3. Завдання, принципи та особливості судово експертної діяльності

Метою судово-експертної діяльності є виконання завдань.

У процесі експертної діяльності виникає декілька завдань, які можна поділити на загальні і окремі.

Загальними є завдання, які постають перед судово-експертними закладами в цілому, а саме;

організація роботи закладів у цілому і їхніх структурних підрозділів;

упровадження до експертної програми передових методів до­слідження, сучасних методик, забезпечення їхнього використання;

підбір, навчання і виховання кадрів;

ознайомлення працівників правоохоронних органів із суча­сними можливостями судових експертиз.

Завданням судово-експертної діяльності є надання допомоги судам, суддям, органам дізнання, особам, які проводять дізнання, слідчим і прокурорам у встановленні обставин, котрі підлягають доказуванню у конкретній справі шляхом вирішення питань, що потребують спеціальних знань: наукових, технічних або інших.

У процесі здійснення своєї діяльності експерт вирішує й окремі завдання, які формулюються слідчим і вирішуються експертом на кожній стадії експертного дослідження.

Експертна діяльність має «інформаційну основу» — сукупність інформації, яка забезпечує її існування. Це інформація про якості (об'єктів дослідження, вихідні дані, про цілі дослідження і методи (способи та ін.) досягнення мети. Це, зокрема, інформаційні фон­ди в галузі судової експертизи.

Програма діяльності судового експерта має такі сторони: організаційну, конструктивну, комуніка­тивну, пізнавальну, оціночну, засвідчу вальну.

Вивчення структури і особливостей експертної діяльності, її аналіз є умовою форму­вання типової моделі судового експерта.

Проведення експертиз у державних судових закладах полегшує підбір експертів і перевірку їх компетенції. Якщо експертиза про­водиться поза експертним закладом, вирішення цих питань ус­кладнюється. У державному експертному закладі підбір експерта здійснюється керівником цього закладу. Компетентність експертів гарантується існуючою системою підготовки кадрів.

Судово-експертна діяльність заснована па принципах закон­ності, дотримання прав і свобод людини і громадянина, прав юри­дичної особи, а також незалежності експерта, об'єктивності, всебічності і повноти його досліджень, що проводяться з дотри­манням сучасних досягнень науки і техніки. СЕД ба­зується на положеннях Конституції України, Кримінально - процесуального кодексу України, інших кодексів України, Закону Ук­раїни «Про судову експертизу» та інших законах.

Законність — основний принцип права, який визначає інші йо­го положення і принципи. У сучасному розумінні законність — це режим громадського життя, метод державного управління, що по­лягає в організації суспільних відносин шляхом видання і не­ухильного здійснення законів та інших правових актів. За­конність — загальний принцип організації сучасної демократичної держави, забезпечення прав особи, підтримання правопорядку в країні. Принцип законності в судово-експертній діяльності має декілька аспектів. Це забезпечення та захист прав і свобод грома­дян під час здійснення державної судово-експертної діяльності як з боку самих судово-експертних закладів, так і посадових осіб — судових експертів, які працюють у цих закладах. В організаційно­му плані режим законності означає сувору регламентацію діяльності судово-експертних закладів, Стабільність правового регулювання вселяє впевненість у тому, що правила поведінки не випадкові, а корисні та необхідні.

Проведення судової експертизи — це один з ефективних спо­собів перевірки доказів, отримання нових доказів у кримінальних, цивільних і господарських справах, справах про адміністративні правопорушення. Це діяльність, спрямована на встановлення істи­ни, що пов'язано із забезпеченням прав та свобод громадян. Отри­мання доказів у процесі судочинства, зокрема шляхом судово-екс­пертних досліджень, регламентоване процесуальним законодавст­вом.

Принцип незалежності експерта слід розуміти як відсутність йо­го залежності від суб'єкта, який призначив судову експертизу в кримінальній, цивільній справі і справі про адміністративне право­порушення. Цей принцип підкріплюється можливістю відзиву екс­перта у випадках, коли встановлено його зацікавленість у цій справі.

Експерт дає об'єктивний висновок, виходячи з результатів про­ведених всебічних і повних досліджень відповідно до своїх спеціальних знань з використанням сучасних досягнень науки і техніки. Об'єктивність експерта і, відповідно, об'єктивність його висновку можлива лише за умови його процесуальної та особистої незалежності.

Всебічність і повнота дослідження пов'язані з необхідністю ви­рішення питань, поставлених експерту, з дослідженням усіх об'єктів поданих га експертизу, з використанням усіх існуючих, апро­бованих, рекомендованих для практичного застосування методик експертного дослідження речових доказів.

Цілеспрямованість експертної діяльності проявляється в тому, що за допомогою досліджень за певною методикою виявляються нові доказові факти внаслідок застосування до об'єкта досліджен­ня спеціальних знань експерта, що слугує встановленню органами розслідування і судом об'єктивної істини.

Плановість експертної діяльності є однією з умов проведення експертного дослідження. До неї входять: планування змісту всієї діяльності, тобто перспективне або реальне планування; плану­вання конкретного експертного дослідження, тобто визначення системи і послідовності дій.

Систематичність здійснення експертної діяльності означає, що вона виконується систематично, в порядку, встановленому за­коном, і пов'язана з безперервним виникненням і припиненням різних відносин з широким колом учасників процесу.

Експертна діяльність — вид юридичної діяльності, яка ще має особливості цього різновиду діяльності. Це — її правовий харак­тер, який проявляється в тому, що кримінально-процесуальне за­конодавство визначає процесуальні форми використання у кримінальному судочинстві науково-технічних засобів і методів, всі дії судового експерта регламентуються законом (строки, ком­петенція, доказове значення). Особливістю експертної діяльності є відносна самостійність експерта у визначенні і виборі методів дослідження, технічних прийомів і засобів під час проведення до­сліджень (71 % опитаних експертів вважають для себе обов'язко­вим суворе виконання рекомендацій методики дослідження, 29 % — допускають зміни застосування експертних методик, коли вони застарілі або суперечать їх досвіду.

Здійснюючи свою професійну діяльність, експерт у процесі дослідження повинен проявляти ініціативу і може вийти за межі завдань, поставлених йому слідчим або судом (вирішити питання, щодо яких йому не були поставлені запитання, якщо вони важливі для справи). 89 % опитаних експертів вважають, що під експерт­ною ініціативою слід розуміти встановлення обставин, що мають значення для справи, проте з приводу яких експерту не були по­ставлені питання .

Особливістю експертної діяльності є її дослідницький характер. Робота експерта над кожною експертизою, навіть на місці події, — це самостійне дослідження проблеми, пізнання істини. Експертна діяльність має спільні риси з науково-дослідною діяльністю, бо поряд з алгоритмічними компонентами в ній значне місце займа­ють і евристичні.

Експертна діяльність мас конструктивний характер. Предме­том експертного пізнання під час дослідження об'єктів, які надхо­дять на експертизу, є сліди, причинно пов'язані з подією, яка відтворює картину вчинення злочину Особливістю вказаної діяль­ності є її верифікованість (перевірюваність). Висновок експерта як джерело доказів підлягає оцінці слідчого і суду.

В експертній діяльності співвідносяться індивідуальність і ко­легіальність. Експерт, працюючи в певному колективі, об'єднано­му загальним завданням, має свої конкретні цілі, яких він досягає, докладаючи власних зусиль. Індивідуальність експертної роботи характеризується і персональною відповідальністю експерта за ре­зультати своїх досліджень.

Судово-експертній діяльності притаманна й особлива суспільно - психологічна атмосфера, викликана інтересом до результатів своєї діяльності. Діяльність експерта в сучасних умовах, пов'язана із вчиненням злочину, висвітлюється на сторінках періодичних видань, у передачах і літературі.

Експерт на собі відчуває негативний емоційний вплив об'єктів, з якими він зустрічається на місці події або в лабораторії, бо іноді він досліджує далеко не естетичні речові докази. Тому експерт повинен вміти стримувати негативні емоції, вміти працювати в незвичних умовах, абстрагуючись від впливу негативних фак­торів.