4.3. Статистичні таблиці та графіки

Формалізовано статистична інформація подається, в першу чергу, у статистичних таблицях (► п.4.44 і рис.4.3) і статистичних графіках (► п.4.45 і рис.4.4), а, по-друге, існує аналітична форма представлення статистичної інформації, як результат математичних дій з первинними даними під час статистичного аналізу.

Статистичні таблиці (надалі – таблиці) складають основу звітно-статистичної документації (► п.2.7) і є головним елементом статистичних звітів (► п.п.2.40 і 3.19).

Термін «таблиця» має латинське походження: «tabula» – дошка [36, 37].

Таблична форма відображення інформації полягає в такій організації структури даних, в якій окремі елементи розташовані в комірках (клітинках), кожній з яких відповідає пара значень – номер рядка і номер графи (стовпчика). Таким чином встановлюється змістовний зв’язок між елементами таблиці: підметом і присудком.

Будуючи таблиці, треба дотримуватись таких правил.

1. Таблиця будується невеликого розміру, легко доступною для огляду; краще замість однієї складної таблиці великого розміру побудувати декілька логічно пов’язаних між собою таблиць меншого розміру.

2. Таблиця супроводжується заголовком, в якому відображається час, територія, одиниці вимірювання ознаки або показника (якщо вона єдина для всього присудка; в протилежному випадку кожна графа міститиме у своєму заголовку відповідну одиницю вимірювання).

3. Скорочення в таблицях забороняються, крім загальноприйнятих.

4. Підмет і присудок мають бути об’єктивно пов’язаними між собою, а присудок повинен давати повну характеристику кожної групи підмета відповідно до мети дослідження.

5. Звичайно по графах і рядках таблиці підводиться підсумок (там, де він є доцільним). Якщо певна кількість одиниць представлена складовими по окремих групах, останні подаються в таблиці після фрази «в тому числі» (скорочено – «в т.ч.»).

6. Графи підмета звичайно позначаються буквами (А, Б, В, …), а графи присудка – арабськими цифрами (1, 2, 3, …). Нумерація рядків, якщо вона є доцільною, наскрізна та виконується арабськими цифрами, починаючи з 1, першого найменування в підметі.

7. У клітинках таблиці допускається застосування наступних символів:

- «-» – прочерк – означає відсутність явища;

- «…» – три крапки – відсутність інформації або «немає відомостей»;

- «×» – перехрестя – інформація відповідно запису присудка є нелогічною.

8. Дані однієї й той же самої графи повинні подаватися з однаковим ступенем точності (однаковою кількістю цифр після коми), для чого застосовуються правила округлення чисел; відсутні розряди заповнюються нулями, наприклад, число 1,5 із ступенем точності 0,01 записується як «1,50». У багатозначних числах класи зручно виділяти пробілами, наприклад, число 1000000 записується як «1 000 000». Іноді такі числа записуються із застосуванням умовних скорочень, наприклад: «1 млн.» або «1 × 10⁶», – а якщо всі дані цієї графи одного порядку, умовне скорочення, в даному випадку «млн.» або «× 10⁶», виноситься в заголовок присудка.

9. Якщо звітні дані супроводжуються додатковими математичними обрахунками, пояснення до останніх робляться в довідці внизу під таблицею, рідше – в заголовку присудка.

10. Аналіз таблиці краще виконувати, починаючи з підсумку, який характеризує сукупність у цілому, переходячи потім до характеристики складових за їх значущістю (важливістю) в підсумку.

Статистичний графік (надалі – графік) – це наочна, виразно сприймана форма відображення статистичної інформації, яка передбачає використання в якості основних зображувальних засобів ліній, штрихів, точок, є логічним продовженням і доповненням до табличної форми й, поряд з цим, має важливе аналітичне значення.

Термін «графік» має грецьке походження: «γραφω» – пишу, креслю, малюю¹⁸.

Порівнянність показників, тенденції розвитку досліджуваної ознаки у часі (просторі) або взаємозв’язку ознак між собою, приховані за великим обсягом інформації у таблицях, на графіках відразу можна побачити явно. На відміну від таблиці, графік завжди потребує впорядкованості даних – прив’язки до шкали, де числові дані розташовані в порядку збільшення їх значень.

Засновником графічного методу у статистиці вважають шотландського інженера і політичного економіста Вільяма Плейфейра (1759-1823), в «Комерційному і політичному атласі» якого вперше (1786) статистичні дані були зображені на лінійних, стовпчикових, секторних й ін. діаграмах.

Будуючи графіки треба дотримуватись таких правил.

1. Сторони поля графіка звичайно пов’язані пропорцією «золотого перерізу», як сторони прямокутника з відношенням сторін від 1 : 1,3 до 1 : 1,5, рідше – як сторони квадрату.

2. Графік має найбільш дохідливо відображати досліджувані показники та відповідати меті дослідження. Дохідливість зображення залежить від правильно й оптимально вибраного масштабу.

3. Відображаючи на графіку дані, необхідно суворо дотримуватись встановленого масштабу.

4. Універсальним графіком є діаграма – графік, на якому статистична інформація відображається за допомогою геометричних фігур або символічних знаків (► з.№№2-10, 14, 22-29, 31, 32). Діаграми є більш наочним та дохідливим, ніж картограми¹⁹, тому їх поєднання з географічною картою дає картодіаграму.

5. Для побудови лінійних діаграм звичайно застосовується прямокутна²⁰ система координат, в якій початок відліку даних починається від 0 – початку координат, а осями є вісь абсцис і вісь ординат (в двомірній системі).

6. Для раціонального використання поля графіка допускається умовне перенесення початку координат в певну точку масштабної шкали, наприклад: в найближчу зліва від мінімального значення змінної (► з.№№3-7, 9) або в центр області визначення незалежної змінної (► п.7.16 і з.№№22, 23).

7. По осі абсцис завжди відлічуються значення незалежної змінної, а по осі ординат – залежної змінної: відповідно зліва на право і від низу до верху. Масштабні орієнтири впродовж осі абсцис розташовуються під віссю, а впродовж осі ординат – зліва від осі, так, що б відповідні числа і точки масштабної шкали знаходились напроти одне одної.

8. Контрольні точки лінійної діаграми в площині графіка з’єднуються прямими лініями, якщо така діаграма характеризує емпіричні дані (► з.№4), і плавною лінією, якщо вона представляє теоретичну функціональну залежність (► з.№8).

9. На одному й тому ж самому полі графіка можна зображати декілька показників з метою порівняння специфіки їх розвитку, наприклад, у часі (► з.№№22-28) або характеру зміни певного показника, властивого різним просторовим (територіальним) об’єктам (► з.№31).

10. При побудові стрічкових (► з.№№2, 29) і стовпчикових (► з.№10) діаграм повинно дотримуватись таких правил: ширина стрічок (стовпчиків) має бути однаковою, а відлік на масштабній шкалі починається з нульової відмітки.

11. Площина кола кругової діаграми (► з.№14) обирається за 100% об’єму досліджуваної статистичної сукупності, а площина кожного сектора – це частість (%) окремої частини (групи) сукупності.

12. Символи фігурних діаграм (► з.№31) мають відповідати змісту зображених понять; вони є найбільш виразними та зорове легко сприймаються.

13. Порівнянність шуканих показників через застосування знаків Варзара (► з.№29) досягається визначенням площини кожного знака-прямокутника, яка повинна дорівнювати добутку довжини його сторін: основи і висоти.

14. Заголовок (титул) графіка повинен бути стислим, чітко пояснюючи зміст останнього.

15. Числові дані, по яких будується графік, звичайно доповнюють його зображення, розташовуючись в окремій таблиці, яка, так само, як і графік, відбиває залежність між змінними.

Таблиці та графіки стали невід’ємною складовою опрацювання статистичних даних. Їх побудова сьогодні спрощується завдяки розробленню прикладних комп’ютерних програм.