Тести до семінарського заняття 12

Тест 7.

Визначте, якому основному етапу розвитку суспільства відповідає певна організаційна форма:

1. 1917–1928 рр. – функціонування науково-дослідницьких інсти­тутів;

2. 1928–1965 рр. – науково-виробничі комплекси та об’єднання;

3. 1965–1985 рр. – змішані комісії;

4. 1980 р. – (період перебудови) нові орендні підрозділи;

5. 1 985 р. – тимчасові колективні спеціалізовані госпрозрахункові організації, науково-технічні комплекси;

6. 1990–2000 рр. – створення нових організаційних форм: інкуба­тори, технопарки, технополіси тощо.

Тест 8.

Підберіть визначення для наступних термінів: «інкубатор», «вен­чурні фірми», «технополіс і технопарк», фірма «спін-офф»:

1. організаційна форма, яка має за мету створення сприятливих умов для ефективної діяльності новоутворених малих інноваційних фірм, які реалізують цінні наукові ідеї;

2. організаційна форма, яка являє собою зосередження в межах одного регіону комплексу наукових закладів фундаментального і прикладного характеру, ВНЗ, конструкторських організацій та підпри­ємств, що орієнтовані на освоєння новизни;

3. територіально відокремлений комплекс, заснований на базі про­відного університету, що включає в себе наукові установи, промислові підприємства, сервіс та виставочні комплекси, комфортні житлово-по­бутові умови;

4. це фірми, які відокремлюються від ВНЗ, наукових інститутів, дослідних центрів, промислових корпорацій і займаються комерцій­ною реалізацією інновацій.

Тест 9.

Виокремте основні типи інкубаторів:

1. венчурні фонди;

2. безприбуткові;

3. прибуткові;

4. філії вищих навчальних закладів.

Тест 10.

Дайте визначення організаційної структури підприємства:

1. сукупність наукових, конструкторських, практичних, техноло­гічних і інформаційних підрозділів, що здійснюють основну творчу ді­яльність зі створення інтелектуального продукту (інновацій) визна­че­ного профілю і спеціалізації, а також виробництв допоміжних і управ­лінських підрозділів, що забезпечують виконання тематичних планів НДДКР і реалізацію створених інновацій;

2. сукупність конструкторських, технологічних і інформаційних підрозділів, що здійснюють основну творчу діяльність зі створення технологічного продукту визначеного профілю і спеціалізації, що за­безпечують виконання тематичних планів НДДКР і реалізацію створе­них інновацій;

3. усі відповіді правильні.

Тест 11.

Визначте основні типи (модифікації) організаційних структур ін­новаційного підприємства:

1. функціональний тип;

2. тематичний тип;

3. змішані (матричні);

4. усі відповіді правильні.

Тема 10. Соціально-психологічні аспекти інноваційного менеджменту

При вивченні теми слід звернути увагу на те, що вміння розкривати інтелектуальний потенціал людей – це вищий показник управлінської майстерності. Саме тому тема «Соціально-психологічні аспекти інно­ваційного менеджменту» надзвичайно актуальна. В межах зазначеної тематики мотивація виконує завдання стимулювання співробітників до якісного виконання делегованих завдань в рамках прийнятих ними повноважень. Важливим є те, що делегування встановлює адміністра­тивні відносини між учасниками інноваційного процесу, а мотивація доповнює їх соціологічними аспектами, створюючи стимули або пе­решкоди для продуктивної праці колективу або окремого співробіт­ника (рис. 10.1–10.2; 10.4).

Рис. 10.1. Принципи делегування в інноваційному менеджменті

Рис. 10.2. Види делегування в інноваційному менеджменті

Рис. 10.4. Сутність та процес делегування в інноваційному менеджменті

Рекомендується зауважити на те, що, згідно з класифікацією В. Ядова, виділяють три групи вчених за типами мотивації: 1) вчені класичного типу – ентузіасти; 2) група професійних і компетентних вчених, що поєднують наукову творчість з заслуженими матеріаль­ними благами; 3) наукове суспільство ініціативних і прагматичних вчених (рис. 10.3).

Рис. 10.3. Система мотивації в інноваційному менеджменті

Центральним моментом даної теми є застосування в практиці управління нововведеннями концепцій змістовних та процесуальних теорій мотивації.

Залежно від способу заохочення розрізняють матеріальну, трудову і статусну систему мотивації.

Мотиваційна політика інноваційного підприємства повинна форму­ватися на основі інтеграції всіх можливих способів винагородження робітників, а також поєднання індивідуальних і колективних форм стимулювання. З метою реалізації ефективної мотиваційної політики на інноваційному підприємстві варто враховувати соціально-психо­ло­гічний клімат, який в значному ступені залежить від стилю керів­ництва: авторитарного і колективного, формального і неформального; керівництва, що орієнтоване на завдання та співробітників (рис. 10.5).

Рис. 10.5. Стилі керівництва нововведеннями

Ключові слова: адміністрування, мотивація, стиль керівництва, мотиваційна політика, соціально-психологічний клімат.