2. Запозичення в юридичній термінології

Наявність іншомовних термінів у юридичній термінології пояснюється історичними умовами, в яких відбувався розвиток мови і її носія - народу.

Значна частина запозичених слів - інтернаціоналізми - що вжива­ються у багатьох мовах світу і мають одне джерело походження.

Запозичення є звичайним явищем, адже українська мова постійно накопичує до свого словникового складу слова інших мов світу. І це за­кономірно, бо саме таким чином збагачується лексика будь-якої мови.

Процесу запозичення з інших мов сприяють такі чинники, як дипло­матичний, економічний, науковий, культурний, побутові взаємини між носіями різних мов.

Наприклад, з латинської мови, яка з давніх часів почала проникати у нашу мову, взяті такі терміни, як: алібі, апарат, ар­хів, агент, адвокат, атестат, асистент, інформація, референдум тощо. Ці слова настільки певно ввійшли до складу юридичної лексики сучас­ної української мови, що мовці інколи й не здогадуються про їхнє похо­дження і сприймають як власне українські слова.

З французької мови запозичені такі терміни як акція, анкета, ар­бітраж, армія, аташе, вакансія, паспорт, енциклопедія тощо.

З англій­ської: вокзал, спорт, трамвай, футбол, хокей тощо.

Багато запозичень з німецької, італійської, голландської мов. І цей процес триває.

Нині ніхто уже не закликає відмовитись від вживання таких термі­нів, що ввійшли у законодавство, як процес, протест, резолюція, доку­мент, замінити іншомовне слово кодекс українським словом уклад тощо.

У сучасних запозиченнях іншомовної термінології велика роль на­лежить науково-технічному прогресу, що істотно оптимізує розвиток спеціальної технічної термінології, яка широко використовується у сфе­рі правовідносин. Кількість нових понять постійно збільшується, і від­повідно збільшується кількість термінів, що їх призначають.

Слова іншомовного походження часто можна відрізнити від незапо-зичених слів їх формою. Наприклад, вони можуть починатися буквами а, є, і: адреса, абревіатура, аванпост, аварія, авантюра, автобіографія, агітація, агент, алібі, аліменти, алкоголь, альтернатива, акт, академія, амністія, архів, економіка, ефект, екологія, інновація, інспектор, імуні­тет, ієрархія, ідентичний, буквою ф як на початку, так і всередині слова: фіаско, факт, форма, фотоапарат, фігура, факультет, де-факто, фікція, ефективний, фамільярний, фасад, федеральний, феодаль­ний, конфесія тощо.

Вживання запозичених термінів у юридичному тексті вимагає до­тримання таких правил:

- не використовувати іншомовні слова без потреби;

- іншомовне слово вживати лише у тому разі, коли воно точніше й повніше, ніж українське, розкриває відоме поняття, або надає тексту певного стилістичного забарвлення;

- іншомовне слово необхідно вживати лише у тому значенні, з яким воно запозичувалося;

- запозичене слово має бути зрозумілим не тільки фахівцям певної галузі, а й іншим громадянам;

- не можна вживати в одному тексті для позначення того самого поняття запозичене та власне українське слово.

Отже, вживання слів іншомовного походження в юридичній термі­нології є виправданим.