
- •Змістовний модуль 1. Основні концепції інноваційного менеджменту
- •Тема 1. Інноваційний розвиток підприємства
- •1.1. Інноваційний розвиток підприємства як економічна категорія
- •1.2. Інновації, їх класифікація
- •Класифікація інновацій за різноманітними ознаками
- •Класифікація інновацій [55]
- •1.3. Інноваційний процес, його характеристики, складові закономірності
- •2.2. Типологія стратегій інноваційного розвитку підприємства
- •Загальна характеристика промислових підприємств за типом стратегічної конкурентної інноваційної поведінки (морфологічна матриця)
- •Морфологічна матриця ідентифікації віолентів за етапами еволюційного шляху розвитку
- •Морфологічна матриця ідентифікації ролі фірм-віолентів у конкурентній боротьбі
- •Тема 3. Формування стратегій інноваційного розвитку
- •3.1. Формування стратегій інноваційного розвитку підприєм-ства. Пошук та розширення нових можливостей підприємства
- •3.2. Аналіз зовнішньої та внутрішньої позиції підприємства
- •Приклад можливої кількісної оцінки сильних і слабких сторін, загроз і можливостей зовнішнього середовища наведено у табл. 3.3.
- •Кількісна оцінка проблем підприємства
- •Закінчення табл. 3.6
- •Методи пошуку та аналізу інноваційних можливостей
- •Методи пошуку інноваційних можливостей та інновацій
- •I. Дослідницький етап
- •II. Експертно-аналітичний етап
- •III. Креативний (творчий) етап
- •I. Дослідницький етап
- •II. Експертно-аналітичний етап
- •III. Креативный (творчий) етап
- •Вимоги до норми прибутку для різних груп інвестицій
- •Класифікація нововведень й інноваційних процесів за групами ризику (у дужках зазначений клас за ознакою)
- •Співвідношення середнього класу інновації й середньої премії за ризик, установлювані для інновації даного класу
- •4.2. Планування стратегій інноваційного розвитку
- •Тема 5. Система показників інноваційного розвитку підприємства
- •5.1. Система показників інноваційної діяльності згідно з міжнародними підходами
- •Загальна характеристика системи аналітичних показників стану інноваційної діяльності
- •5.2. Економічні показники інноваційної активності підприємства
- •Тема 6. Формування і розвиток інноваційного потенціалу підприємства
- •6.1. Інноваційний потенціал підприємства як складна економіч- на категорія
- •6.2. Методичні підходи до оцінки інноваційного потенціалу промислового підприємства
- •Тема 7. Управління знаннями
- •7.1. Еволюція розвитку організаційних систем і система знань
- •7.2. Роль системи знань, база знань і інтелектуальна власність
- •7.3. Життєвий цикл знання
- •7.4. Система знань і система керування знаннями, та їх оцінка
- •Перешкоди на шляху придбання та використання знань
- •Тема 8. Організаційне забезпечення інноваційного розвитку підприємства
- •8.1. Множинність організаційних форм і функцій фахівців в інноваційній діяльності
- •8.2. Форми малого інноваційного підприємництва та міжфірмова науково-технічна кооперація в інноваційних процесах
- •8.3. Інноваційне лідерство та інформаційно-аналітичне забезпечення стратегічного управління інноваційним розвитком підприємства
- •Рекомендована література Основна
- •Додаткова
- •Ресурси мережі Інтернет
Загальна характеристика промислових підприємств за типом стратегічної конкурентної інноваційної поведінки (морфологічна матриця)
№ |
Параметр |
Віоленти («леви», «слони», «бегемоти») |
Патієнти («лисиці») |
Експелеренти |
Комутанти |
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
1 |
Рівень конкуренції |
Високий |
Низький |
Середній |
Середній |
2 |
Новизна |
Нові |
Зрілі |
Нові |
Нові, зрілі |
3 |
Які потреби обслуговують |
Масові, стандартні |
Нестандартні, масові |
Інноваційні |
Локальні |
4 |
Профіль виробництва |
Масове |
Спеціалізоване |
Експерементальне |
Дрібне, універсальне |
5 |
Розмір компанії |
Великі |
Середні, великі, дрібні |
Низькі, середні |
Дрібні |
6 |
Тривалість компанії |
Висока |
Висока |
Низька |
Низька |
7 |
Видатки на НДДКР |
Високі |
Середні |
Високі |
Будуть відстуні |
8 |
Чинники, сили в конкурентній боротьбі, переваги |
Високі |
Пристосований до високого ринку |
Що випереджає нововведення |
Гнучкість |
9 |
Динамізм |
Високий |
Середній |
Високий |
Низький |
10 |
Видатки |
Низькі |
Середні |
Низькі |
Низькі |
11 |
Якість продукції |
Середня |
Висока |
Середня |
Середня |
12 |
Асортимент |
Середній |
Вузький |
Буде відстуній |
Вузький |
13 |
Тип НДДКР |
Що покращує |
Пристосовуваний |
Проривний |
Буде відстуній |
14 |
Збутова мережа |
Власна або контрольована |
Власна або контрольована |
Буде відстуній |
Буде відстуній |
15 |
Реклама |
Масова |
Спеціалізована |
Буде В\відстуній |
Буде відстуній |
Великим підприємствам, що здійснюють масове виробництво і володіють великою ресурсною силою, звичайно, властива силова конкурентна й інноваційна поведінка на ринку, яку прийнято називати віолентною. Підприємство, для якого характерна така поведінка, називають віолентом.
Ці фірми мають великі розміри, велику чисельність працюючих, безліч філій і дочірніх підприємств, повноту асортименту, здатність до масового виробництва. Їх відрізняють великі витрати на НДДКР, виробничі, маркетингові і збутові мережі. Для цього вимагаються серйозні інвестиції. Їхня постійна проблема – завантаження потужностей.
Продукція віолентів характеризується високою якістю, що пов’язана з високим рівнем стандартизації, уніфікації і технологічності, низькими цінами, властивими масовому виробництву. Багато хто з віолентів є транснаціональними компаніями, що створюють олігополістичний ринок.
Сфери діяльності віолентів необмежені, вони можуть зустрічатися у всіх галузях: машинобудуванні, фармацевтиці, обслуговуванні і т. д. Чіткому підрозділу віоленти піддаються лише на типи за етапами еволюційного розвитку залежно від динаміки розвитку:
"гордий лев" – тип віолентів з найбільш динамічним темпом розвитку. Цю групу можна розділити на підгрупи: "лідерів", "віце-лідерів" та ін.;
2) "могутній слон" – тип віолентів, особливостями яких є менш динамічний розвиток, розширена диверсифікованість у компенсації за втрату позиції лідера в галузі;
3) "неповороткий бегемот" – тип віолентів, що втратили динаміку розвитку внаслідок проведення надмірно широкої диверсифікованості і розсіювання сили.
Великі підприємства регулярно зазнають критики за консерватизм, бюрократизацію, марнотратність, некерованість. Однак, незважаючи на усі свої недоліки, саме вони є фундаментом будь-якого сучасного розвитку економіки. Їхня кількість серед загальної кількості фірм США, Західної Європи, Японії складає не більш 1–2 %, але вони створюють від 1/3 до 1/2 валового національного продукту і випускають більше половини всієї промислової продукції. Поряд зі слабкими сторонами віоленти, безсумнівно, мають великі переваги.
Область науково-технічної діяльності віолентів, як і державних компаній, – передбачуваний, поточний, програмно-цільовий науково-технічний прогрес (ризиковані прориви в невідоме – шанс експлерентів). В основному віоленти беруть участь у проведенні планових пошукових і прикладних НДР (іноді і фундаментальних, особливо у фармацевтичній промисловості), у створенні нових моделей і модернізації (поліпшенні) техніки, що раніше випускається. Це інноваційні продуктові стратегії.
Для великих фірм життєво важливе значення має постійне скорочення витрат. Інноваційне рішення цієї проблеми полягає у переході на нові ресурсозберігаючі технології, що вони створюють самі, або, найчастіше переймають у розроблювачів і перших інноваторів.
Також віоленти беруть участь у виробництві нових продуктів на етапі дозрівання їхнього масового ринку.
Нові великі фірми найчастіше з’являються у нових галузях чи підгалузях, а в міжнародному масштабі – у нових країнах, що динамічно розвиваються. Створення віолента вимагає великомасштабних інвестицій. Саме в такий спосіб з’явилася велика кількість великих підприємств у ряді галузей століття тому, сформувалися віоленти в індустріальних країнах (наприклад, у Японії, Південній Кореї), з’явилися вони й у новітніх галузях (комп’ютерній, біотехнології). Для успіху на ринку велика корпорація повинна здійснити взаємозалежні інвестиції за трьома напрямами:
створення великого виробництва;
створення загальнонаціональної, а потім і інтернаціональної збутової і маркетингової мережі;
створення ефективного управлінського апарату.
Віоленти здобувають риси "гордих левів" – фірм із чітким виробничим профілем і малою диверсифікованістю (не проникають у суміжні галузі та підгалузі). Однак за випуском "свого" масового товару "леви" відносяться до технологічних лідерів. Особливостями їхніх позицій на ринку є такі: технічні або організаційні переваги у важливому і перспективному сегментах ринку; концентрація на вузькому, але масовому і перспективному колі товарів; великі витрати на НДДКР і створення наймогутніших науково-дослідних структур, що як ядро організації не зникають за будь-яких обставин.
"Гордий лев" запускає украй вигідний для нього механізм зростання, що самоприскорюється. Він починається з масового вторгнення на ринок з новим якісним продуктом за доступними цінами. З кожним витком зростання, що самоприскорюється, фірма-"лев" усе далі відривається від конкурентів. Динамічні "леви" найбільш агресивні в конкуренції у верхньому ешелоні "піраміди" корпорацій.
Потенціал зростання того сегмента ринку, у якому динамічно розвивався "лев", рано чи пізно висихає. Активна еволюція віолента закінчується і він переходить у позицію "могутнього слона", коли фірма-віолент утрачає динамізм, але замість нього знаходить підвищену стабільність. У цьому стані вона може існувати десятиліттями. Стійкість головним чином забезпечується трьома факторами: великими розмірами; диверсифікованістю; наявністю широкої міжнародної мережі філій.
"Могутньому слону" в умовах стабільного існування властива ефективна тактика "спритного другого". Утримувати першість у випуску новинок при твердій конкуренції неможливо. Але велике виробництво не може бути піддано ризику, і тому часто "слони" уникають ролі першого з появою нового товару на ринку, при цьому знаходячись поруч, на других ролях. Ведучі корпорації активізують свою діяльність лише тоді, коли успіх новинки є очевидним. Вони відтискують компанію-новатора і виходять на перший план. Суть тактики "спритного другого" полягає у тому, що фірмі не обов’язково бути першою, щоб одержати від нововведення найбільшу вигоду. Відкриття, винаходи мають в основному науково-технічне значення. Комерційно вигідними вони стають лише при масовому тиражуванні і застосуванні в різних областях, тобто при глибокій дифузії. У даній ситуації виявляються переваги віолента – "слона". Завдяки широко диверсифікованому і масовому виробництву саме "слон" здобуває найбільшу користь через застосування новинки у всіляких областях.
Морфологічна матриця ідентифікації віолентів за етапами еволюційного шляху розвитку наведено у табл. 2.5.
Таблиця 2.5