- •1. Сутність, значення та особливості розвитку менеджменту
- •2. Види і зміст управлінської діяльності
- •4. Соціально-психологічні та економічні аспекти менеджменту
- •1. Сутність, значення та особливості розвитку менеджменту
- •1.1. Сутність і значення менеджменту
- •1.2. Історія розвитку менеджменту
- •Організація
- •Характеристика факторів
- •Фактори зовнішнього середовища організації прямої дії
- •Характеристика факторів зовнішнього середовища організації непрямої дії
- •2. Види і зміст управлінської діяльності
- •2.1. Функції і технологія менеджменту
- •Приклади реалізації конкретних функцій менеджменту через загальні
- •2.2. Планування як загальна функція менеджменту
- •Можливості та загрози зовнішнього середовища для функціонування організації
- •Класифікація стратегій
- •Види та характеристика центрів відповідальності
- •2.3. Організування як загальна функція менеджменту
- •Переваги та недоліки організаційних структур управління
- •Керуючий Дюпон
- •Реалізація цілей підприємства в межах існуючої організаційної структури управління
- •Перелік і характеристика фактично виконуваних функцій менеджменту
- •Функціональний розподіл в апараті управління
- •Функціональний розподіл у підрозділах
- •Характеристика лінійної підпорядкованості
- •Характеристика змістових мотиваційних теорій
- •Формування систем матеріальних стимулів
- •Варіанти єтс для диференціації тарифних ставок, окладів робітників і службовців за складністю праці
- •Наскрізна тарифна сітка робітників та управлінців
- •2.5. Контролювання як загальна функція менеджменту
- •2.6. Регулювання як загальна функція менеджменту
- •Характеристика процесів регулювання
- •Методи менеджменту, отримані в процесі реалізації конкретних функцій менеджменту
- •Взаємозв'язок функцій та методів менеджменту (приклади)
- •V етап: прийняття управлінського рішення (узаконення альтернативи)
- •Vі етап: реалізація управлінського рішення та оцінка результатів
- •Національні особливості представників різних народів
- •Базові системи р. Лайкерта
- •Стилі прийняття рішень за в. Врумом та ф. Йєттоном
- •Етична поведінка
- •Характеристика японських методів менеджменту
- •Характеристика окремих складових японського менеджменту та можливості їх застосування на українських підприємствах
- •Основні етапи плануван-ня
- •Ключові позиції
- •Який контроль для Вас е найоптимальнішим
Переваги та недоліки організаційних структур управління
Тип організаційної структури |
Переваги |
Недоліки |
1 |
2 |
3 |
1. Лінійні |
• Чіткість повноважень; • узгодженість дій виконавців; • оперативність; • особиста відповідальність керівника за кінцеві результати |
• Вимоги щодо високої компетентності керівництва з усіх питань; • інформаційне перевантаження керівників; • низька якість реалізації функцій управління; • концентрація влади на найвищому рівні управління |
2. Функціональні |
• Висока компетентність працівників, які спеціалізуються на певних функціях; • висока результативність виконання стандартних робіт; • централізований контроль стратегічних результатів; • стандартизація і формалізація окремих процесів та явищ; • зниження необхідності у спеціалістах широкого профілю |
• Розрив управлінського процесу на окремі, погано пов'язані між собою функції; • поява тенденції до надмірної централізації; • тривалість процедур прийняття рішень; • негнучкість організаційної структури; • дублювання функцій |
3. Комбіновані: |
|
|
3.1. Лінійно- функціональні |
• Чіткі функціональні зв'язки на різних рівнях управління; • звільнення лінійного менеджера від перевантаження інформацією та виконання невластивих його посаді функцій |
• Недостатньо чіткі межі відповідальності; • тенденція до централізації |
3.2. Лінійно- штабні |
• Можливість залучення консультантів і експертів; • підготовка управлінських рішень фахівцями |
• Тенденція до збільшення штатів функціональних служб; |
• відсутність тісних зв'язків між підрозділами на горизонтальному рівні |
||
З.З.Бюрократичні |
|
|
3.3.1. Раціональної бюрократії |
• Чіткий поділ праці; • ієрархічність рівнів управління; • наявність взаємопов'язаної системи формальних правил і стандартів; • формальна безособистість; • врахування кваліфікаційних вимог |
• Відсутність гнучкості; • труднощі при реагуванні на нові рішення, переміни, ймовірність стресів, конфліктних ситуацій |
3.3.2. Дивізійні: |
|
|
3.3.2.1. Про-дуктові |
• Чітка спеціалізація керівників за певним видом продукції; • дух конкурентної боротьби, що стимулює до пошуку напрямів вдосконалення виробничо-реалізаційної діяльності |
• Збільшення витрат через можливе дублювання робіт для різних видів продукції; • негнучкість організаційної структури управління |
3.3.2.2. Споживчі |
• Чітка орієнтація на потреби споживачів; • конкретизація функцій та обов'язків підрозділів, орієнтованих на забезпечення виробничих потреб певних груп споживачів |
• Надмірна монополізація певних робіт і функцій; • можливість надмірної роздрібненості функціональних підрозділів |
3.3.2.3.Тери- торіальні |
• Керівництво регіональними відділеннями є «кузнею» управлінських кадрів; • забезпечення досконалого знання специфіки регіону; • підвищення відповідальності за прибутки (збитки) регіональних керівників |
• Послаблення ролі загально-корпоративного іміджу; • можливість зростання витрат у зв'язку з дублюванням функцій; • наявність можливостей для зловживань регіональних керівників |
3.4. Адаптивні: |
|
|
3.4.1. Матричні |
• Гнучкість; • раціональне використання кадрового потенціалу; • економія витрат; • підвищення якості розробок; • додаткове стимулювання працівників; • зменшення навантаження на керівників вищого рівня за рахунок делегування повноважень |
• Складна структура підпорядкування; • можливість загострення стосунків між керівниками різних програм; • труднощі, пов'язані з набуттям навиків у роботі за новою програмою |
3.4.2. Проектні |
• Націленість на конкретні проблеми, завдання; • гнучкість структури управління |
• Необхідність залучення зовнішніх спеціалістів; • створення умов для зростання витрат |
3.4.3. Програмно-цільові |
• Гнучкість; • забезпечення дієвості за нестабільності внутрішнього та зовнішнього середовищ |
• Необхідність постійного пристосування керівництва до нових умов, цілей, завдань (вимагає високого рівня адаптивності); • необхідність високої кваліфікації кадрів |
3.4.4. Координа-ційні |
• Можливість одночасного виконання багатьох програм; • наявність усіх умов для прийняття оптимальних управлінських рішень |
• Можливість дублювання функцій, що призводить до зростання витрат; • погіршення відносин між працівниками у зв'язку з міжпроектною конкуренцією |
3.5. Конгломерат-ні |
• Забезпечення гнучкості та економії; • тенденція до децентралізації |
• Складність горизонтальних і вертикальних зв’язків; • можливе дублювання функцій |
називаються централізованими. У децентралізованих організаціях повноваження розподіляються на нижчих рівнях управління. Цілком централізованих чи децентралізованих організацій не буває. Ступінь децентралізації характеризується:
кількістю рішень, які приймають на нижчих рівнях управління;
важливістю рішень;
наслідками рішень, які приймають на нижчих рівнях управління;
— організацією контролю за роботою підлеглих.
Децентралізація за своєю сутністю є делегуванням
вищим керівництвом керівникам нижчого рівня своїх повноважень. Французький економіст Дж. Обер-Кріє запропонував такі показники оцінки рівня децентралізації: кількість підлеглих, кількість спеціалізованих служб. її перевагами є швидкість прийняття рішень, гнучкість, зручність і обґрунтованість управлінських дій, невеликі витрати, можливість застосування морального фактора. До недоліків належать імовірність неприйняття рішень, відсутність єдності поведінки менеджерів, ризик утрати контролю в процесі управління тощо.
3 метою усунення недоліків, пов'язаних із децентралізацією організацій, використовують інтеграцію управління — процес об'єднання зусиль усіх підрозділів, служб, працівників для виконання завдань організації шляхом застосування правил, процедур, графіків, ієрархії управління, особистих зв'язків, стилів керівництва тощо.
Формування організаційних структур управління. Основним завданням організування є створення організаційної структури управління, яка є особливою на кожному підприємстві. Цей процес реалізується за допомогою органіграм.
Органіграма — схематичне відображення структури управління, зв'язків між підрозділами, службами та органами управління.
За відповідністю реаліям органіграми бувають фактичними (дійсними), раціональними (після ліквідації непотрібних зв'язків) і бажаними (до яких слід прямувати). Вони необхідні для упорядкування взаємозв'язків на підприємстві; посилення відповідальності; виявлення і подолання перевантаження працівників; дублювання функцій; усунення конфліктів; обґрунтованої заміни керівників; раціоналізації структури управління тощо.
В органіграмах виділяють такі зв'язки:
лінійні (зображуються безперервною лінією);
функціональні (зображуються перервною лінією);
зв'язки, пов'язані з передачею спеціалізованих повноважень (зображуються прямою лінією у формі «тире-крапка»).
Розвиток лінійних і функціональних зв'язків Дж. Обер-Кріє влучно проілюстрував на прикладі формування французької фірми Дюпона. На початковій стадії (розвиток ремесел) фірма складалася з незалежних підрозділів, кожним з яких керував сам Дюпон (рис. 2.27).
Рис. 2.27. Організаційна структура управління фірми Дюпона на початковій стадії
На стадії дрібносерійного виробництва Дюпон заснував товариство з обмеженою відповідальністю (ТзОВ), структура управління якого була побудована на лінійних зв'язках, але дві служби Дюпон очолив особисто (рис. 2.28).