз, Рада Європи, Співдружність незалежних держав тощо, що об'єднують правові системи інтегрованих до них країн, які належать до різних правових сімей.

А поки що різні автори наводять характеристики змішаних правових систем. У таких переліках завжди присутні правові системи канадської провінції Квебек та американського штату Луїзіана, в яких прецедент не право існує поряд із французьким правом; правова система Ізраїлю, в якій відобразилися елементи різних юридичних традицій і правових впливів, що залишили значний слід у розвитку ізраїльського права; правова система Південно-Африканської Республіки, в якій співіснують африканське звичаєве право й норми романо-голландського та англійського загального права; правова система Малайзії, де діють загальне право, право справедливості Англії, статути загального застосування та інші правові системи при врегулюванні особистого статусу окремих груп населення – малайців, китайців, хінді; ряду африканських країн (Зімбабве, Лесото, Ботсвана, Свазіленд, Танзанія, Гамбія, Кенія тощо), в яких поряд з нормами загального права, права справедливості широко використовувалися африканське звичаєве й мусульманське право, а також Кіпра, деяких країн Карибського басейну (Тринідад і Тобаго, Сент-Лусія), Маврикію, Сейшельських островів, Гайани, Філіппін, Індонезії та інших.