Теорії меркантилізму була протипоставлена класична теорія міжнародної торгівлі, розроблена а. Смітом (1723-1790 р.) у середині XVIII століття й згодом доповнена д. Рікардо (1772 – 1823 р.).

Дана теорія одержала назву теорії абсолютних переваг (absolute advantage theory). Дана теорія укладається в тім, що країни експортують ті товари, які вони виробляють із меншими витратами (у виробництві яких вони мають абсолютну перевагу), і імпортують ті товари, які виробляються іншими країнами з меншими витратами (у виробництві яких абсолютна перевага належить їхнім торговельним партнерам).

Сміт чітко сформулював, що добробут націй залежить не стільки від кількості накопиченого ними золота, скільки від їхньої здатності виробляти кінцеві товари й послуги. Тому основне завдання полягає не в придбанні золота, а в розвитку виробництва за рахунок поділу праці і його кооперації.

Відповідно до теорії Сміта:

1. урядам варто не втручатися в зовнішню торгівлю, підтримувати режим відкритих ринків і свободи торгівлі;

2. нації повинні спеціалізуватися на виробництві тих товарів, у виробництві яких у них є переваги, і торгувати ними в обмін на товари, перевагою у виробництві яких володіють інші нації;

3. зовнішня торгівля стимулює розвиток продуктивності праці шляхом розширення ринку за межі національних границь;

4. експорт є позитивним чинником для економіки країни, тому що забезпечує збут надлишку продуктів, які не можуть бути продані на внутрішньому ринку;

5. субсидії на експорт є податком для населення й ведуть до підвищення внутрішніх цін і тому повинні бути скасовані.

Перевага теорії абсолютних переваг складається в тому, що вона заснована на трудовій теорії вартості й зображує явні переваги поділу праці вже не тільки на національному, але й на міжнародному рівні.

Недоліки теорії складаються в тому, що:

• вона не відповідає на запитання, чому торгують між собою країни при відсутності абсолютної переваги у виробництві тих або інших товарів;

• відповідно до теорії, єдиним чинником виробництва вважається праця (і не враховуються земля, капітал, підприємницька здатність);

• передбачається, що має місце повна зайнятість, тобто всі наявні в наявності трудові ресурси використовуються на виробництво товарів;

• передбачається, що в міжнародній торгівлі беруть участь тільки дві країни, які торгують один з одним тільки двома товарами;

• передбачається, що витрати виробництва залишаються постійними, а їхнє зниження збільшує попит на товар;

• ціна одного товару виражена в кількості праці, витраченої на виробництво іншого;

• транспортні витрати по перевезенню товарів з однієї країни в іншу дорівнюють нулю;

• зовнішня торгівля вільна від обмежень і регламентацій.

Теорія порівняльних переваг. Д. Рікардо розвив теорію абсолютних переваг і довів, що торгівля вигідна кожної із двох країн, навіть якщо жодна з них не має абсолютну перевагу у виробництві конкретних товарів. Міркування Д. Рікардо знайшли вираження в принципі або теорії порівняльних переваг.

Теорія порівняльних переваг (comparative advantage theory) – якщо країни спеціалізуються на виробництві тих товарів, які вони можуть виробляти з відносно більше низькими витратами в порівнянні з іншими країнами (іншими словами, з меншими альтернативними витратами), то торгівля буде взаємовигідною для обох країн, незалежно від того, чи є виробництво в одній з них абсолютно більше ефективним, чим в іншій.

Теорія порівняльних переваг пояснює міжнародну торгівлю міждержавними розходженнями у відносних витратах виробництва, однак не відповідає на основне запитання: чому виникають ці міждержавні розходження?

Перевага даної теорії складається в тому, що: спеціалізація, заснована на використанні принципу порівняльних переваг забезпечує більш ефективне розміщення світових ресурсів і зростання світового виробництва відповідних товарів.

Недоліки теорії порівняльних переваг складаються в тому, що вона заснована на ряді спрощень:

• теорія виходить із наявності лише двох країн і двох товарів, вільної торгівлі, абсолютної мобільності праці (тобто робочої сили) усередині кожної країни при відсутності його переливу між країнами;

• припускає наявність тільки постійних витрат виробництва, повної взаємозамінності ресурсів при альтернативному використанні;

• ігнорує розходження в рівні заробітної плати між країнами, а також відсутності транспортних витрат і технічних змін.

Ці вихідні передумови були необхідні для виявлення основних принципів розвитку міжнародної торгівлі. Однак ряд з них має потребу в уточненні. На практиці розширення виробництва в багатьох галузях пов'язане з ростом граничних витрат, тому випуск кожної наступної одиниці даного товару вимагав відмови від всі зростаючої кількості всіх інших.

Теорія співвідношення факторів виробництва Хекшера-Оліна. На думку шведських економістів Е.Хекшера й Б.Оліна, міжержавні розходження у відносних витратах порозуміваються головним чином тим, що, по-перше, у виробництві різних товарів чинники використовиваються в різних співвідношеннях; по-друге, національні виробничі розходження визначаються різною наділеністю чинниками - працею, землею, капіталом, а також різною внутрішньою потребою в тих або інших товарах.

Відповідно до теорії Хекшера-Оліна країни будуть прагнути експортувати товари, які вимагають значних витрат факторів виробництва, якими вони розташовують у відносному надлишку. І, відповідно, товари, що вимагають невеликих витрат дефіцитних для країни факторів, в обмін на товари, вироблені з використанням факторів у зворотному відношенні. У результаті у прихованому вигляді будуть експортуватися надлишкові фактори й імпортуватися дефіцитні фактори виробництва.

Теорія Хекшера-Оліна успішно пояснює багато закономірностей міжнародної торгівлі. Країни дійсно вивозять переважно ту продукцію, у витратах на виробництво якої переважають відносно надлишкові ресурси. Однак не всі явища міжнародної торгівлі укладаються в схему, запропоновану Хекшером й Оліном. Структура виробничих ресурсів, які мають промислово розвинені країни, поступово вирівнюється. Центр ваги у світовій торгівлі поступово зміщається до взаємної торгівлі “подібними” товарами між “подібними” країнами.

У 1948 р. Американські економісти П.Самуельсон і В. Столпер удосконалили доказ теореми Хекшера-Оліна, представивши свою теорему: у випадку однорідності факторів виробництва, ідентичності техніки, досконалої конкуренції й повної мобільності товарів міжнародний обмін вирівнює ціну факторів виробництва між країнами.

У концепціях торгівлі, заснованих на моделі Д. Рікардо з доповненнями Хекшера-Оліна й Самуельсона, торгівля розглядається не просто як взаємовигідний обмін, але і як засоб, за допомогою якого можна скоротити розрив у рівні розвитку між країнами.

Парадокс Леонт'єва. Відомий американський економіст (російського походження) Василь Леонт'єв розвив теорію зовнішньої торгівлі й висунув свою теорію, що одержала назву “парадокс Леонт'єва”.

Парадокс складається в тому, що всупереч теорії Хекшера-Оліна, за спостереженнями Леонт'єва, в американському експорті переважали відносно більше трудомісткі товари, а в імпорті - капіталомісткі.

Подальші дослідження показали, що протиріччя, виявлене В. Леонт'євим, може бути усунуто, якщо при аналізі структури торгівлі враховувати більше двох факторів виробництва.

У пояснення цього парадокса В. Леонт'єв висунув гіпотезу, що в будь-якій комбінації з даною кількістю капіталу один людино-рік американської праці еквівалентний трьом людино-рокам іноземної праці. А це означає, що США й справді країна з надлишком праці, так що ніякого парадокса немає.

В. Леонт'єв також припустив, що більша продуктивність американської праці пов'язана з більш високою кваліфікацією американських робітників. Він провів статистичну перевірку, яка показала, що США експортують товари, які вимагають праці більш кваліфікованої, чим затрачуваної на виробництво “конкуруючого імпорту”. Для цього В. Леонт'єв розбив всі види праці на п'ять рівнів кваліфікації й обчислив, скільки людино-років праці кожної кваліфікаційної групи потрібно для виробництва на 1 мільйон доларів американського експорту й “конкуруючого імпорту”. Виявилося, що експортні товари зажадали значно більше кваліфікованої праці, чим імпортні.

Альтернативні теорії міжнародної торгівлі:

Істотні зміни, які відбуваються в системі світового господарства й міжнародних відносин у післявоєнний період, привели до виникнення ряду факторів, які не завжди вписуються в класичну теорію порівняльних переваг. Ці нові фактори не стільки відкидають класичну теорію, скільки в тім або іншому ступені відображають нові реалії МЕВ.

Теорія міжнародного життєвого циклу товару одержала розвиток у середині 60-х рр. завдяки західним економістам (Р. Вернону, Дж. Кравісу, Л. Уеллсу й ін.). Дана теорія пояснює розвиток світової торгівлі готовою продукцією на основі етапів її життя на ринку: поява, зростання попиту, насичення й спад. Виробництво цієї продукції переміщається із країни в країну залежно від етапу циклу. Перехід продукту з однієї стадії в іншу створює нові можливості для розміщення виробництва в різних країнах з різним ступенем забезпеченості необхідними умовами виробництва, тому що змінюється характер виробництва, необхідний рівень кваліфікації робочої сили й т.п. так на першому етапі найважливішими факторами є наукові кадри й інженери. На другому - виробництво продукту починає переміщатися в менш розвинені в науково-технічному відношенні країни у зв'язку з тим, що виробництво продукції стає усе більше масовим, поширюються ноу-хау. На третьому етапі на перший план виходить зниження витрат виробництва через необхідність зниження ціни, у результаті виробництво продукту переміщається в ті країни, де витрати нижче. Дана теорія не є універсальною, тому що існує багато товарів, до яких вона не застосовна.

Теорія пересічного попиту (overlapping demand theory) – розробивши нову продукцію у відповідь на ринкову потребу на внутрішньому ринку, виробник потім звертається на ринки, які сприймаються їм як найбільш подібні ринкам його країни.

Теорія конкурентних переваг – країна досягає міжнародного успіху в тій або іншій галузі завдяки взаємодії конкурентних переваг у чотирьох національних детермінантах (властивостях країни): факторних умовах, умовах попиту, пов'язаних й обслуговуючих галузях, стратегії фірми, її структури й конкуренції, - об'єднаних у динамічну систему, так званий ромб.