4. Роль і місце мови в юриспруденції

Без мови неможливе виникнення, розвиток та існування права. Істо­рія мови віддзеркалює історію права. Право, у свою чергу, впливає на фор­мування та розвиток мови. У правовій сфері суспільного життя мова ви­ступає основним засобом передачі інформації. За допомогою мови учас­ники правовідносин (суб'єкти права) здійснюють обмін інформацією.

Право, не виражене мовою, не буде правом. Тому й становлення правової системи нерозривно пов'язане з історією мови

Мова є основним засобом існування права, а лінгвістика - фундаментом для юриспруденції.

Юриспруденція - юридична наука, досить розгалужена і диференційо­вана система наукових знань, видів і форм наукової діяльності. Кожна її структурна частина зумовлена потребами пізнавальної і практичної діяль­ності, що відображає багатоаспектне багатоцільове призначення як науки.

Нині роль мови в юриспруденції дедалі частіше стає предметом широких дискусій та наукових досліджень. Ця тема тривалий час роз­глядалась у межах інструментальної концепції, дослідження мали суто прикладний характер. Правознавці тривалий час ігнорували мовне пи­тання, а проблема юридичної мови належала до компетенції лінгвістів, тому дослідження, які були проведені за останні роки, знаходяться пе­реважно у площині філології. Хоча зрозуміло, що вирішення проблеми мови в юридичній практиці можливе лише завдяки комплексній роботі мовознавців та правників.

Правознавці визначають значну роль мови як субстрату юридичної діяльності, як засобу впливу на суспільство у цілому та на окрему особу зокрема (сугестивний вплив на суд, переконання свідка у необхідності свідчення тощо). Особливості взаємного зв'язку мови і права з давніх часів розглядаються мовознавцями та правознавцями.

Головна увага звертається на специфічні функції мови:

- комунікативна (спілкування);

- регулювально-волюнтативна - правове регулювання поведінки та суспільних відносин через волевиявлення суб'єкта права та вплив на правосвідомість;

- культуроносна - збереження і передача правового знання та пра­вової культури. Усе це ще раз доводить органічну єдність мови і права. Саме тут мова є невід'ємною частиною правової системи з певними традиціями, функціями та особливостями, серед яких основними варто назвати високу ступінь абстракції та тісний зв'язок мови і права.

Отже, мова права - це мова, що розроблена на основі літературного варіанта національної мови з метою фіксації, збереження і передачі ре­зультатів інтелектуальної діяльності, що мають юридичне значення.