2.3. Питання для підготовки до занять, самоаналізу

та контролю знань

1. Статистичне спостереження: сутність, місце у структурно-логічній схемі процесу статистичного дослідження, використовуваний метод статистики.

2. Поняття первинної статистичної інформації та первинного обліку. ЄДРПОУ як форма державного обліку суб’єктів господарської діяльності.

3. Організаційний план статистичних спостережень: поняття, програмно-методичні й організаційні питання плану. Звітно-статистична документація як інструмент реалізації плану статистичних спостережень.

4. Вади статистичних спостережень: класифікація, сутність.

5. Статистична звітність і спеціально організовані статистичні спостереження як дві основні форми організації статистичних спостережень.

6. Перепис як форма спеціально організованого статистичного спостереження.

7. Державні й інші статистичні спостереження; їх сутність.

8. Перервні та безперервні статистичні спостереження; їх сутність.

9. Суцільні та несуцільні статистичні спостереження; їх сутність.

10. Поняття об’єкту й одиниці статистичного спостереження.

11. Поняття статистичної сукупності, одиниці й об’єму статистичної сукупності.

12. Статистичні формуляри: поняття, види, складові формуляра.

13. Джерела та способи збирання статистичних даних: види, сутність.

14. Опитування: поняття, види опитування.

15. Види несуцільного статистичного спостереження та їх сутність.

16. Часові характеристики статистичного спостереження: сезон, період, час, критичні дата і момент.

17. Надійність первинної статистичної інформації: сутність, види похибок статистичного спостереження.

18. Похибки реєстрації та репрезентативності спостереження: сутність, види.

19. Систематичні та випадкові похибки спостереження: сутність, види.

20. Логічний і лічильний контроль як способи попередження похибок спостереження.

Для нотаток

Глава 3.

Узагальнення статистичних даних

3.1. Зміст і значення статистичного узагальнення

Логічним продовженням процесу збирання первинних даних про об’єкт спостереження є їх узагальнення, або опрацювання (статистичне узагальнення, ► рис.1.2 і п.3.1), яке передбачає систематизацію даних, або їх зведення – статистичне зведення (► п.3.3).

Термін «зведення» означає звід, зведення, поєднання певного роду інформації, відомостей, даних, показників в єдиний список, звіт [36, 37]. Якщо ця інформація має відношення до об’єкту статистичного спостереження, то зведення стає статистичним. Підкреслюючи роль систематизації даних у практичній діяльності людства, відомий бельгійський математик і статистик Адольф Кетле у своїй роботі «Соціальна фізика або Досвід дослідження розвитку людських здібностей» писав: «Статистика вивчає державу в певну епоху; вона збирає елементи, пов’язані з життям цієї держави, намагається зробити їх порівняними і комбінує їх найкращим чином заради того, щоб спізнати все те, що вони можуть нам відкрити» [12].

Основною формою зведення є статистичне групування (► п.3.6) – статистичне зведення у широкому його розумінні. Воно проводиться повсюдно з метою утворення однорідних груп соціально-економічних явищ за певними статистичними ознаками (► рис.1.3 і п.1.2), які називають групувальними (► п.3.7). Це може бути розподіл за: статтями доходів і витрат Державного бюджету; формою власності, організаційно-правовою формою господарювання, видом економічної діяльності, галуззю народного господарства, належністю до органів державного управління, адміністративно-територіального устрою України; відношенням до країни-виробника або її валюти; віком, зайнятістю населення, професією або родом занять; видами сировини, матеріально-технічних засобів і готової продукції, витратами виробництва; сегментацією ринку, асортиментом споживчих товарів і послуг, витратами товарообігу, типом

покупців; рівнем доходів і витрат населення, споживання товарів і послуг, вартості життя і т.ін. Для кожної з цих категорій розробляються класифікатори (► п.3.14), які дають уявлення про весь спектр групувальних ознак і автоматизують опрацювання даних первинного обліку. Опрацювання даних завершується складанням статистичних звітів (► п.3.19).

Особливої уваги заслуговують державні класифікатори (► Д.9). Відповідно до системи кодів кожного з них, у статистичній звітності вказується відношення суб’єкта господарювання до форми власності (КФВ), організаційно-правової форми господарювання (КОПФГ), виду економічної діяльності (КВЕД), галузі народного господарства (ЗКГНГ), об’єкту державного управління (СПОДУ), адміністративно-територіального устрою України (КОАТУУ). Більш того, сама статистична звітність поділяється за Державним класифікатором управлінської документації (ДКУД) на певні групи, підгрупи і форми.

Наприклад, класифікація видів економічної діяльності є складовою частиною державної системи класифікації кодування техніко-економічної та соціальної інформації. Класифікацію розроблено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.05.1993 р. №326 «Про концепцію побудови національної статистики України та Державну програму переходу на міжнародну систему обліку і статистики». Впровадження КВЕД забезпечує: проведення статистичних обстежень економічної діяльності підприємств та організацій і аналізу статистичної інформації на макрорівні (складання міжгалузевого балансу виробництва і розподілу товарів та послуг відповідно до системи національних рахунків); реєстрацію та облік підприємств і організацій за видами економічної діяльності у ЄДРПОУ; застосування єдиної статистичної термінології та визначень щодо статистичних одиниць, прийнятих у Європейському Союзі; можливість зіставлення національної статистичної інформації з міжнародною. Об’єктами класифікації в КВЕД є усі види економічної діяльності господарських суб’єктів (фізичних та юридичних осіб).

Загальне кодове позначення об’єктів КВЕД має такий вид:

Y YY XX.XX.X

де Y – секція (від А до Q); YY – підсекція; ХХ – розділ; ХХ.Х – група; ХХ.ХХ – клас; ХХ.ХХ.Х – підклас.

Наприклад, код «В 05.01.1» в КВЕД означає: «Рибне господарство, ловля риби».

Зведення (групування) даних є однією з основ методології ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітно-

сті⁹. За способом групування та узагальнення облікових даних бухгалтерські рахунки поділяються на синтетичні та аналітичні¹⁰.

Облік у синтетичних рахунках використовують при заповненні балансу підприємства та відповідних форм звітності. До синтетичних рахунків належать рахунки: «Основні засоби», «Нематеріальні активи», «Виробничі запаси», «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» та ін.

Прикладом аналітичних рахунків можуть бути: до синтетичного рахунку «Основні засоби» – «Споруда № 1», «Споруда № 2» та ін.; до синтетичного субрахунку «Сировина і матеріали» на цукровому заводі – «Цукровий буряк», «Вода», «Хімікати» та ін.; до синтетичного субрахунку «Паливо» – субрахунки «Газ», «Вугілля» за марками, «Дрова» та ін.; до синтетичного рахунку «Розрахунки з оплати праці» – субрахунки «Іваненко І.І.», «Петров П.П.» та ін.

За ДКУД подібні рахунки виконуються в бухгалтерсько-обліковій документації (група 18), до якої в підгрупі «1801 Бухгалтерська звітність для госпрозрахункових підприємств» належать наступні форми: «1801001 Баланс підприємств для квартальної звітності Форма 1 (квартальна)», «1801002 Баланс підприємств для річної звітності Форма 1 (річна)», «1801003 Звіт про фінансові результати та їх використання для квартальної звітності Форма 2 (квартальна)», «1801004 Звіт про фінансові результати та їх використання для річної звітності Форма 2 (річна)», «1801005 Звіт про фінансово-майновий стан підприємства Форма 3 (майно)».

Відповіді на всі питання організації та безпосереднього проведення статистичного узагальнення дає його програма (► п.3.2), програмно-методичні та організаційні питання якої формалізовано представлені в інструкціях до статистичних звітів. Інструкції затверджуються органами виконавчої влади в галузі статистики та друкуються або окремо від звітів, або разом з ними, на одному бланку.

Для того, щоб почати статистичне зведення (групування) даних, необхідно мати чітке уявлення про мету (задачі) дослідження (► п.3.3), адекватно меті вибрати групувальну ознаку (► п.п.3.8-13), спосіб зведення (► п.п.3.4-5) і вид групування (► п.п.3.15-18), форми подання опрацьованих даних (► п.3.19). Запорукою його надійності є чітке дотримання послідовності етапів зведення та вимог до утворюваних груп (► рис. 3.2 і п.3.6).

Задача №1 (продовження). Систематизація грошових витрат населення на купівлю продуктів харчування проводиться з метою вивчення асортименту споживання продуктів харчування, структури витрат і структурних змін останніх, залежності розмірів витрат від рівня та джерел доходів і складу сім’ї.

Групувальною ознакою тут є атрибутивна множинна ознака «Продукти харчування і напої», перелік найменувань якої дається в «Інструкції по обстеженню сімейних бюджетів населення» (затверджується наказом Мінстату України по управлінню статистики життєвого рівня населення та реєстрації цін для відділів статистики сімейних бюджетів). У «Словнику надходжень і витрат» Інструкції в розділі «Купівля продуктів харчування і алкогольних напоїв» перелічуються всі реєстровані продукти харчування за відповідними кодами і групами продуктів, наприклад: до групи «401 Хліб пшеничний» належать: «хліб пшеничний різних сортів, здоба, бублики, сушка, сухарі, хрусткі хлібці, соломка, пироги з різною начинкою, пончики, кулеб’яки і інші булочні вироби. Всі види тіста». Перелік складається із 71 групи товарів, з яких 66 груп продуктів харчування (коди з 401 до 466) і 5 груп алкогольних напоїв (коди з 481 до 485).

По зібраних даних щоденників статистик складає місячну, квартальну та річну звітність. Для кожного виду звітності передбачений термін її подання в органи статистики. Для заповнення розділу 4 «Купівля продуктів харчування» форми №1 «Бюджет сім’ї» джерелами даних є документальні відомості з щоденників (з першої таблиці кожного дня «Покупка продовольчих товарів, алкогольних напоїв та тютюнових виробів») і бланків допоміжних записів, а терміном (критичною датою) звітування є перше число наступного місяця. Форма №1 – це статистичний звіт, який за класифікацією звітності є відомчим, спеціалізованим, поштовим, місячним.

В умовах ринкової економіки статистичне зведення має свою специфіку:

1) зростає значення комерційного сектора економіки на фоні скорочення загальнодержавної та галузевої (відомчої) статистичної звітності (► п.3.19);

2) методи, способи і форми організації статистичного зведення (► п.3.3) диференціюються відповідно до розвитку організаційно-правових форм господарювання;

3) набувають переваги вибіркові обстеження й одноразові обліки, переважно в низових і середніх галузевих ланках;

4) удосконалюється і стає більш змістовним централізоване зведення (► п.3.4) щодо координації, регулювання, забезпечення пропорційності територіально-галузевого розвитку суспільства.